Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття “менеджмент”, його зміст і загальна термінологіяСтр 1 из 31Следующая ⇒
Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття “менеджмент”. Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони реалізуються значно різняться між собою. Аби з’ясувати сутність менеджменту на нього треба подивитись з різних точок зору: - з філологічної; - з емпіричної (практичної), тобто як виду професійної діяльності; - з точки зору системи знань, тобто виникнення та розвитку науки управління. Це в певній мірі визначає логіку викладання матеріалу в першій темі. Спочатку з’ясуємо причини, які обумовлюють необхідність управління будь-якою організацією. Далі розглянемо сучасні підходи до визначення поняття “менеджмент”. З’ясуємо, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників. Для визначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття: - “управління”; - “менеджмент”; - “адміністрування”; - “керування” тощо. Управління – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад: - технічні системи (автомобіль, комп’ютер); - господарські системи; - суспільні системи; - державні системи тощо. Менеджмент – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами). Адміністрування – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарату управління підприємства. Керування – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації. Отже, аби усвідомити сутність категорії “менеджмент”, потрібно крім розгляду та аналізу різноманітних визначень та трактувань даного терміну, дати також чітке визначення поняттям, що з ним тісно пов’язані. Це такі, як макроекономіка, мікроекономіка, бізнес, бізнесмен, підприємництво, підприємець, фірма, організація, адміністрування та ряд інших. Наведемо декілька визначень терміну “менеджмент”. Менеджмент (від англ. to manage – управляти) — це вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей.
Менеджмент — це процес оптимізації людських, матеріальних і фінансових ресурсів для досягнення організаційних цілей. Менеджмент — це сукупність методів, форм та засобів впливу для досягнення поставлених завдань або визначеної мети. Менеджмент — це безперервний процес реалізації функцій планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для формулювання і досягнення завдань і цілі організації. Менеджмент — це особливий вид діяльності, що здатний перетворити неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу. Менеджмент — це сукупність функцій, спрямованих на ефективне та результативне використання ресурсів для досягнення певних організаційних цілей. Під ефективністю розуміють розсудливе й економне використання ресурсів. Результативністю називають прийняття правильних рішень і їх успішне виконання. Термін “менеджмент” застосовується до будь-яких типів організацій, крім державних органів будь-якого рівня, тут вживають термін "public administration" — державне управління або адміністрування, рідше – адміністративний менеджмент. Наступним, мабуть, по важливості поняттям (або рівнозначним йому) у вивченні даної дисципліни є менеджер. Найпростішим визначенням даного поняття буде наступне: менеджер — це той, хто здійснює (або реалізовує) менеджмент. В організації менеджер може називатись по-різному: управлінець, директор, завідувач, адміністратор, функціонер, президент, голова. Менеджер — це найманий професійний керівник. Коли вживають термін “менеджер”, мають на увазі професійного управлінця, а не тільки інженера чи економіста, що займається управлінням. Коротко охарактеризуємо та дамо визначення окремим поняттям, пов’язаним з менеджментом. Мікро - та макроекономіка — поняття, широко розповсюджені в науковій літературі для визначення аналізу стану економіки на різних рівнях управління — верхніх (все господарство на національному рівні, окрема галузь, виробничо-територіальний комплекс — макроекономіка) та нижніх (прийняття господарських рішень на рівні управління підприємством, фірмою чи окремим структурним підрозділом — мікроекономіка).
Бізнесмен і менеджер — поняття не тотожні. Бізнес — це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Бізнесмен — це власник капіталу, що знаходиться в обігу і дає дохід. Ним може бути ділова людина, у якої немає підлеглих, або власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є утримувачем її акцій, або членом правління. Менеджер обов'язково займає постійну посаду і в його підпорядкуванні знаходяться люди, а власник - суб'єкт власності, утримувач і розпорядник об'єктів власності (окрема особа, колектив, асоціація, держава). Найбільш поширений різновид бізнесу — підприємництво. Підприємництво — господарська діяльність підприємця, особливий, творчий тип господарювання (економічної поведінки), якому притаманне новаторство, пошук ефективних способів використання ресурсів, активність та прагнення до нових перспектив, можливостей, творче ставлення до ризику. Підприємець — людина, що здійснює бізнес, розпочинає нову справу, реалізує певні впровадження, вкладає власні кошти в розвиток підприємства і зважується на ризик, долає протидію зовнішнього середовища, словом, рухає суспільство у напрямі постійного вдосконалення. Згідно з сучасним трактуванням, підприємець розглядається як господарюючий суб'єкт, здатний розпочати та впроваджувати в життя будь-яку вигідну справу; людина, що шукає та реалізує раніше невідомі, нові можливості розвитку ринку у вигляді нових товарів, послуг, технологій, новаторських ідей, сфер вкладання капіталу тощо. Підприємець виконує корисну для суспільства функцію - постійно вивчає та аналізує суспільні потреби і прагне їх задовольнити. Фірма — будь-яка організаційно-господарська одиниця, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, сервісу, побутового обслуговування, індустрії відпочинку, наданні послуг або кваліфікованих порад, виконанні робіт чи будь-якій іншій сфері діяльності, яка прагне досягти комерційних цілей та користується правами юридичної особи. У менеджменті для визначення фірми використовується термін "організація" (хоча ці два терміни суттєво відрізняються між собою, але так склалося історично і сприймається науковцями та практиками безапеляційно). Кожна фірма, як організаційно-господарська одиниця, має у своєму складі одне чи кілька підприємств, що спеціалізуються на конкретних видах діяльності (у виробництві товарів та послуг), і функціональні підрозділи, які здійснюють управлінську діяльність.
РІВНІ ТА СФЕРИ МЕНЕДЖМЕНТУ Хоча всі управлінці мають визначене місце і виконують певні функції, це не свідчить про те, що всі вони займаються виконанням однакової роботи. Управлінська праця теж розподіляється. У межах однієї організації менеджерів можна розрізняти за рівнями і сферами. За рівнями — це, так званий вертикальний поділ, а за сферами — горизонтальний. Горизонтальний характер поділу менеджерів передбачає розміщення конкретних керівників по окремих підрозділах (фінансовий відділ, виробничий відділ, служба маркетингу тощо). Менеджери з маркетингу працюють у сфері, пов'язаній із функцією маркетингу — переконання споживача і клієнтів купувати товари й послуги організації Їхні обов'язки — розробка нових продуктів, просування товарів на ринку і реалізація.
Фінансові менеджери переважно мають справу з фінансовими ресурсами організації. Вони відповідальні за такі види діяльності, як бухгалтерський облік, менеджмент руху готівки та інвестицій. Діяльність операційних менеджерів пов'язана зі створенням та керуванням виробничими системами, що виготовляють товари і послуги. Зазвичай, обов'язки операційних менеджерів — виробничий контроль, контроль матеріальних запасів, контроль за якістю, заводським обладнанням і вибором місця розташування підприємства. Менеджери людських ресурсів відповідальні за наймання та підвищення кваліфікації працівників. Їх залучають до планування людських ресурсів, вербування і підбирання працівників, навчання та підвищення кваліфікації, вирішення питань оплати праці та системи доплат, формування систем оцінки та звільнення недисциплінованих і некомпетентних працівників. Загальні менеджери не пов'язані з якимись певними спеціальностями менеджменту. Можливо, найліпшим прикладом посади загального менеджера є адміністратор лікарні або клініки. Адміністративні менеджери повинні бути обізнані з усіма функціональними сферами менеджменту, а не спеціалізуватися у якійсь одній галузі. Горизонтально розподілена управлінська робота повинна бути скоординована, щоб організація мала можливість досягти успіху у своїй діяльності. Така координація досягається шляхом застосування вертикального розподілу праці менеджерів, який передбачає підпорядкування одних менеджерів іншим, яким, у свою чергу, підпорядковуються ще інші, і так далі, аж до рядових робочих працівників. Таке багатоступеневе підпорядкування породжує рівні менеджменту. Кожна організація має свою певну кількість рівнів управління -наприклад, римська католицька церква, що нараховує мільйони членів, має лише чотири рівні між Папою Римським і священником, а у військовому полку, кількістю 1000 осіб, між генералом та рядовим — 15 ступенів градації. Значні відмінності щодо кількості рівнів підпорядкування мають місце і в бізнесових структурах. Та попри залежність від того, скільки існує ступенів управління, керівників прийнято розподіляти на три класичні рівні з точки зору виконання функцій. Назви цих рівнів: технічний, адміністративний та інституційний. (мал.1.1.)
Мал.1.1. Рівні та сфери менеджменту
Особи, що діють на технічному рівні (нижчий) займаються поточними операціями та діями, необхідними для забезпечення ефективної роботи без зривів у виробництві продукції чи наданні послуг. Керівники низової ланки — молодші начальники — це організаційний рівень, що знаходиться безпосередньо над робітниками та іншими працівниками (не управлінцями), здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань і забезпечують інформацією керівників вищих ланок. Вони відповідальні за використання виділених їм ресурсів, сировинита обладнання. Менеджери технічного рівня — це: керівники підвідділів, бригад, майстри, старші співробітники та інші аналогічні їм за рангом управлінські кадри Керівники на адміністративному рівні (керівники управлінь і самостійних відділів) займаються управлінням і координацією всередині організації, вони узгоджують різноманітні форми діяльності і зусилля різних підрозділів організації. Керівники середньої ланки координують і контролюють роботу молодших начальників. Вони визначають проблеми, починають обговорення, рекомендують дії, розробляють творчі пропозиції, готують інформацію для рішень, що приймаються керівниками вищої ланки і передають ці рішення в технологічно зручній формі як конкретні завдання низовим лінійним керівникам. Керівники на інституційному рівні (вища керівна ланка: генеральний директор, президент, члени правління та голова ради правління) займаються в основному виробленням довгострокових (перспективних) планів, формулюванням завдань, адаптацією організації до різних змін, управлінням відносинами між організацією і зовнішнім середовищем, а також суспільством, у якому існує і функціонує дана організація. Керівники вищої ланки - як правило, один або кілька людей — відповідальні за прийняття найважливіших рішень для організації у цілому. Робота вищого керівника не має чіткого завершення.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 220; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.138.200.66 (0.013 с.) |