Українські політичні партії в час революції.

На початок революції 1905 р. в українському національному русі діяли не одна, а кілька політичних партій. Ліберально-демократичний табір був представлений Українською демократичною (УДП) і Українською радикальною (УРП) партіями, соціалістичний — Революційною українською партією (РУП) і Українською соціал-демократичною спілкою («Спілка»). Українські есери діяли в складі загальноросійської есерівської партії. Особливе місце посідала Українська народна партія (УНП), яка займала надто націонал-радикальні позиції.

УДП і УРП у своїх програмних положеннях були близькими між собою, зокрема виступали за федеративний устрій Росії і автономію України, наближалися до соціалістичного ідеалу та ін. У цих умовах, та ще під впливом оформлення російської партії кадетів, з якою у цих партій було багато однакових поглядів, УДП і УРП пішли на об'єднання. Наприкінці грудня 1905 р. у Києві на об'єднаному засіданні виробили спільну програму і назву партії Українська демократично-радикальна партія (УДРП).

У 1906 р. відбувся з'їзд УДРП, який затвердив програму партії. У програмі передбачалось, що Російська держава перетворюється на державу народноправну, має глибоко демократичну державну конституцію і «мусить бути федерацією автономних національно-територіальних одиниць». Керівництво загальнодержавними справами належатиме виборному державному парламентові. Усіма справами в автономній Україні мала порядкувати Українська Виборна Народна Рада (Сейм). Крайова конституція мусила дати право широкого самоврядування громадам сільським і міським і тим округам, у які громади могли б об'єднатися. Кожна така округа матиме свою окружну раду, з правом самоврядування в межах округи.

В аграрних справах УДРП домагалася, щоб усі землі державні (казенні), удільні, монастирські й церковні стали крайовим земельним фондом під підпорядкуванням самоврядних громад чи округ.

У робітничому питанні програма УДРП ставила вимоги 8-годинного робочого дня, упорядкування найму робітників так, страхування робітників з крайових коштів, безплатної лікарської допомоги від хазяїв тощо.

Для всіх громадян програма вимагала загальновизнаних громадянських прав. Громадянські права мали бути рівними для всіх громадян.

Радикал-демократи брали участь у різних з'їздах, в роботі різних громадських організацій, міських дум і земств, виступали в пресі, організовували й налагоджували діяльність «Просвіт», різних українських товариств, клубів, музично-драматичних гуртків і т. п.

Найбільш радикальною у розв'язанні національного питання в Україні у період революції 1905-1907 pp. залишалася Українська народна партія (УНП), очолювана М. Міхновським. Вона продовжувала відстоювати ідею самостійної соборної України. При цьому вона визнавала різні методи — страйки, індивідуальний терор, збройне повстання. У 1906 р. було розроблено остаточний варіант програми УНП, який і був прийнятий на з'їзді весною 1907 р.

Українська народна партія визнає соціалістичний ідеал як єдиний, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи. Головні завдання УНП формулювалися так: просвітити, освідомити українців.

Стоючи на позиції повної незалежності України, УНП, разом з тим на шляху до її здійснення підтримувала і автономні вимоги українських партій, але за умови, щоб автономія була не фіктивною, а дійсною, справжньою.

Обстоюючи інтереси міського і сільського пролетаріату, УНП висувала вимоги 8-годинного робочого дня, недопущення надурочних робіт, встановлення мінімуму заробітної плати, безплатної медичної допомоги, право створювати товариства взаємодопомоги і страйкових кас та ін.

В аграрній частині програми УНП проголошувала своїм ідеалом націоналізацію землі.

Програма УНП містила також вимоги громадянських прав і свобод.

УНП схвально зустріла маніфест 17 жовтня.

Початок революції у січні 1905 р. застав українських І соціал-демократів у складі РУП. У грудні 1905 р. відбувся II з'їзд РУП, який проголосив утворення Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), прийняв програму і резолюції з найважливіших питань. У програмі УСДРП висувалася вимога перетворення Росії в демократичну республіку, в якій Україні була б надана автономія. Вимагалося загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні, права кожної нації на культурне і політичне самовизначення, необмеженої свободи слова, друку, совісті, зборів, спілок і страйків, широкого місцевого і крайового самоврядування, недоторканості особи, помешкання і листування, заміни постійного війська народною міліцією та ін.

З метою охорони праці партія домагалася 8-годинного робочого дня, мінімуму заробітної плати, заборони понадурочної праці й жіночої праці у тих галузях, які шкодять жіночому організмові, державного страхування робітників від старості, каліцтва, нещасних випадків та ін.

В аграрній частині програма УСДРП в інтересах вільного розвитку класової боротьби на селі і сільського господарства вимагала передачі всіх маєтків казенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних і великих приватновласницьких крайовим самоврядуванням; знищення всіх пережитків кріпацтва в аграрних відносинах;

УСДРП проводила значну видавничу діяльність.

Якщо УСДРП не об'єдналася з РСДРП і залишилась самостійною організацією, то Українська соціал-демократична спілка («Спілка») включилася до РСДРП, сприйняла її програму, а своєї програми не мала, у неї був лише статут. За статутом «Спілка» визнавалась частиною РСДРП, головне завдання якої полягало в організації пролетаріату, який розмовляє українською мовою. У своїх виданнях «Спілка» закликала до скликання «Народної Конституційної Ради — Всенародного Учредительного Собранія», яка б відобрала владу в царя, передала б на користь народу всі удільні царські землі та землі монастирів і попівства, проголосила б Демократичну Республіку, де були б усі рівні перед законом та мали рівні права, працювали не більше 8 годин, мали б усі громадянські свободи.