Зміни в законодавстві УРСР в період

Перебудови (1986–1991 рр.)

1. Цивільне право. 2. Трудове право. 3. Земельне право. 4. Кримінальне право.

 

У зв’язку з перебудовою соціально-економічного та політичного устрою СРСР, в 1989–91 рр. зазнало суттєвих змін та доповнень законодавство УРСР. Важливі доповнення внесено до Конституції республіки: скасовано ст. 6 про монополію компартії на владу, громадяни дістали право створювати різні громадські організації. Закон “Про власність в УРСР” 1991 р. встановив три її форми – державну, колективну і власність громадян. До державної віднесено загальносоюзну, союзних республік, комунальних підприємств, державних підприємств, державних установ та трудових колективів. Формами колективної власності вважалися кооперативи, орендне підприємство, акціонерні товариства, асоціації. У власності громадян могли бути трудове, підсобне, індивідуальне господарство, майно, нерухомість. Доповнювали цивільне законодавство Закони “Про підприємництво”, “Про інвестиційну діяльність”, які розширили приватну ініціативу, створили основи ринкової економіки.

Законодавець визначив також новий порядок розробки й укладення трудового договору, доповнив його трудовим контрактом. Терміни угоди визначалися за погодженням сторін. Скасовано обмеження на сумісництво, розширено права працівників, особливо жінок і неповнолітніх. У земельному праві громадяни республіки дістали можливість придбати землю в довічне володіння або оренду, без права продажу чи успадкування. Законодавство регулювало порядок надання землі юридичним та фізичним особам, захищало земельний фонд від недбалого ставлення, розтринькування та нераціонального використання.

Кримінальне законодавство спрямовувалося перш за все на захист інтересів держави, захист честі і гідності Президента СРСР, встановлюється кримінальна відповідальність за блокування роботи транспорту тощо. З розвитком ринкових відносин зросла роль торгівлі, у зв’язку з чим приймається закон про боротьбу зі спекуляцією, з одержанням нетрудових доходів. Посилюється відповідальність за торгівлю наркотиками, за пияцтво, за захоплення заручників, участь у терористичних актах, масових заворушеннях та безпорядках.

реформування, законодавство, власність, контракт, юридичні та фізичні особи.

 

 

Тема 11. Держава і право в роки розбудови

Незалежної України (1991–2001 рр.)

Державно-правові підстави здобуття

Україною незалежності

1. Рух за незалежність. 2. Державно-правові акти 1990–1991 рр. 3. Акт проголошення незалежності України.

 

У період перебудови і горбачовських реформ у СРСР, у союзних республіках виник і зростав рух за незалежність. З’явився він і в Україні, коли восени 1989 року офіційно створено Народний рух України за перебудову, керівництво якого фактично взяло курс на вихід УРСР зі складу Союзу. Конституція 1977 року гарантувала союзним республікам право вільного виходу зі складу СРСР. Але жодних законодавчих актів щодо реального здійснення цього права, ніяких правових механізмів виходу не існувало. Тому здобувати легітимну незалежність республіці доводилося у складних умовах політичного тиску з боку Москви та при повній відсутності правової бази. І все ж Україна знайшла конституційні шляхи для вирішення означеного правового колапсу. Цьому сприяв і динамічний розвиток суспільно-політичних подій у країні.

У березні 1990 р. пройшли чергові вибори до ВР УРСР на багатопартійній основі, при наявності багатьох претендентів на один депутатський мандат. У складі новообраної ВР утворилася опозиція – “Народна рада” із 125 депутатів, які й повели боротьбу за здобуття реальної незалежності, що вилилося на першому етапі в ухвалення 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет. Вона дала підстави для реорганізації державного механізму, місцевого самоврядування, органів прокуратури, міліції, суду в інтересах республіки.

Наступним кроком став Всесоюзний референдум 17 березня 1991 р., на якому 80,2 % учасників від УРСР проголосували за підтримку “Декларації”, тим самим схваливши виконання її положень.

Після невдалої спроби державного перевороту в СРСР Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 року ухвалила Акт проголошення незалежності України, яким констатувався вихід УРСР зі складу СРСР і “урочисто проголошувалася незалежність України та створення самостійної Української держави – України”. Щоб всенародно підтвердити його і зробити незворотнім, у день виборів першого Президента 1 грудня 1991 р. на Всеукраїнському референдумі 90,35 % виборців проголосували за підтримку Акта незалежність. А 5 грудня 1991 р. Верховна Рада у зверненні “До парламентаріїв і народів світу” денонсувала договір УСРР 1922 року про вступ до СРСР. З огляду на ці акти, 8 грудня 1991 р. керівники Білорусі, України та Росії в Біловезькій Пущі спільним актом оголосили про розпуск СРСР. Таким чином, Україна самостійно розробила механізм виходу із союзу і легітимним шляхом здобула незалежність.

 

законність, легітимність, правовий механізм, референдум, декларація, акт, незалежність, суверенітет.

 

16 липня 1990 р. – Декларація про державний суверенітет; 24 серпня 1991 р. – Акт проголошення незалежності України.