Лекція 3:Загальна характеристика злочинів проти правосуддя.

(2 год.)

 

- освітня: довести до відома курсантів поняття, ознаки і види злочинів проти правосуддя слуг, їх класифікацію, особливості кваліфікації кожної із груп злочинів по темі. Привести перелік наукових публікацій по даній темі, постанов Пленуму Верховного Суду України, методичних матеріалів кафедри;

- розвиваюча: розвивати вміння слухачів та курсантів реалізовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права, виробити навички правильного використання норм та інститутів особливої частини кримінального права;

- виховна: формувати у курсантів поважне ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань

Міжпредметні зв’язки: кримінальний процес т. 14; організація досудового слідства т. 1.1, 1.2; Основи культури професійного спілкування т. 7; риторика т. 4, 6; криміналістика т. 11-18; актуальні проблеми правозастосовчії практики т. 2-4; доказування на досудовому слідстві т. 3.

Технічні засоби навчання: відіопроектор, кодоскоп, схеми.

План:

1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя.

2. Види злочинів проти правосуддя.

 

Опорні поняття: правосуддя, суддя; народний засідатель; присяжний; потерпілий; свідок; підозрюваний; обвинувачений; підсудний; захисник; представник особи; близькі родичі; побої; тілесні ушкодження; вбивство; загибель людей;замах на вбивство; погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна; підпал, вибух, інший загальнонебезпечний спосіб.

 

1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя.

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

До системи, що чинить правосуддя, у кримінальному праві відноситься весь ланцюжок закладів, які:

1) беруть участь у підготовці справи до розгляду її у суді;

2) розглядають справу по суті (суди);

3) виконують судові вироки, рішення, ухвали і постанови по цих справах.

Найбільш небезпечні посягання на вказану процесуальну і виконавчу діяльність розглядаються у кримінальному праві як злочин. Здебільшого ці злочини пов’язані з порушенням законодавчих і інших нормативних актів у сфері кримінально-процесуальної і кримінально-виконавчої діяльності. Норми про відповідальність за всі вказані злочини розташовані у розділі 18 Особливої частини КК, яка має назва “Злочини проти правосуддя”.

Треба відмітити, що у цій главі зосередженні статті, які передбачають посягання на діяльність вказаних вище установ по відправленню правосуддя, тобто у сфері процесуальної і судово-виконавчої діяльності, посягання на те, що є специфікою і прерогативою діяльності саме цих органів. Посягання на інші сфери їх діяльності (управлінські, господарські тощо), якщо вони передбачені кримінальним законом, кваліфікується за статтями КК, розташованими у інших главах. Скажімо, крадіжка судового майна кваліфікується за ст. 185, одержання хабара слідчим, прокурором, суддею – за ст. 368 тощо.

Отже родовим об’єктом злочинів, що передбачені у розділі ХVIII Особливої частини КК, є суспільні відносини, які пов’язані з регламентованою законодавством і іншими нормативними актами діяльністю по здійсненню правосуддя органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду, а також установ, що виконують судові вироки, рішення, ухвали і постанови.

Безпосереднім об’єктом вказаних злочинів є суспільні відносини, які регулюють окремі аспекти діяльності по відправленню правосуддя. У частині з них, крім вказаного основного, є додатковий безпосередній об’єкт, у вигляді окремих прав і свобод громадян, наприклад, тілесна недоторканість. Шкода, яка наноситься вказаними діями додатковому безпосередньому об’єкту здебільшого аж ніяк не менша за шкоду, що наноситься основному безпосередньому об’єкту.

Об’єктивна сторона злочинів проти правосуддя виражається у посяганні на окремі сторони нормальної діяльності органів правосуддя по його здійсненню, в ряді випадків – шляхом впливу на фізичну особу, із завданням їй фізичної і моральної шкоди.

Здебільшого злочини проти правосуддя вчиняються шляхом дії (примушення давати показання, втеча з місця позбавлення волі або з-під варти), в меншій мірі вони вчиняються шляхом бездіяльності (невиконання судового рішення).

За конструкцією складу злочину деякі із злочинів проти правосуддя є складними за наявністю декількох альтернативних ознак, які відносяться до об’єктивної сторони діяння (завідомо незаконний арешт, затримання або привід; погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкоджанням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів).

Більшість злочинів проти правосуддя сконструйовані як формальні, тобто вважаються закінченими з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння, і не потребують наступу суспільно небезпечних наслідків.

З суб’єктивної сторони більшість злочинів проти правосуддя вчиняються з прямим умислом.

Суб’єктивна сторона злочинів: порушення права на захист – ст. 374 КК і невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист – ст. 380 КК, може характеризуватися необережною формою вини.

Мотив і ціль для більшості злочинів проти правосуддя не є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони.

Суб’єктом злочинів проти правосуддя у певних випадках може бути фізичне осудна особа, що досягла шістнадцять років:

Службова особа або робітник органів правосуддя;

особа, яка зобов’язане згідно до закону сприяти правосуддю;

особа, у відношенні якого судом застосований примусовий захід;

інше фізична особа.

2. Види злочинів проти правосуддя.

Зводячи найбільш близькі за безпосереднім об’єктами злочини у певні групи, можна (за такими груповими об’єктами) побудувати систему злочинів проти правосуддя таким чином:

1. Злочини, що посягають на діяльність органів правосуддя по своєчасному припиненню і розкриттю злочинів та процесуальний порядок одержання доказів по справі.

2. Злочини, що посягають на конституційні принципі правосуддя.

3. Злочини, що посягають на діяльність органів правосуддя.

4. Злочини, що посягають на відношення по реалізації судового акту.

 

 

Теми і плани семінарських занять: