Пари черепно-мозкових нервів.

Трійчастий нерв (У пара).

Нерв змішаний, здійснює чутливу та рухову іннервацію. Ядра трійчастого нерва розташовані у покришці мосту, довгастому мозку. покришці середнього мозку, частково у спинного мозку. З речовини мозку трійчастий нерв виходить у ділянці мосту біля середніх ніжок мозочка у вигляді чутливого та рухового корінців. Чутливі волокна пов’язані з трійчастим вузлом, розташованим на поверхні піраміди скроневої кістки. Від вузла відходять три нерви: очний, верхньощелепний та нижньощелепний.

Очний нерв проходить через верхню очно-ямкову щілину у очну щілину та забезпечує чутливу іннервацію шкіри лоба, переднього відділу волосистої частини голови, верхньої повіки, внутрішнього кута ока, спинки носу, кон’юнктиви, верхньої частини слизової оболонки носу та секреторну іннервацію слізної залози.

Верхньощелепний нерв виходить з порожнини черепа через круглий отвір, іннервує шкіру нижньої повіки, бокової поверхні носу, щік та верхньої губи, нижні відділи слизової оболонки носу, верхню щелепу та її зуби.

Нижньощелепний нерв виходить з порожнини черепу через овальний отвір, іннервує шкіру нижньої щелепи, щік, нижньої губи, підборіддя, нижню щелепу та її зуби, слизову оболонку щік, нижніх відділів порожнини роту, язика, а також забезпечує секреторну іннервацію під’язичної та нижньощелепної слинних залоз.

Перші два нерви є чутливими, третій (нижньощелепний) – змішаний. Він містить поряд з чутливими рухові волокна, які забезпечують іннервацію жувальних м’язів.

Аксони клітин трійчастого вузла разом з руховими волокнами складають корінець трійчастого нерва, який входить у міст. Чутливі волокна закінчуються у двох ядрах. Ядро середньомозкового шляху трійчастого нерва (у покришці середнього мозку і мосту) забезпечує глибоку і тактильну чутливість, а ядро спинномозкового шляху трійчастого нерва – больову та температурну чутливість. У ядрі спинномозкового шляху представлені окремі ділянки (сегменти) обличчя. Чутливі ядра трійчастого нерва являють собою другі нейрони. Їх аксони утворюючи петлю трійчастого нерва, приєднуються до медіальної петлі і закінчуються у ділянці таламуса. Аксони клітин таламічних ядер (третього нейрона) прямує через внутрішню капсулу і променистий вінець до кори постцентральної звивини протилежної ядру півкулі.

Рухові волокна, які входять до складу трійчастого нерва, починаються у руховому ядрі. що лежить у задній частині мосту. Вони виходять з мосту у мостомозочковому трикутнику і у складі нижньощелепного нерва прямують до м’язів (крилоподібні, жувальні, скроневі).

Відвідний нерв (УI) -руховий.

Ядро знаходиться у ділянці мосту, під дном ромбовидної ямки. Аксони клітин, закладених у ядрі, прямують на основу мозку і виходять на межі між мостом і довгастим мозком. Далі нерв через верхню око-ямкову щілину прямує у очну ямку та іннервує латеральний прямий м’яз очного яблука, який повертає його назовні. Відвідний нерв, окоруховий та блоковий складають групу нервів, які забезпечують рухомість очних яблук.

Синхронні повороти очей в одному напрямі здійснюється завдяки зв’язкам між окремими ядрами цієї групи нервів. Такий зв'язок забезпечує задній поздовжній пучок, який починається у середньому мозку у ядрах заднього поздовжнього пучку. Для здійснення свідомих рухів очей до заднього поздовжньому пучку приходять імпульси із задніх відділів середньої лобної звивини протилежної півкулі великого мозку.

Лицевий (проміжно-лицевий) нерв (УІІ пара).

Має три ядра, які розміщені у мосту. Одне з них рухове. Два інших (парасимпатичне та смакове) відносяться до чутливо-парасимпатичної частини лицевого нерву, яку називають проміжним нервом. Обидві частини нерва – рухова та чутливо-парасимпатична – виходить на основі мозку у мостомозочковому трикутнику. Потім нервові пучки через внутрішній слуховий отвір входять у лицевий канал скроневої кістки, в якому на рівні колінця розділяють на лицевий та проміжний нерви.

Проміжний нерв включає чутливі волокна, які несуть смакові імпульси від передніх двох третин язику, і парасимпатичні волокна – до піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз, до слізної залози і залозам слизової оболонки порожнини носу та м’якого піднебіння.

Лицевий нерв виходить з черепа через шилососцевидний отвір, утворює сплетіння у привушній слинній залозі і розділяється на окремі гілки, які іннервують м’язи обличчя (носові, виличні, кругові м’язи ока та рота тощо), а також деякі м’язи шиї.

Присінково-завитковий нерв (УІІІ пара).

Виходить з черепа у вигляді завиткового та присінкового корінців.

Завиткова частина нерву (власне слуховий нерв) утворюється у чутливому завитковому (спіральному) вузлі, який знаходиться у внутрішньому вусі, у ділянці завиткового лабіринту. Дендрити клітин завиткового вузла проводять сигнали від клітин спірального (кортієвого) органу, що є сприймаючим апаратом слуху. Аксони клітин завиткового вузла утворюють завитковий (слуховий) корінець, який через внутрішній слуховий отвір потрапляє у порожнину черепа і закінчується в завиткових ядрах, розташованих у задній частині мосту. Волокна клітин другого нейрона слухового шляху. почавшись в завиткових ядрах і ядрах трапецієвидного тіла, прямують до первинних слухових центрів – нижніх пагорбків та медіальних колінчастих тіл; ці волокна роблять частковий перехрест і утворюють латеральну петлю. Від медіальних колінчастих тіл, де розміщуються клітини третього нейрона слухового шляху, аксони прямують до кори скроневих долів великого мозку. Завдяки частковому перехресту волокон других нейронів слухові сигнали з кожного вуха прямують в обидві скроневі долі.

Присінкова (вестибулярна) частина нерву починається у присінковому вузлі (чутливому), розташованому на дні внутрішнього слухового проходу. Дендрити клітин цього вузла прямують до рецепторних клітин півколових проток внутрішнього вуха. Протоки частково заповнені рідиною, яка подразнює рецептори, переміщуючись при зміні положення тіла або голови. Аксони клітин присінкового вузла утворює присінковмй корінець, який прямує до присінкових ядер мосту (другий нейрон). Волокна клітин цих ядер прямують до таламусу, мозочку, до ядер черепних нервів (додаткового, відвідного, блокового та окорухового). З таламусу йдуть волокна до кори скроневої долі великого мозку, де розміщується коркове ядро вестибулярного аналізатора. Крім того, ядра мозочка (ядро шатру) зв’язані з ядрами екстрапірамідної системи (мозочково-червоноядерний шлях). Основною функцією присінкової частини є збереження рівноваги. У зв’язку з численними зв’язками ядер присінкової частини нерва вона бере участь у регуляції мимовільних рухових актів.

Язикоглотковий нерв (ІХ)

Змішаний, має декілька ядер, розташованих у довгастому мозку. Рухове та чутливе ядра є спільним з блукаючим нервом, смакове та слиновидільне – з проміжним. Нерв виходить з порожнини черепа через яремний отвір. Язикоглотковий нерв забезпечує чутливу іннервацію слизової оболонки верхньої частини глотки, м’якого піднебіння, задньої третини язика і рухову іннервацію м’язів глотки, беручи участь у ковтанні та артикуляції. Секреторні (парасимпатичні) волокна язикоглоткового нерва закінчуються в привушній залозі. Смакові волокна іннервують задню третину язика.

Блукаючий нерв (Х пара).

Змішаний, має рухове і чутливе ядра, спільні з язикоглотковий нервом, і вегетативне (парасимпатичне) ядро. Блукаючий нерв – найбільш довгий з усіх черепних нервів, оскільки сфера його іннервації поширюється від твердої оболонки головного мозку до сигмовидної ободової кишки. Виходить з порожнини черепа разом з язикоглотковим і додатковим нервами через яремний отвір. Значення блукаючого нерва дуже велике, оскільки він забезпечує чутливу та вегетативну (парасимпатичну) іннервацію всіх внутрішніх органів, крім органів малого тазу; значну частину травного тракту (до сигмовидної кишки), серце, м’язову оболонку судин, трахею і легені, залози слизової оболонки стравоходу, шлунка та кишечнику, печінку, підшлункову залозу, нирки. Чутливі волокна блукаючого нерва іннервують також деякі відділи твердої оболонки головного мозку і зовнішній слуховий прохід з вушною раковиною. Рухові волокна блукаючого нерва іннервують і забезпечують довільні рухи м’язів глотки, м’якого піднебіння та гортані. Таким чином, блукаючий нерв здійснює нервову регуляцію таких життєво важливих функцій, як дихання та серцево-судинна діяльність, а також бере участь у здійсненні актів ковтання і фонації.

Додатковий нерв (ХІ) пара.

Руховий, складається з двох частин – блукаючої та спинномозкової. Ядро блукаючої частини є продовженням рухового ядра язикоглоткового та блукаючого нервів. Ядро спинномозкової частини додаткового нерва розташовано у задньобокових відділах передніх рогів спинного мозку на рівні У-УІ шийних сегментів. Аксони клітин цих ядер – спинномозкові корінці – через великий отвір проникають до порожнини черепа, де з’єднуються з черепними корінцями – волокнами блукаючої частини додаткового нерва. В результаті цього утворюється загальний стовбур додаткового нерва, який виходить з порожнини черепа через яремний отвір і ділиться на дві гілки. Внутрішня гілка приєднується до стовбура блукаючого нерва як його рухова частина, а зовнішня (власне додатковий нерв) іннервує груднино-ключично-сосцевидний і трапецієвидний м’язи.

Під’язичний нерв (ХІІ пара).

Руховий. Його ядро знаходиться у довгастому мозку на дні ромбовидної ямки, у задній її частині. Аксони клітин ядра у вигляді декількох корінців виходять на основу мозку – між оливою і пірамідою. Зливаючись, корінці утворюють стовбур під’язичного нерва, який виходить з черепа через однойменний канал потиличної кістки і розпадається на численні гілки, які іннервують м’язи язика.