Специфіка оподаткування сектору фінансових послуг

Специфіка оподаткування сектору фінансових послуг

Дотримання загальних принципів ефективного оподаткування у галузі фінансових послуг є задачею, важливість якої постійно зростає. Найретельнішої уваги при вивченні податкового законодавства в сфері фінансових послуг потребує збереження принципу економічної нейтральності. Специфіка полягає в тому що, на відміну від інших секторів економіки, основні види фінансових послуг історично розвивались відокремлено один від одного - як правило, під наглядом різних регулюючих органів та з застосуванням відмінних систем бухгалтерського обліку. Однак цей розділ між видами фінансових послуг стрімко зникає протягом останніх років.

Інша специфіка оподаткування фінансового сектору пов’язана з його технічними особливостями, які не дозволяють застосовувати для фінансових посередників звичні підходи прямого оподаткування корпоративного прибутку. Технічні особливості полягають у відмінних системах обліку фінансового посередництва, які повинні відбиватися не лише у правилах бухгалтерського обліку, але і у розрахунку податкових зобов’язань. Наприклад, на відміну від звичайної підприємницької діяльності, для якої видатками можуть вважатись лише фактичні видаткові зобов’язання кожного звітного періоду, страховим компаніям може дозволятись списувати з прибутку ті видатки, зобов’язання за якими ще не виникли фактично, але виникли умовно, враховуючі майбутні ризики за страховими угодами.

 

Банк як специфічний суб'єкт податкових відносин

Банки, будучи ключовою ланкою ринкової економіки, здійснюють фінансово-посередницькі операції між господарюючими суб'єктами, які надають фінансові ресурси, необхідні для розвитку виробництва, сприяють оптимізації розміщення грошових коштів. Важливу роль відіграють банки в податковій діяльності держави.

Специфіка змісту податкової правосуб'єктності банків проявляється в тому, що вони здатні виступати в податкових відносинах не тільки в якості платників податків або податкових агентів, але і в якості суб'єктів, приймати і зараховувати податкові платежі, тобто в якості посередника між платником податків і бюджетом.

 

Критерії ризику діяльності банків

Критерії високого ступеня ризику

1. Установи декларують від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток протягом більше ніж 2 податкові періоди (звітні)

2. Якщо страхові резерви сформовано за рахунок витрат перевищують 50 % суми загальних витрат

3. Декларуються значні податкові різниці

4. Надійшла інформація про наявність взаємовідносин банківської установи з контрагентами, які задіяні у конвертаційних центрах, з контрагентами, які задіяні у схемах відмивання коштів, мають ознаки шахрайства, реєстрація яких скасована у содовому порядку, проти яких порушено оперативно-розшукову справу або кримінальну

5. Якщо наявні розбіжності із системою автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов’язання в органах ДПС

Критерії середнього ступеня ризику

1. Рівень податкової віддачі банківської установи нижчий за середній показник податкової віддачі по Україні

Рівень податкової віддачі розраховується як відношення нарахованої суми податку на прибуток до загальної суми доходу банківської установи

2. Рівень зростання податків не відповідає рівню зростання доходів

3. Наявність інформації в підрозділі боротьби з відмивання доходів та державного фін моніторингу про участь у сумнівних операціях

4. Декларування значних обсягів операцій з купівлі-продажу ц.п. (понад 100 млн грн.)

Специфіка оподаткування сектору фінансових послуг

Дотримання загальних принципів ефективного оподаткування у галузі фінансових послуг є задачею, важливість якої постійно зростає. Найретельнішої уваги при вивченні податкового законодавства в сфері фінансових послуг потребує збереження принципу економічної нейтральності. Специфіка полягає в тому що, на відміну від інших секторів економіки, основні види фінансових послуг історично розвивались відокремлено один від одного - як правило, під наглядом різних регулюючих органів та з застосуванням відмінних систем бухгалтерського обліку. Однак цей розділ між видами фінансових послуг стрімко зникає протягом останніх років.

Інша специфіка оподаткування фінансового сектору пов’язана з його технічними особливостями, які не дозволяють застосовувати для фінансових посередників звичні підходи прямого оподаткування корпоративного прибутку. Технічні особливості полягають у відмінних системах обліку фінансового посередництва, які повинні відбиватися не лише у правилах бухгалтерського обліку, але і у розрахунку податкових зобов’язань. Наприклад, на відміну від звичайної підприємницької діяльності, для якої видатками можуть вважатись лише фактичні видаткові зобов’язання кожного звітного періоду, страховим компаніям може дозволятись списувати з прибутку ті видатки, зобов’язання за якими ще не виникли фактично, але виникли умовно, враховуючі майбутні ризики за страховими угодами.