Денний раціон людини в умовах підвищеної радіації

200—250 г нежирного м’яса, м’ясні й рибні продукти;

300 г хліба, до 350 г картоплі;

50—100 г сиру, 0,5 л молока;

400—500 г овочів;

20 г тваринних, 30—35 г рослин­них жирів;

40 г круп;

150—200 г фруктів.

У радіозахисному харчуванні особливе значення надається пря­ним овочам. Пряні овочі — цибу­ля, часник, петрушка, кріп, селера, хрін — завдяки фітонцидам, що містяться в них, ефірним маслам, глікоалкалоїдам, аскорбіновій кислоті, каротину мають власти­вості не тільки вбивати мікроби, а й підвищувати стійкість організ­му до інфекцій та інших шкідли­вих факторів навколишнього се­редовища, зокрема до радіо­нуклідів. Корисними є продукти, що мають синій колір за рахунок пігментних речовин антоціанів з радіозахисною дією (чорна сморо­дина, чорноплідна горобина, сто­лові буряки, темні сорти виногра­ду). Крім антоціанідів, у цих про­дуктах міститься багато аскорбі­нової кислоти, каротину, органіч­них кислот. Четверту частину за-гальнодобового споживання овочів повинна становити морк­ва. Терту моркву доцільно їсти у вигляді салату з тертими яблуками. Сумарна кількість пряних овочів у радіозахисному раціоні повинна бути трохи більшою (не менше 50 г на добу), ніж у загаль­ному раціональному харчуванні.

В умовах підвищеного забруд­нення навколишнього середовища радіонуклідами корисно більше вживати бобових (гороху, квасолі тощо). Фрукти у щоденному радіо­захисному харчуванні також ма­ють дуже важливе значення. Воно визначається передусім значним вмістом пектинових речовин, ас­корбінової кислоти, заліза, інших мікроелементів та органічних кис­лот. Яблук необхідно щодня вжи­вати не менше 150—200 г, оскіль­ки вони є джерелом пектинових речовин, харчових волокон, аскорбінової кислоти, легкозасвою­ваного заліза та органічних кис­лот. Улітку і восени асортимент фруктів, зрозуміло, різноманітний. Але при можливості вибору слід віддавати перевагу абрикосам, сли­вам, персикам, вишням (вони містять багато пектину, каротину, аскорбінової та органічних кис­лот). У радіозахисному харчуванні корисні різні види горіхів, у яких міститься чимало повноцінних білків.

Експертиза працездатності. Проводиться залежно від вираженості захворювання. При початкових проявах хвороби показано тимчасове (до 1 року) усунення з посади з впливом іонізуючої радіації, зі збереженням середнього заробітку. Цей термін можна використовувати перекваліфікації хворого. Тільки за повного одужання можливе повернення на стару роботу. Питання переводу хворого на іншу роботу в термін більше 1 року за медичними і професійними показанням з супутнім матеріальним забезпеченням входить до компетенції МСЕК, тоді як питання перекладу терміну і раціональному працевлаштуванні вирішуються ЛКК. При виражених проявах хвороби показано направлення на МСЕК задля встановлення ступеня втрати працездатності і трудових рекомендацій. У разі категорично протипоказання повернення працювати, пов'язаного із можливістю дії іонізуючого випромінювання. Характер інвалідності професійний.

Профілактика. Проводять організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і медико-профілактичні заходи. Необхідна раціональна організація праці, дотримання норм радіаційної безпеки. Усі види робіт повиненні мати ефективну екранізацію. При роботах з закритими джерелами випромінювання необхідно дотримуватися правил збереження і перенесення ампул з допомогою контейнерів, маніпуляторів тощо. Важливе значення надається дозиметричному контролю, проведенню попередніх і періодичних медичних оглядів не рідше 1 раз у 12 місяців. Перелік додаткових медичних протипоказань, що перешкоджають праці з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючого випромінювання включає:

вміст гемоглобіну менш 130 г/л в чоловіків і 120 г/л в жінок; лейкоцитів менше 4,5 * 10⁹/л; тромбоцитів менш 180,0 * 10⁹ г/л;

наркоманії, токсикоманії, зокрема хронічний алкоголізм;

предраковіе новоутворення, схильні до злоякісного переродження і рецидиву; доброякісні пухлини, що перешкоджають носінню спецодягу і туалету шкірних покровів;

променева хвороба II–IV ступеня або наявність стійких наслідків (при променевої хвороби І ступеня придатність визначається індивідуально);

облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно, ангіоспазми периферичних судин;

хронічні гнійні захворювання придаткових пазух носа, хронічні середні отити з частими загостреннями (при атрофических процесах слизової оболонки придатність визначається індивідуально);

зниження гостроти зору: нижче 0,6 D однією оці й нижче 0,5 D іншою з урахуванням корекції; катаракта;

хронічні інфекційні і грибкові захворювання шкіри;

шизофренія та інші ендогенні психози.

Значну увагу слід приділяти диспансеризації, і навіть санітарно-просвітительній роботі серед тих хто працює у умовах іонізуючого випромінювання, питанняпрофілактики можливих захворювань, здорового життя.