Содержание книги

  1. Європейські системи приватного права
  2. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права
  3. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна
  4. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
  5. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб.
  6. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
  7. Поняття та значення місця проживання
  8. Правосуб’єктність юридичних осіб
  9. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
  10. Об’єднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин
  11. Правовий статус релігійних організацій
  12. Загальні принципи участі держави, АРК, територіальних громад у цивільних правовідносинах
  13. Форми участі держави у цивільних правовідносинах
  14. Відповідальність за зобов'язаннями держави, автономної республіки крим, територіальних громад
  15. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав (правовідносин)
  16. Поняття та класифікація рече. Майно. Єдиний майновий комплекс
  17. Характеристика інших об’єктів цивільних прав
  18. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
  19. Форма правочину — це спосіб вираження волі осіб, які беруть у т.чму участь.
  20. Поняття та види недійсних правочинів
  21. Наслідки визнання правочинів недійсними
  22. Суб’єкти представництва. Повноваження представника
  23. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
  24. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
  25. Призупинення перерва і відновлення строків позовної давності
  26. Захист особистих немайнових прав
  27. Загальна характеристика та види речових прав
  28. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності
  29. Поняття захисту права власності. Співвідношення поняття «захист права власності» і «охорона права власності»
  30. Загальні положення про державну власність. Види державної власності
  31. Підстави виникнення та припинення окремих видів права власності
  32. Володіння та право володіння
  33. Право володіння чужим майном
  34. Право спільної сумісної власності: поняття, підстави виникнення та припинення
  35. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном
  36. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності
  37. Об’єкти авторського права. Види об’єктів, що охороняються авторським правом
  38. Суб’єкти авторського права. Співавторство
  39. Поняття і джерела промислової власності. Об’єкти правової охорони
  40. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності
  41. Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
  42. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальні принципи участі держави, АРК, територіальних громад у цивільних правовідносинах



Як зазначено у ч. 2 ст. 2 ЦК учасниками цивільних відносин можуть бути як суб'єкти приватного так і суб'єкти публічного права.

До суб'єктів публічного права, зокрема, належать держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іно­земні держави та інші соціально-публічні утворення.

Оскільки держава та інші соціально-публічні утворення є складними організаціями, що виконують різні функції (як у галузі публічно­го, так і у галузі приватного права), а держава є носієм політичної влади і суверенітету, у цивільному праві України вони традиційно не визнаються юридичними особами, а кваліфікуються як особливий вид суб'єктів цивільного права.

У правових системах деяких країн держава, територіальні гро­мади, інші соціально-публічні утворення визнаються юридичними особами публічного права і відносяться до так званих особливих суб'єктів. Такі ідеї були позначені і національним українським цивільним законодавством. Наприклад, ст. З Закону України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність" передба­чає, що Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управ­ління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи. Аналогічний підхід пропонувався у деяких "проміжних" проектах ЦК, але переважили традиційні погляди.

Як і всі суб'єкти цивільного права, держава та інші соціально- публічні утворення мають цивільну правосуб'єктність, котра охоплює їхню цивільну правоздатність та цивільну дієздатність.

Разом з тим, правосуб'єктність суб'єктів публічного права нерідко має прояви, не властиві правоздатності фізичних і юри- пічних осіб. Наприклад, держава може успадковувати майно на підставі заповіту. Отже вона, начебто, має тестаментну здатність, l'a юм з тим, держава не може передавати своє майно у спадщину ні безпосередньо, ні опосередковано, тобто, не виступає як повно­цінний учасник спадкових правовідносин.

Особливості цивільної правоздатності держави пов'язані з тим, що вона є головним суб'єктом публічного права, носієм публічної влади. Вона сама регулює різні, у тому числі й цивільні, відносини, вста­новлюючи загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів та порядок розгляду спорів за їх участю, визначає і власну цивільну правосуб'єктність, її зміст і межі. Разом з тим, беручи участь у цивільних відносинах, держава має дотримуватися нею ж вста­новлених правил. Вона не має права використовувати свої владні повноваження для довільної зміни цивільно-правових норм в своїх інтересах або нав'язувати свою волю контрагентам у конкретних цивільних відносинах.

Відповідно до ст. 5 Конституції носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, Верховна Рада України, приймаючи цей нормативно-пра- вовий акт, передбачає існування ряду органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наділяючи їх відповідною право- суб'єктністю, яка у цивільних правовідносинах визначається як правосуб'єктність юридичної особи публічного права.

Як суб'єкти цивільного права, держава та інші соціально-публічні утворення мають такий самий правовий статус, що й інші учасники цивільних правовідносин, і так само відповідають за порушення або невиконання своїх зобов'язань, як і інші суб'єкти цивільного права. Тобто, вони діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст.ст. 167—169 ЦК).

Цивільна правосуб'єктність держави та інших соціально-публіч­них утворень зумовлена наявністю у них відповідних властивостей, що забезпечують реалізацію цивільної правосуб'єктності.

Зокрема, держава має своє відокремлене майно, що складається з тієї частини державного майна, яка не закріплена за окремими юридичними особами публічного права. Насамперед, це майно державного казначейства, що входить до складу державного бюдже­ту. Майно казначейства є матеріальною базою самостійної участі держави у цивільних правовідносинах.

Крім того, держава самостійно виступає в цивільному обігу через свої органи. Причому, ці органи або взагалі не мають прав юридичної особи, або, будучи такими, в цих правовідносинах не користуються правами юридичної особи. Дії цих органів вважаються діями самої держави. Наприклад, таким чином держава діє через Кабінет Міністрів України. Бюджетними коштами розпоряджають­ся фінансові органи, тому саме вони частіше за все виступають як особи, уповноважені для участі у цивільних правовідносинах від імені держави, зокрема, при випуску державних позик, наданні кредитів тощо.

Держава бере участь у цивільних правовідносинах не як єдине ціле, а як сукупність суб'єктів різних рівнів. Всі вони незалежні один від одного і виступають як самостійні учасники цивільно- правових відносин. У цивільно-правових відносинах як "держава" беруть участь дві категорії суб'єктів:

— держава Україна,

— Автономна Республіка Крим.

Що стосується територіальних громад, то у цивільних відносинах вони виступають не від імені держави, а як об'єднання громадян за місцем проживання, що є соціальними утвореннями публічно- правового характеру.




Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 311; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.227.102.159 (0.006 с.)