Стратегічні рішення в сфері операцій. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Стратегічні рішення в сфері операцій.



Стратегічні рішення в сфері операцій, так само, як і усі інші стратегічні рішення, що приймаються організацією, характеризуються двома ключовими ознаками:

Ø довготривалість наслідків;

Ø незворотність наслідків.

Ефективні стратегічні рішення в сфері операцій значною мірою забезпечують спроможність організації конкурувати на ринку, суттєво впливають на її виживання та на досягнення нею ринкового успіху, причому не тільки в короткостроковому, а і в довгостроковому періоді.

До ключових стратегічних рішень у сфері операційної діял-ті слід віднести:

16. Рішення по продуктах (номенклатура, асортимент).

17. Вирішення проблеми МОВ та інтеграційно-структурні рішення.

18. Рішення по обсягах вир-ва та рівню потужності операційної системи.

19. Рішення стосовно швидкості оновлення продукції та технологій і, відповідно до цього, рішення стосовно рівня гнучкості операційної системи.

20. Рішення по технологіях вир-ва.

21. Рішення щодо форм та методів організації вир-ва.

22. Рішення по виробничих ресурсах.

23. Рішення стосовно рівня якості продукції (послуг).

24. Рішення щодо рівня ціни (витрат на вир-во продукції та надання послуги).

25. Рішення щодо типу та складу виробничих підрозділів, виробничої структури, форм спеціалізації внутрішньовиробничих підрозділів.

26. Рішення щодо організаційної структури та системи упр-ня виробничою діял-тю.

27. Рішення щодо поточного упр-ня основною виробничою діял-тю та виробничою інфраструктурою.

28. Рішення щодо системи упр-ня якістю.

29. Конкурентні рішення (виробничий аспект).

30. Рішення щодо місця розташування операційної системи організації.

Виробнича інфраструктура.

Інфраструктура підприємства –це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діял-тю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що:

1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонтуй налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструмент, оснастки і пристосувань;

2)перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;

3) ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв’язків між підрозділами збільшують обсяги робіт і транспортування вантажів;

4) навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають.

До виробничої інфраструктури відноситься:

1.допоміжні та обслуговуючі цехи, дільниці й господарства 2.комунікаційні мережі 3.засоби збирання та обробки інформації 4.природоохороннні споруди.

44. Харрак-ка організації та упр-ня виробничою інфраструктурою.

Виробнича інфраструктура – це комплекс обслуговуючих допоміжних виробництв, що забезпечують основ-ний виробн процес сировиною, мате-ріалами, паливом, енергією, інстру-ментом, оснащенням, а також всього, що підтримує технологічне та енерге-тичне обладнання в робочому стані.

Комплекс цих робіт складає зміст технічного обслуговування вир-ва. Звідси, склад підрозділів технічного обслуговування складає виробничу інфраструктуру підприємства, в яку входять: допоміжні цехи, служби чи господарства: ремонтне, енергети-чне, інструментальне, транспорт-не, постачальницько-складські і ін. Склад та масштаби цих підрозділів підприємства визначаються особли-востями основного вир-ва, типом та розміром підприємства і його вироб-ничими зв’язками з зовнішнім та внутрішнім середовищем.

Ремонтні цехи та служби підприє-мства забезпечують постійну експлуа-таційну готовість технологічного обла-днання шляхом ремонту та модерніза-ції. Задачі цих цехів та служб в тому, щоб ремонт та модернізація обладна-ння виконувались якісно в встановле-ні строки та при оптимальнх витратах.

Енергетичні цехи та служби за-безпечують підприємство всіма вида-ми енергії, організують раціональне її використання, підтримують електро-обладнання в постійній експлуатацій-ній готовності шляхом їх ремонту та модернізації, впроваджують нове ене-ргетичне обладнання, здійснюють ко-нтроль за виконанням правил експлу-атації електроустановок в основних виробничих цехах, забезпечують телефонний та радіозв’язок.

Інструментальні цехи та служби підприємства забезпечують основне вир-во інструментом та оснащенням високої якості при мінімальних витратах на його виготовлення та експлуатацію. Основними задачами інструментального господарства є:

· Безперебійне забезпечення високоякісними інструментами всіх цехів та робочих місць;

· Контроль за правильною експлуатацією інструмента та оснащення, зменшення його витрат;

· Зменшення витрат на виготовлення, придбання, зберігання, ремонт та відновлення інструменту;

· Підтримка мінімально необхідних запасів інструментів.

Транспортні, складські господар-ства, цехи та служби забезпечують своєчасну поставку всіх матеріальних ресурсів, їх збереження і рух в процесі вир-ва. Від їх роботи залежить ритмічність роботи підприємства і економічність використання ресурсів.

Основні задачі Складського господарства:

· Своєчасне забезпечення сиро-виною, матеріалами, обладнанням, запаснми частинами,комплектуючими

· Забезпечення збереженості матеріальних цінностей;

· Зниження витрат, пов’язаних з існуванням складських операцій та утримання складів;

· Підвищення продуктивності праці і покращення умови праці робітників, хто обслуговує склади.

45. Матеріально-технічне забезпечення операційної діял-ті.

У своїй діял-ті підприємство викор-истовує різноманітні матеріально-те-хнічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання і видачі окремим споживачам на підприємстві.

Вибираючи постачальників МР,слід враховувати низку чинників, у тім чис-лі: відповідність виробничій потужнос-ті постачальників потребі підприємст-ва в матеріалах, якість і ціну останніх, репутацію постачальника, його тери-торіальну віддаленість та оператив-ність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків тощо. Ці характеристики постачальни-ків ретельно аналізуються й вибира-ється той партнер, який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат.

МТР поступають на склад підприє-мства, з якого далі подаються в цехи й на робочі місця. Постачання матері-алів на робочі місця є регулярними і вважається завершальними етапом МТЗ. Воно здійснюється за певною системою. За умов масового та вели-косерійного вир-ва зі стабільною но-менклатурою продукції й ритмічним споживанням матеріалу застосовуєть-ся централізована система забезпе-чення робочих місць. Склад достав-ляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарними графіком у межах встановленого лімі-ту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати склад-ські приміщення, транспорті засоби, успішніше механізувати та автомати-зувати транспортно-складські опера-ції. Вищої форми набуває централізо-ване постачання матеріалів у цехи й на робочі місця за інтегрованої системи вир-ва й постачання “точно за часом” (“канбан”), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюється згідно з чітким календарним графіком.

46. Сучасні підходи до упр-ня обслуговуванням та використанням устаткування.

Експлуатація устаткування операторами, що працюють на ньому організаційно об’єднаними в малі групи. Система ТРМ охоплює як тех. обслуговування потужностей в процесі їх експлуатації, так і їхнє виготовлення і передбачає активну участь в процесі покращення використання устаткування працівників в усіх сферах ОС всіх рівнів упр-ня, в першу чергу операторів.

Характеристика ТРМ:

1. Спрямована на максималізацію ефективності використання устаткування

2. Охоплює весь життєвий цикл устаткування

3. Охоплює всі підрозділи, що займаються проектуванням експлуатації

4. Залучає до участі в обслуговуванні весь персонал

5. Забезпечує обслуговування устаткування операторами, об’єднаними в малі групи.

ТРМ є частиною JIT та TQM.

Ремонт основних фондів на підприємстві виконують наступні служби: головного механіка, головного енергетика, головного приборіста, головного архітектора. Всі ці служби складають ремонтне господарство підприємства вони можуть бути представленні повністю або в різних варіаціях в залежності від специфіки підприємства, а також його розмірів. Основний об’єм робіт виконує служба головного механіка – ремонтно-механічна служба (РМС). В залежності від розмірів підприємства і характеру вир-ва використовують наступні типи організаційних структур упр-ня ремонтними господарствами: децентралізовані, змішані, централізовані.

На невеликих підприємствах всі види ремонту, модернізація обладнання і міжремонтне обслуговування виконують ремонтно-механічні цехи під керівництвом головного механіка.

Метою удосконалення РМС є створення комплексного ремонтного господарства яке б виконувало всі види ремонту обладнання, установок, комунікацій та ін., а також забезпечувало б нагляд за їх експлуатацією.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 140; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.189.193.172 (0.013 с.)