Структура П(С)БО 10, основні терміни та порівняльна

Характеристика з МСФЗ

 

Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", загальна структура якого наведена на рис. 5.1.

 

Рис. 5.1. Загальна структура П(С)БО 10

Нижче наведені терміни, що визначені даним стандартом.

Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відноситься:

– заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

– заборгованість за довгостроковими векселями;

– надання позик іншим підприємствам;

– надання позик фізичним особам;

– заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

Поняття поточної дебіторської заборгованості розглянуто в лекції 13.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним. Але на відміну від українських П(С)БО, МСФЗ не передбачають єдиного стандарту, що регулює порядок обліку і відображення у звітності дебіторської заборгованості. Питання щодо обліку дебіторської заборгованості регулюються декількома міжнародними стандартами, серед яких: МСФЗ 1 "Подання фінансових звітів", МСФЗ 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання", МСФЗ 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". Розглянемо відмінності між національними та міжнародними стандартами (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, що регулюють облік дебіторської заборгованості

 

Озна­ка	П(С)БО	МСФЗ
Визначення понять	Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (П(С)БО 10)	Дебіторська заборгованість визнача­ється як фінансовий актив (МСФЗ 32). Визначення дебіторсь­кої заборгованості не надається
Фінансовий актив - це грошові кошти та їх еквіваленти; контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; контракт, що надає право обмінятися фінансовими інстру­ментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; іструмент власного капіталу іншого підприємства (П(С)БО 13). Дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу, - це дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу (П(С)БО 13)	Фінансовий актив - це будь-який актив, який є контрактним правом отримувати грошові кошти чи інший фінансовий актив від іншого підприємства (МСФЗ 32)
Визнання дебіторської заборгованості	Визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємст­вом майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг (П(С)БО 10)	Підприємству слід визнавати дебіторську заборгованість у балансі, коли воно стає стороною контрактних зобов'язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності (МСФЗ 39)
Оцінка дебіторської заборгованості	При зарахуванні на баланс дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу - за чистою реалізаційною вартістю (П(С)БО 10)	Під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати їх за собівартістю, яка є справед­ливою вартістю компенсації, нада­ної або отриманої за них. Після пер­вісного визнання дебіторську забор­гованість визнають за амортизова­ною собівартістю із застосуванням методу визначення за ефективною ставкою відсотка (МСФЗ 39)

 

Види дебіторської заборгованості	Згідно з визначеннями, наведеними в П(С)БО 2 і П(С)БО 10, дебіторська заборгованість поділяється на поточну і довгострокову	Дебіторська заборгованість поділяється на ініційовану підприємством та неініційовану. Ініційована дебіторська заборгованість означає її придбання підприємством як участі у позиці, наданій іншим позикодавцем за умови, що підприємство фінансує цю позику на дату, коли її ініціює цей інший позикодавець. Неініційована дебіторська заборгованість класифікується як утримувана до строку погашення, наявна для продажу або утримувана для операцій (МСФЗ 39)
Визначення сумнівної дебіторської заборгованості	Безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (П(С)БО 10)	Визнання сумнівної дебіторської заборгованості відбувається в наступних випадках: – значні фінансові труднощі емітента; – фактичний розрив контракту, наприклад, невиконання умов угоди або прострочена заборгованість щодо сплати відсотка або основної суми; – надання позикодавцем боржникові пільгової позики, яку позикодавець не розглядав би за інших умов; – висока імовірність банкрутства або іншої фінансової реорганізації підприємства; – визнання збитку від зменшення корисності цього активу в попередньому звітному періоді; – зникнення фінансового ринку для цього фінансового активу внаслідок фінансових труднощів (МСФЗ 39)
Розрахунок величини резерву сумнівних боргів	Величина резерву сумнівних боргів визначається, на підставі платоспроможності окремих дебіторів, за питомою вагою безнадійної заборгованості в чистому доході або на основі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення (П(С)БО 10)	В міжнародних стандартах методи розрахунку величини резерву сумнівних боргів не передбачаються

 

Відображення дебіторської заборгованості у звітності	За чистою реалізаційною вартістю (П(С)БО 10)	Міжнародні стандарти прямо не вимагають відображення дебіторської заборгованості в балансі за винятком резерву сумнівної заборгованості. Проте, виходячи із концептуальних основ (визначення активу і критерії його визнання) і вимог стандартів, можемо говорити про те, що для визначення величини дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно: – протестувати дебіторську заборгованість на предмет знецінення, тобто списати однозначно безнадійну заборгованість; – для дебіторської заборгованості, яка залишилася, нараховуємо резерв сумнівної заборгованості, який відображає можливу ймовірність неоплати рахунків, і вирахувати даний резерв із величини дебіторської заборгованості
Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у Примітках до фінансової звітності	– перелік дебіторів і суми довго­строкової дебіторської заборгованості – перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості – склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість" – метод визначення величини резерву сумнівних боргів – сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення – залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання в звітному періоді (П(С)БО Ю)	Аналіз дебіторської заборгова­ності: – покупців; – інших членів групи; – пов'язаних сторін; – авансових платежів; – інші суми; (МСФЗ 1)

 

Таким чином, облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом - П(С)БО 10, положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах. Ці відмінності викликані, в першу чергу, національними та економічними особливостями, що склалися в Україні.