Україні варто вибрати інтеграцію з розвинутими ринковими країнами Європи і світу загалом.

Вибір перший: Співдружність Незалежних Держав (СНД).

Питання про напрям економічної іи і сі рації дискутувалося відразу після проголошення незалежності України, але остаточ­ним) рішення не ухвалено. Відсутність консенсусу між політич­ними силами різної орієнтації не дає змоги не лише визначити

цей напрям, а й перешкоджає кардинальним економічним рефор­мам Прихильники інтеграції з Росією (підписання економічного союзу в межах (СНД) у 1993 р. заявляли, що українська економіка тримається на особистостях регіональних лідерів і управлін­ських команд, на директорському корпусі, що вихід на російський ринок і на ринки держав СНД для України є ЖИТТЄВОЮ необхідні­стю; що закріпитися на цих взаємопов'язаних ринках для украї­нських виробників означає забезпечити собі однакові з росій­ськими конкурентами стартові умови, зокрема щодо цін на енер­гоносії та іншу сировину.

Шістнадцятирічна практика існування СНД виявила неспро­можність досягнення економічного зближення між її учасниками і спільного розв'язання складних соціально економічних проблем. Пропозиція України створиш зону вільної торгівлі і Росією по­стійно блокується тією ж Росією. Щоб схилити Україну до полі­тичного союзу. Росія намагалася економічно (здебільшого вико­ристовуючи енергетичний фактор) утримувані її у сфері свого політичного та економічного впливу. Це виявлялося в ПОДВІЙНИХ стандартах щодо оцінки розриву економічних зв'язків між росій­ськими га українськими підприємствами після розпаду СРСР.

Публічно відповідальність за це було покладено па українську сторону, насправді Росія обстоювала власні економічні та політичні інтереси. Оскільки багато українських підприємств вироб­ляло напівфабрикату продукцію для підприємств Росії, звужен­ня економічних зв'язків з боку Росії помітно ослаблювало внут­рішні та зовнішні економічні потуги України, змушувало її бути податливішою при розв'язанні спірних питань.

Українське керівництво стоїть на позиції пріоритету економіч­ної, а не політичної інтеграції у межах СНД. Упродовж шістнад­цяти років Україна здійснювала полі гику зближення країн СНД через рівноправну економічну співпрацю. Вона поставила питан­ня про створення у межах СНД зони вільної торгівлі як першої фази міжнаціональної економічної інтеграції (з того починали інтеграцію країни ЄС), але у вересні 2003 р. Росія нав'язала угоду про "ЄДИНИЙ економічний простір", в основі якого є політичне домінування тієї ж Росії.я

Вибір другий Європейський Союз (СС).

Незважаючи на намагання Росії і проросійських сил в Україні обмежиш нашу економічну інтеграцію межами СНД. Україна ще на початку 1993 р. розпочала офіційні переговори з країнами За­ходу про залучення до процесу європейської інтеграції. Вони три­вали майже рік (декілька раундів). На початку 1994 р. на засі­данні Ради Міністрів ЄС було поширено мандат Європейської комісії (виконавчий орган ЄС) на переговори з Україною. На черговому раунді переговорів України з ЄС сторони відробили ос­таточний варіант Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС, яку 23 березня 1994 року парафував у Брюсселі український міністр закордонних справ, а 14 червня 1994 року Президент України у Люксембурзі підписав її. Україна стала пер­шою з країн СНД, що підписала гаку угоду.

Угода заклала цілком нові засади економічних відносин між Україною і ЄС на принципах ринкової економіки, яка враховує особливості існуючого економічного стану України, а також но­вий характер ЄС. Вона передбачає поліпшення доступу України де ринків Західної Європи на основі принципу найбільшого сприян­ня; містить нові важливі положення, пов'язані з лібералізацією торгівлі й створенням стабільніших і передбачуваних умов ко­мерційної діяльності, у тому скорочення кількісних обмежень, а також особливі положення про захисні заходи та антидемпін­гові процедури, забезпечення здорової, чесної конкуренції.

Про зацікавленість розвинутих країн у співпраці з Україною в економічній галузі свідчать переговори зі США, Німеччиною. Великобританією та інтими країнами. Україна заявила, що вона дотримується чотирьох основних принципів реформування еко­номіки:

- макроекономічнастабілізація;

- лібералізація;

- соціаль­ний захистнаселення;

- здійснення структурних змін, у тому числі змін форм власності.

У червні 1995 р. у Брюсселі було підписано Тимчасову торго­вельно-економічну угоду, яка передбачає переведення зв'язків між Україною і Європейським Союзом у практичну площину.

Угода містить положення про надання Україні режиму най­більшою сприяння у торгівлі з ЄС, про створення сприятливих можливостей у торгівлі текстилем. сталлю, сільськогосподар­ською продукцією, іншими товарами. Отже, Україна першою се­ред республік СНД відкрила дорогу до вигідного співробітництва 5 ЄС. У листопаді 1995 р. вона стала повноправним членом Ради Європи.

До Європейського Союзу входять 27 країн Західної Європи: Австрія, Бельгія, Великобританія. Греція. Данія, Ірландія, Іспа­нія, Італія. Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, ФІНЛЯНДІЯ) Франція. Швеція та чимало країн Центральної та Південної Європи. На початкових етапах це об'єднання не ста­вило за мету політичне зближення країн. Акцент було зроблено на економічній інтеграції; послідовному і поетапному зближен­ню країн завдяки реальним економічним перетворенням у кожній з них. Таке зближення мало відбутися за кілька етапів:

- створення іони вільної торгівлі скасування митних бар'єрів у взаємній торгівлі між: країнами-учасницями;

- створення митного союзу вільний рух товарів країн-учасниць усередині інтеграційного угруповання та єдиний митний тариф для третіх країн;

- створення спільного ринку, в основі якого усунення бар'є­рів на шляху переміщення товарів, капіталу, прані в межах країн-учасниць;

- формування економічного сонну, який, зберігаючи всі попе­редні принципи, передбачав здійснення єдиної економічної політи­ки на основі створення системи міжнаціонального регулювання економічних процесів у межах інтеграційної групи.

Інтеграційна система країн Західної Європи складається з Європейського Союзу і Ради Європи. Це незалежні організаційні структури, об'єднані єдиними стратегією, метою, вартостями із Європейську співдружність, символом якої є синій прапор з 12 ЗОЛОТИМИ зірками, які символізують терпимість, свободу, демок­ратію, права людини, справедливість, етику, довіру, солідарність, взаємоповагу, громадянськість, рівність — принципи, що визна­чають пріоритети загальнолюдських вартостей, є основою євро­пейської інтеграції. Усі рішення приймаються колегіально, узгод­жено, доводяться до країн-учасниць інтеграційної групи і регу­люються управлінськими міжнаціональними структурами.

Україна здійснює заходи, спрямовані на зближення з Європей­ським Союзом. У квітні 2003 р. її офіційно було запрошено на саміт країн ЄС.