Залучення коштів за допомогою емісії облігацій

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальні вартість цього папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.

Облігація підприємства повинна мати такі реквізити:

1. Найменування цінного паперу.

2. Фірмове найменування і місцезнаходження емітента.

3. Номінальну вартість.

4. Строки погашення, розмір і строки виплати процентів.

5. Місце і дату випуску, серію і номер облігації.

6. Підпис керівника емітента.

 

Акціонерне товариство може випускати облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.

В європейських країнах розміщенням облігацій займаються банківські консорціуми, які викуповують у емітента всю емісію за винагороду, що становить від 2,5 – 4 % вартості емісії.

Одноразові накладні витрати пов’язані з емісією облігацій становлять у середньому 4 – 7 % вартості емісії і включають:

- виплату комісійних фінансовому посереднику;

- витрати на реєстрацію емісії та опублікування інформації про випуск облігацій;

- сплату державного мита у розмірі 0,1 % загальної номінальної вартості облігацій;

- витрати на друкування сертифікатів облігацій;

- відшкодування послуг аудиторів;

- та інше.

 

 

 

 

Особливо важливим завданням є визначення порядку погашення облігацій та встановлення процентів по них.

Велике значення має ефективна ставка процента за облігаціями, яка враховує позитивну чи негативну різницю між курсом емісії та ціною викупу облігацій. Відхилення між зазначеними ставками можна спостерігати тоді, коли курс емісії та курс погашення процентних облігацій не дорівнює 100 %. Відхилення буде тим більшим, чим більшою виявиться різниця між цими курсами.

Для емітента ефективна процентна ставка характеризує загальний рівень витрат, пов’язаних із залученням коштів. Дані витрати включають окрім номінальної процентної ставки та дисконту також одноразові накладні витрати.

 

Приклад 4.1.

 

Облігації емітуються за номінальною процентною ставкою 12 %, проценти нараховуються щорічно один раз на рік. Курс емісії становить 89 % до номіналу. Період обігу облігацій – 10 років з погашенням у кінці строку обі-гу за курсом 110 % до номіналу, витрати пов’язані з емісією становлять – 5 %.

Для визначення ефективної ставки процента розрахуємо середньорічні витрати пов’язані із залученням капіталу:

- середньорічна величина дизажіо становить 3 % (30 / 10);

- середньорічні накладні витрати 0,5 % (5 / 10);

- фінансова процентна ставка 12 %

Таким чином, загальна величина витрат становитиме 15,5 % до номіналу.

Реальна величина фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні підприємства дорівнює 75 % до номіналу. Відношення між величиною витрат та обсягом залучення фінансових ресурсів характеризує ефективну ставку процента для емітента – 20,6 %.

 

Інвестор враховуючи ефективну процентну ставку не бере до уваги витрати, пов’язані з емісією облігацій. Якщо погашення облігацій проводиться в кінці періоду, то для визначення ефективної процентної ставки (Rе) доцільно використовувати таку формулу:

i + d / n

Rе = * 100 %,

Kl

 

де d – дисконт, виражений у процентах (Kn - Kе);

l – фіксована процентна ставка;

Ке – курс емісії у процентах;

Кп – курс погашення облігацій у процентах;

п – термін оббігу облігацій.

 

Враховуючи дані наведеного прикладу, ефективна ставка проценту для інвестора становитиме:

12 + 30 / 10

Re = * 100 = 18,75 %

 

Якщо погашення облігацій здійснюється рівними сумами щорічно, в попередній формулі замість n доцільно підставляти середню величину строку обігу облігацій (t) t = (n + 1) / 2.

Якщо умову попереднього прикладу скоригувати, передбачивши щорічне погашення облігацій, то ефективна процентна ставка становитиме:

12 +30 / 5,5

Re = = 21,8 %

Розрахунок ефективної ставки процента має значення насамперед для інвесторів, при оцінці ефективності їх вкладень.

До основних характеристик даних облігацій з нульовим купоном можна віднести:

· відсутність поточних процентних платежів;

· облігації розміщуються з дизажіо (дисконтом);

· погашення здійснюється за номінальною вартістю.

Проценти за облігаціями з нульовим купоном тезавруються і виплачуються при погашенні цінних паперів у складі їх номінальної вартості або у вигляді премії. Номінальна вартість, яка підлягає погашенню, зменшується фіксовано протягом всього терміну запозичення.

Вважається, що кредитоспроможність емітентів облігацій з нульовим купоном повинна бути вищою, ніж тих, які випускають процентні облігації, оскільки інвестори підлягають більшому ризику. Вкладаючи кошти в ці облігації, інвестор отримує доходи не у вигляді процентів, а в результаті приросту його капіталу. Недоліком цього виду облігацій для емітента є те, що він бере на себе ризик зміни процентних ставок.

Конвертовані облігації – це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства. На відміну від інших видів облігацій, курс емісії конвертованих облігацій не може бути меншим за 100 %, тобто за номінал.

Оскільки збільшення капіталу на основі обміну облігацій на акції призводить до змін курсу акцій та розмивання прав акціонерів вони мають переважні права на купівлю конвертованих облігацій. Переважні права визначаються відношенням статутного капіталу до загальної номінальної вартості емітованих облігацій.

Наприклад: Статутний капітал 180 тис. грн. і загальна вартість емітованих облігацій 30 тис. грн., переважні права становитимуть 6 / 1 (180 / 30). Це означає, що один акціонер, який володіє номінальною вартістю акцій 60 грн. має право на придбання облігацій номінальною вартістю 10 грн.