Предмет вивчення дисципліни ІЕЕД.

ІЕЕД вивчає економічні умови життя і розвитку людства, історію виробництва матеріальних благ та історію економічного розвитку окремих країн.

Предметом вивчення ІЕЕД є суспільне господарство в історичному розвитку, економіка країн світу на кожному конкретному історичному етапі та система теоретичних поглядів на розвиток економіки.

Основними функціями ІЕЕД є:

1. Дослідження процесу розвитку суспільного виробництва;

2. Узагальнення соціально-економічного досвіду;

3. Розвиток та інтеграція економічних знань.

В процесі формування історико-економічних знань виділяють наступні етапи:

1) IV ст. до н.е. – I ст. н.е. – цей етап характеризувався описовим та фрагментарним характером наукових робіт про економіку, що повільно розвивалась. До цього етапу відносять роботи Аристотеля «Політика Варрона», «Про сільське господарство», Вітрувій «10 книг про архітектуру».

2) XVI – XVII ст. – розвивались сільське господарство, ремесло, торгівля, формувався міжнародний ринок. Вчені узагальнюють господарський досвід на основі чого були опубліковані перші наукові трактати. З’явились праці А. Монкретьєна «Трактат політичної економії» 1615 р. В. Петті «Політична арифметика» 1676 р.

3) XVIII ст. – розвивались галузі економіки, а праці з економічної історії стали основою для розвитку економічної теорії, в цей час Ф. Кене опублікував «Економічну таблицю», а Ж. Тюрго «Роздуми про створення і розподіл багатства». У 1776 А. Сміт видав «Дослідження про природу і причини багатства народів».

4) ХІХ – ст. активно розвивалась промисловість і її галузі. До цього етапу відносять роботи В. Саймонса «Промислові галузі і промислові працівники Англії» Шульца «Розвиток промисловості». На цьому етапі історичний досвід почали використовувати в своїх працях економісти Р. Джонс «Досвід розподілу багатств і джерела податків».

5) ХХ ст. – вчені досліджували проблеми монополізації економіки, економічні наслідки першої і другої світової війни, боротьбу між класами і вперше намагались прогнозувати економічний розвиток. Саме в цей час М. Кандратьєв обґрунтував “теорію довгих хвиль”. На рівні окремої фірми теорію про циклічний розвиток обґрунтував Й. Шумпетер “Теорію розвитку”.

Також на цьому етапі досліджували вплив держави на економіку і можливості її регулювання. У 1936 р. Д. Кейнс опублікував “Загальну теорію зайнятості відсотку і грошей”.

Існують різні підходи до періодизації економічної історії, що залежить від факторів покладених в основу класифікації. До таких факторів відносять: торгівлю, грошовий обіг, кредит, обмін, географію, культуру, релігію.

Одним із перших етапи розвитку економіки виділив німецький економіст

Ф. Ліст, який зводив еволюцію економіки до переходу від стадії зародження землеробства до появи ремесла, торгівлі і промисловості. Ідеї вченого розвивав

Б. Гільдебранд, який виділив 3 стадії економічної еволюції:

- натуральне господарство;

- грошове господарство;

- кредитне господарство.

В подальшому представник нової історичної школи К. Бюхер виділив 3 періоди в розвитку економіки:

- домашне господарство, яке працює на власні потреби;

- ремісниче господарство на замовлення;

- народне господарство на невідомий ринок.

Російський вчений Л. Мєчніков виділяв етапи еволюції в залежності від розвитку водних шляхів сполучення, він виділяв:

1. річковий період (стародавня історія);

2. середземноморський (середньовіччя);

3. океанічний (нова історія).

У ХІХ ст. найбільший внесок в розвиток теорій періодизації здійснив К. Маркс, який запропонував формаційний підхід до періодизації економічної історії.

Економічна формація – це спосіб виробництва, що являє собою єдність і взаємодію виробничих сил і певного типу суспільно-виробничих відносин. Економічна формація характеризує суспільне виробництво на певні стадії його розвитку. Основним елементом формації були соціально-економічні відносини.

Маркс обґрунтував етапи переходу від формації нижчого типу до вищого. Він виділив такі економічні формації:

- первіснообщинну;

- рабовласницьку;

- феодальну;

- капіталістичну;

- комуністичну.

До сучасних підходів періодизації економічної історії відносять системний і цивілізаційний підходи. У цивілізаційному основним фактором, за яким виділяють різні етапи економічної еволюції є технологічний спосіб виробництва, який представники даного підходу представляли як сполучення знарядь праці з матеріалами, технологіями, енергією і організацією виробництва. В даному підході виділяли такі етапи еволюції економіки:

1) Аграрна або традиційна економіка, її основою є натуральне сільське господарство. Основний фактор виробництва – земля.

2) Індустріальна економіка, в ній переважала промисловість, а формою організації виробництва було товарне господарство.

3) Постіндустріальна, в ній переважає нематеріальне виробництво, а основним фактором є інформація і знання.

У системному підході основним фактором, за яким виділяють різні етапи економічної еволюції є домінуючий тип власності. У зв’язку з цим виділимо такі етапи економічної еволюції:

1) система вільного ринку;

2) система соціалізму;

3) змішана економіка.

Система вільного ринку характеризується приватною власністю на речові фактори виробництва та системою ринків вільної конкуренції та використанням найманої праці.

Система соціалізму заснована на загальнонародній власності соціальній рівності та соціалістичному плануванні.

Модель соціалізму, що була реалізована у радянському союзі, була заснована на загальнодержавній власності на всі виробничі фактори, при цьому держава виступала основним суб’єктом і організатором всіх господарських процесів у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживанні. Дану модель назвали адміністративно-командною економікою або державним соціалізмом. З часом її почали називати тоталітарною системою.

Основними ознаками такої системи є:

- державна власність на всі речові фактори виробництва;

- прийняття економічних рішень через централізоване планування;

- централізація суспільного виробництва і бюрократизація управління;

- залежність економіки від ідеології і політики;

- самоізоляція економіки від зовнішнього світу.

Така економіка стала антиринковою, неефективною і витратною.

Всі сучасні економіки є змішаними, вони поєднують приватну і державну форми власності, план і ринок. Основними причинами формування змішаної економіки стали недосконалості ринкового механізму, його неспроможність розв’язувати проблеми монополізації нерівності в розподілі доходів і ресурсів, економічні і соціальні проблеми. Ці проблеми розв’язує держава.