III. Мета і завдання технології

Визнання учня головною дійовою фігурою навчально-ви­ховного процесу, реалізація проблем творчого розвитку осо­бистості потребують розробки педагогічних технологій, метою яких є не накопичення знань та вмінь, а постійне зба­гачення творчим досвідом і формування механізму самоор­ганізації кожного учня [18].

У науці й досі дискутується проблема, чи можна навчити­ся творчості, творчого мислення. Проте досвід роботи експе­риментальних шкіл, ліцеїв дає змогу ствердно відповідати на це питання. Головна мета цих навчальних закладів — подо­лання відчуження учня від довкілля та надання йому можливості самому активно освоювати його. Тільки в процесі са­мостійної діяльності в дитини можуть бути сформовані на­вички безперервного інтелектуального саморозвитку.

Прийшовши до школи, діти повинні заглиблюватись в ат­мосферу творчості, пошуку нового, піддавати сумнівам сталі істини [3].

Створення такої атмосфери — справа складна, але необхідна. В літературі знаходимо різні поняття: "педагогічне середовище пізнання" [15], "середовище продуктивного пізнання", "середовище учіння" [6]. Ми будемо вважати, що це середовище взаємодії інформаційного, психологічного, пізнавального, педагогічного. Завдяки збалансованості функ­цій того, хто навчає, і того, хто навчається, і створюються комфортні умови для творчого розвитку дитини.

"Стартовим майданчиком" успішного навчання та форму­вання творчої особистості є наявність трьох складових інте­лектуальної діяльності, спрямованої на засвоєння чогось принципово нового [8]:

1)високого рівня сформованості елементарних пізнаваль­них процесів;

2)високого рівня активного мислення;

3)високого рівня організованості і цілеспрямованості пізнавальних процесів.

Цього можна досягти за допомогою внутрішнього плану дій: планування, аналізу, рефлексій.

Учитель, вихователь повинні спрямовувати розвиток дити­ни за напрямками:

а) дитина пізнає, сприймає та засвоює довкілля;

б) дитина впливає на довкілля;

в) дитина набуває здатності до орієнтації та саморегуляції, в неї формується особистий підхід до явищ, середовища, вчинків, а знання стають практично спрямованими. При цьому вчитель повинен виховувати культ знання, застосову­ючи широку інформованість, тому що розвиток особи поро­джує незалежність, свободомислення.

Тобто вчитель повинен сам оволодіти моделлю продук­тивного пізнання і впроваджувати її в своїй діяльності, пізніше її може бути покладено в основу розвитку творчого потенціалу учнів.

При цьому вчитель повинен усвідомити зміст та значення кожної ланки моделі, бо за цим алгоритмом повинно йти пізнання:

а) пізнання — знайомство з ідеєю, проблемою;

б) сприйняття — зіставлення нового зі своїм досвідом, переробка інформації;

в) засвоєння — зіставлення власного досвіду з досвідом довкілля, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, перегляд нагромадженого, наявних засобів, методів, бажання вдосконалити те, що вже існує;

г) вплив — вибір засобів, методів нової дії, реалізація,
порівняння результатів особистісного впливу.

Важливим для вчителя є опанування вміннями повсякчас ставити учня в такі умови, коли він самостійно прийме рішення.

У центрі уваги педагогів повинен перебувати не середній учень, а кожен школяр як особистість у своїй унікальності. Навчання повинно орієнтуватися на учня, який свідомо ста­виться до всіляких засобів пізнання.

IV» Ключові слова

Творчість, творча особистість, творче мислення, творчі інтереси, творчі здібності, пізнавальна перспектива, продук­тивне середовище пізнання, креативна особистість.

V, Понятійний апарат

Креативна особистість — особистість, яка має внутрішні передумови (особистісні утворення, нейрофізичні задатки, спе­цифіку когнітивної сфери), що забезпечують її творчу ак­тивність, тобто не стимульовану зовні пошукову та перетво­рювальну діяльність.

Пізнавальна перспектива — наявність широкого орієнту­вання у виучуваному матеріалі та моделі майбутньої пізна­вальної діяльності.

Продуктивне середовище пізнання — це особливе середо­вище взаємодії інформаційного, пізнавального, психо­логічного, педагогічного, яке створює комфортні умови про­дуктивно-творчій діяльності.

Творча особистість — це індивід, який володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, який вміє відкинути звичайне, шаблонне. Потреба в творчості є життєвою потребою.

Творче мислення — це пізнання чогось нового. Воно є складовою людського інтелекту.

Творчі здібності — це вміння, а також можливості творчо виконувати якусь роботу, справляти якісь дії, спрямовані на конкретний результат для поліпшення чого-небудь або кого-небудь.

Творчі можливості — якості і здібності, вміння й особли­вості мотиваційної сфери учнів, що розвиваються і ведуть до формування творчої особистості, розкриття потенційних мож­ливостей кожної дитини.

Творчість — це діяльність людини, яка породжує щось нове, відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.

Творчий інтерес — увага, викликана чимось значним, при­надним, цікавим, таким, що спонукає до самостійної творчої діяльності, результатом якої є відкриття чогось нового, вирішення якоїсь проблеми.

VL Зміст технології

Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактико-методичних засобів, що допомагають моделювати навчально-виховний процес, виходячи із поставленої мети.

Проаналізуємо деякі технології, які сприяють формуванню творчої особистості.

Технологія створення психологічних умов підготовки шко­лярів до творчої діяльності тісно переплітається з іншими тех­нологіями, проте можна визначити такий алгоритм дій [5]:

—діяльність учня не повинна регламентуватись, а її про­цес повинен бути організований так, щоб у ньому були еле­менти творчості, які передбачають комбінування, аналогізу­вання, універсалізацію, випадкові видозміни;

—потрібно викликати інтереси, крізь які проходять усі зовнішні впливи, породжуючи внутрішні стимули, що й є збудниками активності особистості.

Поряд з цим інтереси виступають важливою умовою твор­чої діяльності. У дитини з'являється захопленість, потяг про­никнути у сутність того, що пізнається. Воля, уважність, по­чуття індивіда, пошук зливаються воєдино, а творча діяльність стає потребою особистості. Важливу роль у стиму­ляції в школярів інтересу до праці відіграють завдання:

— підбір вчителем завдань, що потребують творчої переробки, узагальнення, систематизації, вмінь та навичок порівнювати й аналізувати вже відоме, експериментування; пошуку;

—створення умов для розвитку ситуативного інтересу, який відіграє роль "пускового" механізму в здійсненні діяльності;

—використання ігрових моментів, що стимулюють про­яви самостійності учнів, їх творчих можливостей;

—розв'язання творчих завдань.

Проте слід зауважити, що одне й те саме завдання може стимулювати розвиток творчих можливостей одних учнів і гальмувати — інших. Тобто для одних це завдання — творче, а для інших — навчальне. Це залежить від розвитку шко­лярів. Майстерність педагога і полягає в тому, щоб усіх учнів залучити до розв'язання різноманітних творчих завдань. На­приклад, тип завдань на виявлення протиріччя, на проблемне бачення як навчальне завдання вміщує завдання прихованого питання, завдання на конструювання заданих ситуацій, за­вдання на викриття уявлених протиріч, а як навчально-творче завдання вміщує завдання-головоломки, завдання-проблеми, завдання-парадокси, завдання-анимонії, завдання на форму­вання проблем. Завдання на винахідливість можуть бути тільки навчально-творчими.

Технологія використання на уроці начальних і навчально-творчих завдань така [2,18]:

1) проаналізуйте запитання задачі і з'ясуйте, що дано, що потрібно знайти;

2) визначте, які дані необхідні для відповіді на запитання задачі;

3) з'ясуйте, чи всі необхідні дані наведено в умові задачі; якщо ні, визначте засіб знаходження відповідних величин;

4) сплануйте послідовність операцій, спрямованих на зна­ходження відповіді (алгоритм розв'язання);

5) реалізуйте запланований шлях розв'язку;

6) перевірте розв'язок задачі.

Така організація творчої навчальної діяльності учнів дає змогу кожному працювати в оптимальному темпі, не відчу­ваючи своєї "інтелектуальної неповноцінності", поступово на­вчатися узагальнених прийомів розумової діяльності, методів розв'язання широкого кола задач.

Розглядаючи поняття технології навчально-виховного про­цесу як моделювання його змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети (формування творчої особистості), наве­демо декілька технологічних схем [16].

1. Технологічна схема узагальненого заняття пошукового типу (за В. Шубинським), яка сприяє творчому розвитку учнів:

1) висунення логічної суперечності, парадоксу;

2) постановка проблеми;

3) розв'язання проблеми;.

4) аналіз проблеми, висунення гіпотез;

5) роздуми, задуми, синтез нових знань, породження нового;

6) творче моделювання;

7) критичний аналіз і теоретичне обґрунтування резуль­татів розв'язання проблеми;

8) експериментальна перевірка результатів творчої діяль­ності та впровадження їх у життя.

2. Технологічна схема уроку, яка сприяє розвитку продук­тивної пізнавальної діяльності.

На підготовчому етапі вчитель розподіляє матеріал на блоки. До кожного блоку готується 4—5 головних проблем­них питань. Відповіддю на ці питання є опорні конспекти (не більше однієї сторінки). Кожний конспект-опора вміщує 3— 4 ключових слова-понять. Урок починається з рейтингу-опитування (на основі нових понять), який триває п'ять хвилин. Оцінюється відповідь за п'ятибальною системою. Максимум балів під час рейтингу-опитування — 25. Відповіді миттєві, короткі. За опанування матеріалу блоку виставляється оцінка. Кожний урок будується таким чином:

1) стартовий рейтинг (5 хв);

2) оголошується тема, мета, план уроку;

3) учням надається конспект-опора, який вивчається у гру­пах (10 хв);

4) вивчення теми завершується дискусією за змістом вивче­ного матеріалу за допомогою опор, головних понять (20 хв);

5) час, який залишився, відводиться на самостійну роботу з теми.

Таким чином, технологія формування продуктивної пізна­вальної атмосфери сприяє формуванню творчої особистості, діяльність якої відрізняється новизною, неповторністю, оригінальністю, для якої потреба в творчості є життєвою пот­ребою, а творчий стиль діяльності — найбільш характерним. І цьому допоможуть інновації, впроваджені в життя.