Галицьких кіл, що вбачали особливу цінність у тих рисах культурної традиції, що спільні для

всіх східних слов`ян: церковнослов`янська літургічна мова та церковний обряд, кирилиця,

юліанський календар, нарешті старовинне ім`я “Русь”, що його легко можна було

Ототожнювати з Росією”.

Москвофіли керували діяльністю важливих культурних установ –Ставропігійським

Інститутом, Галицько-Руською матицею, товариством ім. М.Качковського і Народним домом,

який мав бібліотеку з великими книжковими фондами (наприкінці ХІХ ст. – 100 тис. томів). У

Львові москвофіли заснували “Руську Раду” (1870–1885 рр.), яка претендувала на роль

Послідовника традицій 1848 р. Вони видавали ряд періодичних видань: ”Слово”, журнали

“Галичанин”, “Дом и школа”, “Семейная библиотека”. Австрійські власті організували в 1881

Р. у Львові проти москвофілів політичний процес, притягнувши до суду А.Добрянського,

І.Наумовича, Ольгу Добрянську. Цей політичний процес підірвав суспільно-політичні позиції

Москвофілів.

Діячі і преса-виразники народовського руху в Галичині – вели українофільську політику,

Змагання за українську мову. Таку лінію проводили органи народовців: журнал “Вечорниці”,

Виходив у 1862–1863 рр. і перебував під впливом журналу “Основа”, “Мета” (1863–1865 рр.),

“Нива” (1865 р.), “Русалка” (1865 р.) та ін.

Розвиток українського руху Галичини йшов невпинно вперед. В діячів українського руху

Виникла ідея перевести центр літературної роботи з Східної України в Галичину, де в умовах

Конституційного ладу можна було розвиватися вільніше. На кошти наддніпрянських українців

У Львові створюється Літературне товариство ім. Шевченка. Його засновниками були Ст.

Качало, М. Коссак, Ом. Огоновський, К. Сушкевич, Ю. Романчук. У 1892 р. воно було

Реорганізовано в Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ) для поширення українознавчих

Студій, мови, літератури, історії, археології, етнографії, демографії. Фінансувалося воно

Добровільними пожервами багатих людей з цілої України. Видавалися “Записки НТШ”,

“Руська історична бібліотека”, журнали “Зоря” і “Літературно-науковий вісник”. Величезну

Роль в формуванні НТШ відіграв М.Грушевський, який тривалий час (1897–1913 рр.) був його

Головою. Незважаючи на піднесення культурної роботи, народовство в цілому мало слабкі

зв`язки з народом і політичні позиції. Відчувавши це народовці у 1880 р. заснували політичний

Часопис, демонстративно назвавши його “Діло” на противагу москвофільському “Слову” та у

Р. організували свій представницький орган–Народну Раду. Проте, політика угодовства

Підтримки австрійського уряду, яку вони продовжували, згодом (1890) привела народовський

Рух до кризи.

Політичний розвиток і культурне зростання Галичини проходило у великій мірі в

Результаті діяльності М.Драгоманова та І.Франка – другої найвидатнішої літературної

Української постаті після Т.Шевченка. Ідейний вплив М.Драгоманова (у 80-х рр.) зростає і в

Галичині складається група діячів, очолюваних І.Франком, М. Павликом, О. Терлецьким, які

Розгорнули публіцистичну і громадську діяльність в дусі поглядів Драгоманова. Радикальна

Політична течія проголошувала національні ідеали, проте не поділяла поглядів народовців.

Передові літературно-суспільні сили Галичини в останніх десятиліттях ХІХ ст.

Групувалися навколо Івана Франка (1856–1916)– енциклопедиста в історії світової культури,

Поета, прозаїка, драматурга, літературного критика, організатора літературного життя.

Письменник у віршах “Вічний революціонер”, “Каменярі” (1878 р.) створив енергійний образ

- 127 -

Борця за свободу і братство. У повістях, зокрема, “Борислав сміється” Франко перший в

Українській і світовій літературі створив образи робітників. Під впливом творчості і активності

Громадсько-політичної діяльності І.Я.Франка сформувалася когорта західноукраїнських

Письменників – В.Стефаник, Д.Лукіянович, В.Щурат, М.Павлик, А.Крушельницький, О.

Маковей, У.Кравченко. З діяльністю Франка пов`язане становлення західноукраїнської