Особливості монтажу схованої електропроводки у трубах, коробах і лотках та тросової проводки.

 

Схована електропроводка – це проводка, яка прокладена усередині конструктивних елементів будинків і споруджень (у стінах, підлозі, фундаментах, перекриттях), а також по перекриттях у підготованні підлоги, безпосередньо під зніманою підлогою і т п.

Така проводка виконується усередині стін, підлог, стель. Її перевагою є те, що кабелі й їх з'єднання заховані й не заважають эстетическому сприйняттю інтер'єра. Для прокладки схованої електропроводки використати пластикову гофровану трубку з ПВХ, короби лотки, та труби.

В такого матеріалу є ряд переваг. По-перше, трубка є додатковою ізоляцією для кабелю й значно зменшує можливість поразки струмом. По-друге, пластикова трубка служить механічним захистом кабелю від ушкоджень, а це — гарантія безпеки й якості роботи мережі. По-третє, часу на монтаж проводів в трубі затрачається в три рази менше, ніж при інших способах монтажу. По-четверте, матеріал, з якого виготовлена труба, виключає можливість загоряння від кабелю, оскільки не підтримує горіння й поширення полум'я по трубі

В старих будинках проводку нерідко розміщали в оцинкованих трубках, в сучасному же будівництві використається інша технологія: проведення мають пластикову оболонку, тому електропроводку можна зашпаровувати безпосередньо в штукатурку. Існують чотири способи прокладки електропроводки, які залежать головним чином від конструктивних особливостей будинку: схована проводка під штукатуркою, проводка в шарі штукатурки, проводка під підлогою (система нижнього розведення), а також прокладка в каналах й підвіска на тросі. В житлових будинках всю електропроводку рекомендується робити тільки схованою

Проводи і кабелі для захисту від впливу несприятливих умов середовища і механічних впливів прокладають у сталевих і пластмасових трубах.

Сховані електропроводки в трубах, коробах і гнучких металевих рукавах повинні бути у всіх випадках з ущільненням. Короба схованих електропроводок повинні бути глухими.

Виконання електропроводки у вентиляційних каналах і шахтах забороняється. Припускається перетинання цих каналів і шахт одиночними проводами і кабелями, укладеними в сталеві труби.

Застосування сталевих труб для електропроводок припускається в першу чергу у вибухонебезпечних і вогненебезпечних помешканнях і для захисту проводів і кабелів від механічних впливів. Їх використовують для вводу у житлові будинки, суспільні і виробничі будівництва, тваринницькі і птахівницькі помешкання, а також для монтажу силових і освітлювальних проводок в сховищах, складах із легкозаймистими пальними матеріалами, механічних майстернях і т.п.

Для сталевих трубопроводів застосовують тонкостінні електрозварювальні (без різьблення) або спеціальні електротехнічні труби. На кінцях електротехнічних труб може бути накатане трубне різьблення і на однім кінці - сполучна муфта.

Звичайні водогазопроводні (газові) труби мають на кінцях трубне різьблення і з'єднуються між собою муфтами. Їх дозволяється застосовувати тільки у вибухонебезпечних помешканнях. В усіх випадках, де це можливо, сталеві труби необхідно заміняти пластмасовими: вініпластовими, поліетиленовими, поліпропіленовими

У сухих і вологих помешканнях трубопроводи можуть бути виконані зі сталевих або пластмасових труб без ущільнення місць з'єднань і місць вводу у кожуха апаратів, ящиків і відгалужених коробок. У сирих, особо сирих, жарких і курних помешканнях і в помешканнях із хімічно активним середовищем трубопроводи можуть бути виконані зі сталевих і пластмасових труб, прокладених відкрито з ущільненням місць з'єднання труб і місць вводу у кожуха апаратів, ящиків, відгалужених коробок.

Сталеві труби повинні мати антикорозійне покриття. У сталевих і пластмасових трубах прокладають незахищені ізольовані проводи марок АПРТО, ПРТО, АПР, ПР, АПВ, АПП і ін. площею перерізу не менше 2,5 мм з алюмінієвими жилами і 1 мм - із мідними. Внутрішній діаметр труби визначають розрахунком по числу жил проводів та їхньому зовнішньому діаметру, конфігурації трубної траси між двома суміжними відгалужувальними або протяглими коробками.

Сталеві труби допускається застосовувати для електропроводок лише у спеціально обґрунтованих у проекті випадках, відповідно до вимог нормативних документів. Застосування полімерних труб для електропроводок підвищує надійність роботи останніх в умовах агресивних середовищ, зменшує ймовірність замикання електричних мереж на землю, знижує трудові витрати у порівнянні з трудовими витратами при монтажі електропроводок у сталевих трубах (за рахунок виключення операції фарбування, нарізування різьби), забезпечує спрощення і полегшення заготівель елементів труб у МЕЗ і безпосередньо в монтажній зоні.

 

Електропроводка в неметалевих трубах

Електропроводка в неметалевих трубах використовується в сухих, вологих, сирих, особливо сирих і запорошуваних приміщеннях, у приміщеннях з хімічно активним середовищем в зовнішніх електропроводках, а також в агресивному ґрунті для захисту кабелів.

Основними видами пластмасових труб є вініпластові, поліетиленові та поліпропіленові.

Поліетиленові та поліпропіленові труби дають змогу використовувати в різних середовищах для прихованого прокладання в негорючих основах, у підлогах і фундаментах, в агресивному ґрунті, а також у будівлях масової забудови висотою 10 поверхів і вище, в обчислювальних центрах. Вініпластові труби мають значно менші обмеження ніж поліетиленові та поліпропіленові.

У цілому неметалеві труби заборонено використовувати в приміщеннях, в яких максимальна температура навколишнього середовища перевищує 60°С, а також у гарячих цехах (ливарних, ковальсько-пресових та ін.).

При виконанні проводок у неметалевих трубах необхідно дотримуватися наступних вимог.

Прокладати пластмасові труби слід при температурі повітря не нижче -20°С і не вище +60°С.

Труби в фундаментах укладати тільки на горизонтально утрамбований ґрунт або на шар бетону.

Товщина бетонного розчину при їх замонолічуванні в підлогах не повинна бути меншою 20 мм.

При виході неметалевих труб на стіни в місцях їх можливого механічного пошкодження труби захищають металевими конструкціями на висоті до 1,5 м.

Для монтажу прямих ділянок траси використовують труби довжиною 3000 мм і діаметром 20, 25, 32, 40 і 50 мм.

Пластмасові труби з'єднують між собою за допомогою муфт або ж розтрубами, вініпластові -- клеєм, а поліетиленові та поліпропіленові -- зварюванням чи гарячою обсадкою в розтрубах II. Повороти траси трубопровода під кутом 90 і 135°С виконують спеціальними з'єднувальними кутниками різного радіуса згину.

З'єднання і окінцювання проводів виконують у протяжних коробках двох типів -- для чотирьох і восьми труб.

При відкритому прокладанні труби прикріплюють трубними кліцами, які, в свою чергу, прикріплюють до будівельної конструкції гвинтами або шурупами через кожні 500, 700, 900, 1 100 і 1300 мм при діаметрі труб відповідно 20, 25, 40, 50 мм. Кріплення повинні забезпечувати вільне поздовжнє переміщення труб під час їх лінійного розширення або стискання від зміни температури навколишнього середовища.

При схованому прокладанні труби укладають у борозни на відстані не менше 10 мм одна від одної і закріплюють дротом, дерев'яними планками або приморожуванням алебастровим розчином через кожні 700--800 мм, а потім оштукатурюють мокрою штукатуркою. Перед укладанням та закріпленням труби вводять у коробки, борозни з'єднують і труби заштукатурюють.

Переходи трубної проводки з однієї стіни (стелі) на іншу здійснюють з'єднувальною кутниковою рейкою чи за допомогою ущільнювальної втулки, або патрубком спеціальної протяжної коробки.

Тросові електропроводки. Тросовими називають електропроводки, у яких проводи чи кабелі закріплені на натягнутому несучому тросі. Основними перевагами таких проводок є можливість застосування великих прольотів між кріпленнями до будівельних конструкцій, простота і висока індустріалізація монтажу.

Найбільш прості та зручні у монтажі тросові проводки, виконані спеціальними тросовими проводами АВТ, АВТУ, АВТВ, АВТВУ, у яких несучий трос вмонтований у провід. При інших видах проводів і для кабелів в якості троса застосовують оцинковані канатики діаметром 3-6,5мм, а також звичайний сталевий оцинкований дріт. Конструкція і діаметр несучого троса повинні відповідати проекту.

. Трос натягають і закріплюють по кінцях до стін і підвішують чи жорстко прикріплюють через 6-12м до ферм чи балок у залежності від довжини будівельних прольотів, Проміжні кріплення тросу виконують на струнах зі сталевого оцинкованого дроту діаметром 1,5-2мм.

На кінці троса роблять петлю і встановлюють тросовий зажим і натяжні муфти, що дозволяють регулювати натяг тросу. Для електропроводок з тросовими проводами випускають спеціальні відгалужувальні коробки, які одночасно використовують для підвіски до тросового проводу світильників

Для сухих і вологих приміщень допускається застосовувати кріплення незахищених ізольованих проводів.

Вибір труб. Розміри труб, які використовуються для електропроводок, наведено для полімерних труб у табл. 2.7.2, для сталевих в табл. 2.7.3.

Вініпластові труби застосовують для відкритої і схованої прокладки по негорючих основах у приміщеннях і зовні, а також для схованої прокладки по горючих основах по шару азбесту товщиною не менше 3мм, що виступає з кожної сторони труби на 5мм, з наступним заштукатурюванням труби шаром товщиною не менше 10мм.

Діаметр труб вибирають у залежності від кількості і діаметра проводів, що прокладаються в них, а також кількості вигинів труби на трасі між протяжними чи відгалужувальними коробками. Для визначення діаметра труб спочатку визначають групу складності (І, ІІ чи ІІІ) прокладки в них проводів у залежності від довжини ділянки трубної траси, числа і кутів вигинів ділянки (табл. 2.7.4). Потім по таблицях або номограмі визначають внутрішній діаметр труби в залежності від кількості проводів, їхнього зовнішнього діаметра і групи складності прокладки проводів.

Таблиця 2.7.4. Група складності прокладки проводів для ділянок трубних проводок у залежності від їхньої конфігурації і довжини

Конфігурація ділянок трубних проводок при різних кутах повороту	Максимальна довжина трубопроводів, м, для груп складності
І	ІІ	ІІІ
Пряма ділянка
Повороти:1х90° чи 2х(120°; 135°)
2х90° чи 3х(120°; 135°), чи 1х90°+2х(120°;135)
3х90° чи 4х(120°; 135°), чи 1 х90°+3х (120°;135)° чи 2х90°+2х(120°; 135°), чи 1х90°+4х(120°; 135°)
4х90° чи 5х(120°; 135°), чи 2х90°+ 3х(120°; 135°), чи 3х90°+2х (120°; 135°)

 

Відповідні таблиці і номограми є і для випадку прокладання в одній трубі декількох проводів різних діаметрів.

Загальні правила монтажу труб для електропроводок. При монтажі

При заготівлі труб застосовують нормалізовані кути повороту (90, 120, 135°) і радіуси вигину труб (400, 800 і 1000 мм). Радіус вигину 400 мм застосовують для труб, які прокладаються в перекриттях, для вертикальних виходів труб і у тісних місцях, а 800 і 1000 мм-при укладанню труб у монолітних фундаментах і при прокладанні в трубах кабелів з однодротовими жилами.

Ділянки трубної електропроводки у вертикальній площині зображують на ескізі лініями, перпендикулярними рядкам тексту бланка. Вигини труб у вертикальній площині наносять лініями, похилими до рядків тексту під тупим кутом. Переходи з горизонтальної площини у вертикальну наносять на ескізі у вигляді прямого кута.

При заготівлі вигнутих труб необхідно визначити довжину їхньої заготівлі, а також початкові точки вигину при роботі з ручним трубогином або середні точки вигину при роботі на механізованих трубогинах.

Щоб уникнути зминання і руйнування труб на довгих ділянках, при засипанні грунту і бетонуванні фундаментів під них встановлюють опори з цегли, бетонних блоків чи легких конструкцій. У місцях перетинання приховано прокладених труб осадочних, а також при переході з фундаментів у грунт, щоб уникнути руйнування чи зминання, на труби надягають гільзи, футляри, а при відкритій прокладці встановлюють компенсатори

При виході приховано прокладених полімерних труб з фундаментів у приміщення застосовують відрізки чи коліна зі сталевих тонкостінних труб або захищають їх від механічних ушкоджень коробом (мал. 2.7.20).

Довжина ділянок труб між протяжними коробками (шухлядами) не повинна перевищувати: 75 м на прямих ділянках, 50 м при одному вигині труби, 40 м при двох вигинах труби і 20 м при трьох вигинах труби.

Як зазначено вище, звичайно застосовують нормалізовані кути і радіуси вигину труб. Радіуси вигину труб приймають не менші допустимих радіусів вигину проводів і кабелів, що прокладаються в даних трубах, і не менше: 10-кратного зовнішнього діаметра труби при прокладці в бетонних розчинах (як виключення допускається 6-кратний діаметр); 6-кратногов інших випадках схованої прокладки і при відкритій прокладці труб діаметром 75 мм і вище; 4-кратного при відкритій прокладці труб діаметром до 60 мм включно.