Місце навчальної дисципліни у навчальному процесі.

Вивчення кримінально-виконавчого права є складовою частиною загального завдання по підготовці висококваліфікованих фахівців-юристів. Навчальна дисципліна складається з двох частин: “Загальна частина” та “Особлива частина”. Передбачає ознайомлення з предметом, методом, принципами, джерелами, системою норм кримінально-виконавчого права, поняттям кримінально-виконавчих правовідносин, питаннями виправлення і ресоціалізації засуджених, правовим статусом засуджених, системою органів і установ виконання покарань, а також вивчення порядку і умов виконання покарань не пов'язаних з позбавленням волі та пов'язаних з позбавленням волі, вивчення підстав та порядку звільнення від відбування покарання та соціальної адаптації осіб, звільнених від відбування покарання.

Заняття з кримінально-виконавчого права проводиться на основі раціонального поєднання активних форм і методів навчання з практичною спрямованістю занять. Завершується вивчення цієї навчальної дисципліни складанням заліку.

Кримінально-виконавче право як галузь права, як наука і навчальна дисципліна тісно пов’язане і взаємодіє з іншими галузями права, науками та навчальними дисциплінами, а саме:

1. Конституційним правом. В Конституції України закріплено більшість засад (принципів) кримінально-виконавчого права, основні права й свободи громадян. У кримінально-виконавчому праві ці засади (принципи) відтворюються, конкретизуються, закріплюється система гарантій їх здійснення, охорони прав і свобод громадян.

2. Кримінальним правом. Норми кримінального права є базовими щодо кримінально-виконавчого права, особливо щодо сфери покарань У свою чергу, Вивчення процесу виконання покарань дає необхідний матеріал для оцінки ефективності дії норм кримінального права і його корегування

3. Кримінальним процесуальним правом. Цей зв’язок зумовлений передусім тим, що вид і міра покарання, вид установи виконання покарання визначаються вироком суду, і з моменту звернення вироку до виконання починають діяти норми законодавства про виконання покарань. Ряд питань, що виникають на стадії виконання вироку чи іншого судового рішення, вирішуються за правилами, встановленими кримінальним процесуальним законом.

4. Кримінологією. Дані кримінологічних досліджень про причини і умови злочинності засуджених, про характеристику соціального середовища місць позбавлення волі, про фактори рецидивної злочинності використовуються наукою кримінально-виконавчого права для обґрунтування змін в кримінально-виконавчому законодавстві, удосконалення практики виконання покарань і застосування заходів виправлення. В свою чергу, оскільки покарання є одним з факторів попередження злочинності, кримінологію цікавлять особливості процесу виконання покарань.

Практичні (семінарські) заняття проводяться з основних найважливіших тем «Кримінально-виконавче право» і мають на меті поглиблення теоретичних знань студентів, набуття ними необхідних навичок для практичної діяльності, розв’язання конкретних юридичних справ, застосування чинного законодавства України.

Самостійна робота планується як форма навчання, що має на меті надати допомогу у вивченні запропонованої літератури, у пошуку відповідей на проблемні питання курсу, оволодінні практичними завданнями курсу.

Засоби діагностики успішності навчання, форми виміру рівня засвоєння знань з навчальної дисципліни:

- усне опитування на практичних (семінарських) заняттях;

- виступ на практичних (семінарських) заняттях (із рефератом, доповіддю, у дискусії тощо);

- тестування знань студентів із відповідної теми лекційного курсу;

- письмова контрольна робота (відповіді на питання лекційного курсу, вирішення практичних завдань (казусів), тестових завдань, тощо);

- виконання письмового завдання;

- захист індивідуального письмового завдання;

- форма підсумкового контролю: залік (частина 1).

 

1. Методичні рекомендації для підготовки до практичних (семінарських) занять, виконання самостійної роботи

Практичні (семінарські) заняття проводяться з основних найважливіших тем дисципліни «Кримінально-виконавче право» і мають на меті поглиблення теоретичних знань студентів, набуття ними необхідних навичок для практичної діяльності, розв’язання конкретних юридичних справ (казусів), правильне застосування чинного законодавства України.

Самостійна робота студента допомагає глибше вивчити основні теми курсу з Кримінально-виконавчого права України, оволодіти вмінням самостійно працювати з, законами, іншими нормативно-правовими актами та спеціальною літературою. Самостійна робота планується як форма навчання, що має на меті надати допомогу у вивченні запропонованої літератури, у пошуку відповідей на проблемні питання курсу, оволодінні практичними завданнями курсу.

Лекція є теоретичною основою практичних (семінарських) занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.

Самостійна робота студента над лекцією умовно поділяється на три основні етапи:

- підготовка до лекції, що відбувається заздалегідь і передбачає ознайомлення з рекомендованою нормативною та навчальною літературою за конкретною темою, що її викладатимуть на лекції;

- сприйняття і конспектування лекції, що полягає в засвоєнні усного матеріалу і його коротких записів (конспектуванні). При конспектуванні необхідно в результаті «переробки» інформації виділити основну думку лектора і стисло її викласти. Лекція не підлягає дослівному запису, за винятком формулювань, визначень, імен, найменувань нормативних актів та літератури, хронологічних і статистичних даних, підсумкових висновків за темою;

- подальша робота над лекцією, що передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої нормативної, навчальної, наукової літератури.

Практичні (семінарські) заняття є логічним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюють, закріплюють та деталізуються знання, отримані під час лекції і в результаті самостійної роботи. На заняттях студенти повинні навчитися правильно застосовувати чинне процесуальне законодавство до конкретних ситуаційних завдань, що сприятиме глибокому засвоєнню і закріпленню ними теоретичного курсу та підготовці до самостійної практичної роботи.

Практичні (семінарські) заняття спрямовані на підвищення теоретичного рівня знань у галузі кримінально-виконавчого права України, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний контроль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.

Метою практичних (семінарських) занять з кримінально-виконавчого права України є:

- обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань теорії;

- вивчення кримінально-виконавчого кодексу України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами галузі права;

- аналіз специфіки кримінально-виконавчого правового регулювання в сучасних умовах політичного і правового реформування в країні;

- узагальнення особливостей розвитку окремих кримінально-виконавчих інститутів, а також інших приписів, традицій, звичаїв, що не одержали інституціональних характеристик.

Розв'язання завдань з кожної теми слід починати після вивчення відповідних норм кримінально-виконавчого законодавства та інших нормативних матеріалів, які стосуються певної теми, підзаконних нормативних актів, матеріалів судової практики, відповідного розділу підручника, рекомендованої монографічної, спеціальної літератури, лекцій. Питання для контролю та самостійного опрацювання є необхідною умовою вивчення курсу, оскільки зобов'язують студента особисто дослідити монографічну літературу, законодавство і практику його застосування. Готуючись до практичних занять, студенти повинні самостійно опрацювати задані їм питання, задачі. Ситуаційні схеми, закладені у задачах, запозичені із судової та слідчої практики, навчально-наукової літератури а також змодельовані автором самостійно.

Підготовка до практичних занять та їх проведення. Практичному (семінарському) заняттю має передувати підготовка студента за завчасно визначеним планом. Для цього необхідно:

- вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

- вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;

- скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними питаннями заняття;

- виконати письмові завдання у зошиті;

- вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.

Керівник курсу визначає план занять і дає завдання. В завдання може входити вивчення кримінальних справ, опублікованих і неопублікованих прикладів з практики суду та правоохоронних органів Студент вивчає рекомендовану до кожного практичного заняття літературу, нормативний матеріал. На практичних заняттях студент усно викладає умови завдання і пропонує своє вирішення. Обговорення теоретичних, проблемних питань повинно випливати з вирішення практичних завдань.

Студент на практичному (семінарському) занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішенні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою термінологією.

Під час проведення практичних (семінарських) занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмових, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колективне обговорення в групі; опитування студентів з питань попередніх тем з метою кращого освоєння навчального матеріалу.

На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з відповідної теми. Підсумкові бали вносяться до журналу обліку успішності та враховуються як поточний контроль.

З усіх тем практичних (семінарських) занять необхідно використовувати підручники та навчальні посібники зазначені у методичній рекомендацій.

У кінці кожної теми практичних (семінарських) занять названі нормативно-правові акти та спеціальна література, які слід використовувати при підготовці до відповідної теми. Вихідні дані нормативних актів вказані відповідно до їх первинної редакції. У зв'язку з тим, що до кожного із зазначених актів неодноразово вносилися зміни та доповнення, слід використовувати тексти нормативно-правових актів, розміщені в офіційній інформаційно-пошуковій системі Верховної Ради України «Законодавство».

Підготовка до практичних (семінарських) занять передбачає вирішення практичних задач до відповідної теми. Перед виконанням завдань необхідно ретельно вивчити всі питання теми практичного заняття та ознайомитися і опрацювати рекомендовану літературу і нормативні джерела. Усі завдання мають виконуватися письмово у спеціальному зошиті для практичних занять з кримінально-виконавчого права України. Слід залишати вільне місце поруч із відповіддю на завдання для того, щоб після обговорення на практичних заняттях внести певні корективи до відповіді на те чи інше питання.

Розглядаючи конкретне завдання, необхідно дослідити всі обставини казусу і чітко відповісти на поставлені після завдання питання. Відповіді мають носити розширений та обґрунтований характер, обов'язково із посиланням на норми того чи іншого нормативного акта, а також на монографічне або навчальне джерело, яке використовувалося.

Вирішення завдань на практичних заняттях передбачає не тільки доповідь студента, якого опитують, з того чи іншого казусу, а й дискусію всіх присутніх студентів з приводу питань до відповідного завдання. Після обговорення практичного завдання викладач підводить підсумки і пояснює правильне рішення, яке має бути зафіксоване в робочому зошиті студента.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом науково-педагогічних працівників.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання оформляється у формі реферату.

Реферат - короткий виклад у письмовому виді з публічним захистом змісту наукових праць, літератури з теми, конкретного питання. Теми рефератів відповідають загальним темам практичних (семінарських) занять, конкретизують окремі питання, ключові елементи тем. Перелік тем рефератів розміщений у розділі п’ятому даних методичних рекомендацій. На першому практичному (семінарському) занятті студенти можуть на власний вибір обрати тему реферату. Якщо студент був відсутній на першому занятті, тему реферату йому затверджує викладач. За семестр кожний студент повинен підготувати два реферати, по одному до кожного змістового модуля.

Структура реферату:

- тема-вступ, мета та завдання роботи та основні її положення;

- теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

- методи - вказуються і коротко характеризуються;

- основні результати роботи – подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;

- висновки;

- список використаних джерел (нормативно-правових актів та літератури).

Загальні вимоги до оформлення реферату:

- обсяг реферату в середньому не має перевищувати десяти сторінок тексту виконаного власноручно студентом у писаному від руки вигляді на папері формату А4 (в друкованому виді реферат не оцінюється);

- титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог;

- на другій сторінці викладають план реферату;

- в тексті роботи слід виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану;

- сторінки роботи нумерують;

- при використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити посилання;

- в разі необхідності можуть бути додатки до реферату;

- наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаних джерел (не менше 10 спеціальних літературних наукових джерел та всі нормативно-правові акти, які необхідні для розкриття відповідного питання).

Посилання в рефераті на використані нормативно-правові акти чи спеціальну літературу робляться в порядку використання в тексті або внизу сторінки.

Відповідно до обраного способу посилання і формується список використаних джерел в кінці реферату, відповідно до встановлених вимог щодо оформлення літератури.

Якщо зноски зроблені в порядку використання - список використаних джерел формується в єдиному списку (нормативно-правові акти та літературні джерела разом).

Якщо зноски зроблені в кінці сторінки - список використаних джерел формується двома списками:

1. нормативно-правові акти (подаються за юридичною силою) та міжнародні документи (за наявністю);

2. підручники, посібники, спеціальна література (подається в алфавітному порядку).

Основні вимоги до змісту реферату:

- в основі реферату має бути певна сукупність фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;

- особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних понять і категорій з теми;

- у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладений матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.

Студенти, які не написали або написали реферат на незадовільну оцінку, публічно не захистили – не отримують відповідну кількість балів за поточну за семестр роботу.

 

Критерії оцінювання знань та вмінь студента – див. «Робочу навчальну програму дисципліни».