Рішення Європейського суду з прав людини та порядок їх виконання на території України

Сьогодні в Україні діє спеціальний нормативно-правовий акт, який передбачає механізм реалізації рішень Європейського суду з прав людини на території України. Ним є Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. Відповідно до його норм рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною та здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Згадуваний Закон визначає поняття «рішення», що підлягають виконанню на території України та поняття «виконання» такого рішення. Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах проти України є: 1) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; 2) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; 3) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України (ст. 1). Під виконанням таких рішень розуміють: виплату заявникові до Європейського суду з прав людини, на користь якого постановлено рішення або з яким досягнуто дружнього врегулювання спору, чи його представникові, чи правонаступникові відшкодування, а також вжиття додаткових заходів індивідуального характеру чи вжиття заходів загального характеру (ст. 1).

За загальним правилом, виплата відшкодування здійснюється у тримісячний строк з моменту набуття рішенням Європейського суду статусу остаточного, а у випадку порушення цього строку на суму відшкодування нараховується пеня.

Додаткові заходи індивідуального характеру застосовуються з метою забезпечення відновлення порушених прав. Ними є: 1) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Європейської конвенції 1950 р. та Протоколів до неї. Таке відновлення здійснюється, наприклад, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі або шляхом повторного розгляду справи адміністративним органом; 2) заходи, передбачені в рішенні Європейського суду з прав людини про дружнє врегулювання спору.

Заходами загального характеру є: 1) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; 2) внесення змін до адміністративної практики; 3) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; 4) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Європейської конвенції 1950 р. та Протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення волі; 5) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до рішення Європейського суду з прав людини з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Європейської конвенції 1950 р. та Протоколів до неї та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень. Перелік заходів загального характеру не є вичерпним, а відповідальність за їх виконання покладається на відповідні центральні органи вико­навчої влади. Метою застосування заходів загального характеру є усунення на території України підстави для надходження заяви до Європейського суду з прав людини та усунення першопричини цієї підстави, які лежать в основі виявленого правопорушення.

Загалом, процесуальний порядок виконання рішень Європейського суду здійснюється згідно з нормами Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 2006 р. та Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 р.