Організація змісту навчального процесу

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) за частотністю посідають перше місце серед дітей. 98% гострих бронхітів у дітей мають вірусну етіологію. За тяжкістю перебігу та ускладненнями дихальною недостатністю найактуальнішими серед них є обструктивний бронхіт та бронхіоліт. Також в останні роки широкого розповсюдження набули респіраторні прояви алергії у дітей, особливо часто реєструється бронхіальна астма (БА), яка характеризується розвитком загрозливих для життя станів у наслідок бронхообструктивного синдрому.

Враховуючи зростання смертності, відсутність тривалого позитивного ефекту терапії БА «від нападу до нападу», сучасні уявлення про етіологію та патогенез, у 90-их роках була побудована нова концепція захворювання як хронічного запального процесу, змінився підхід до класифікації (Global Initiative for Astma, GINA). Але і сьогодні відмічається низький рівень діагностики, що призводить до ранньої інвалідизації з несприятливим прогнозом.

Поряд з цим, актуальними у дитячому віці є низка хронічних, спадкових та вроджених захворювань бронхолегеневої системи, які супроводжуються бронхообструктивними станами, часто загрозливими для життя.

Гострі бронхіти та рецидивуючий бронхіт представлені у міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) під шифрами:

J20 Гострий бронхіт

J20.0 Гострий бронхіт, спричинений Mycoplasma pneumoniae

J20.1 Гострий бронхіт, спричинений Haemophilus influenzae (паличкою Пфейффера)

J20.2 Гострий бронхіт, спричинений стрептококом

J20.3 Гострий бронхіт, спричинений вірусом Коксакі

J20.4 Гострий бронхіт, спричинений вірусом парагрипу

J20.5 Гострий бронхіт, спричинений респіраторно-синцітіальним вірусом

J20.6 Гострий бронхіт, спричинений риновірусом

J20.7 Гострий бронхіт, спричинений екховірусом

J20.8 Гострий бронхіт, спричинений іншими уточненими агентами

J20.9 Гострий бронхіт, неуточнений

J21 Гострий бронхіоліт

J21.0 Гострий бронхіоліт, спричинений респіраторно-сентиціальним вірусом

J21.8 Гострий бронхіоліт, спричинений іншими уточненими агентами

J21.9 Гострий бронхіаліт, неуточнений

J22 Рецидивуючий бронхіт

Епідеміологія. Гострі бронхіти у дітей рідко бувають самостійним захворюванням і звичайно є одним із проявів ГРВІ. Згідно В.К. Таточенко, реєструєма захворюваність ГПБ у дітей становить близько 100 захворювань на 1000 дітей в рік (у дітей від 1 до 3 років цей показник 200, а у дітей першого року життя – 75). Частота розвитку ГОБ у дітей раннього віку складає за даними різних авторів від 5% до 50%. Гострий бронхіоліт, згідно даних американських педіатрів – це захворювання переважно дітей перших двох років життя (найбільш часто – 5-6 місячного віку), що зустрічається з частотою 3 – 4 випадки в рік на 100 дітей, а у дошкільнят - 1 – 1, випадки на 100 дітей.

За даними Р.Г. Артемонова, рецидивуючий бронхіт діагностують у 2,3% дітей до 3 років, 7,1% дошкільнят та 2,5% дітей шкільного віку. РБ є клінічною формою дитячого віку, при ньому відсутні прогресуючий перебіг, незворотні функціональні та морфологічні зміни в бронхолегеневій системі.

Роль спадковості простежується при розвитку бронхообструктивного синдрому, що полягає у наявності спадкової схильності до атопії та гіпер реактивності бронхів.

Етіологічним фактором частіше є віруси і рідше – бактерії.

Етіологія бронхітів у дітей

Збудники	Гострий простий бронхіт	Гострий обструктивний бронхіт	Гострий бронхіоліт	Рецидивуючий бронхіт
Віруси	Респіраторно-синцітіальний, парагрипу 3-го типу, цитомегаловірус, риновірус, грипу, аденовірус, кір, Коксакі вірус, екховірус	Парагрипу 3-го типу, респіраторно-синцітіальний, цитомегаловірус, аденовірус	Респіраторно-синцітіальний, парагрипу 3-го типу, цитомегаловірус, аденовірус	Респіраторно-синцітіальний, парагрипу 3-го типу, аденовірус
Бактерії	Гемофільна паличка, пневмокок, стафілокок, стрептокок, грам (-) мікроби	-	-	Гемофільна паличка, пневмокок
Інші	Мікоплазми	Мікоплазми, хламідії	Мікоплазми, хламідії	Мікоплазми

 

Бронхіальна астма ‑ це самостійне хронічне захворювання, обов'язковим патогенетичним механізмом якого є хронічний запальний процес і пов'язана з ним гіперреактивність бронхів, зумовлені специфічними імунологічними чи неспецифічними механізмами, а основною клінічною ознакою є приступ ядухи внаслідок

· бронхоспазму,

· набряку слизової оболонки бронхів,

· гіперсекреції (Ласиця О.І.,1992).

Класифікація за МКХ-10: J45 - Астма. J45.0 – Астма з переважно алергічним компонентом. J45.1 – Неалергічна астма. J45.8 – Змішана астма. J45.9 – Астма неуточнена. J46 – Астматичний статус.

Багаторічна історія вивчення бронхіальної астми постійно супроводжувалася спробами класифікувати дану патологію. Пропонувався поділ астми за етіологічним і патогенетичним принципами, клінічними ознаками. Однак, усі ці спроби не дозволили поки що сформувати єдину, загальновизнану класифікацію.

Найбільш практичною слід вважати класифікацію, яка бере за основу визначення ступеня важкості хвороби.

Астму поділяють на два варіанти: інтермітуюча (епізодична) і персистуюча (хронічна).

Такий варіант розподілу запропонований з’їздом педіатрів у 2005 році.

Згідно цієї класифікації інтермітуюча- це легка астма (1 ст), важкість персистуючої бронхіальної астми (2-4 ст) визначається:

· частотою,

· вираженістю,

· тривалістю приступів астми,

· реакцією на терапію бронходилятаторами,

· станом хворого в міжприступному періоді.

Легка І ст. Інтермітуюча - нерізко виражені симптоми до 4 разів на рік, які, в основному, не порушують сон і денну активність. Приступи легкі, швидко знімаються бронхолітиками. ПШВ ³ 80%.

Легка ІІ ст. – Персистуюча - нерізко виражені симптоми понад 4 рази на рік, які, в основному, не порушують сон і денну активність. Приступи легкі, швидко знімаються бронхолітиками. ПШВ ³ 80%.

 

Середньої важкості - ІІІ ст. Приступи ядухи з вираженою вентиляційною

ПШВ – 60-80% недостатністю І-ІІст., частота загострень – 10-12

разів на рік, але не частіше, ніж 1 раз на тиждень.

Приступи добре знімаються бронхолітиками.

Важка Приступи декілька разів на тиждень або ПШВ < 60% щодня, погано піддаються терапії бронходилятаторами. Виражене обмеження фізичної активності.

Таким чином існує якби 4 ступені важкості БА. Не можна вважати такий розподіл бездоганним, проте заснована на визначені ступеня важкості захворювання класифікація дозволяє вибрати найоптимальнішу тактику лікування. Так, за GINA, 2008, рекомендовано класифікувати БА ще й за ступенем контролю перебігу препаратами базисної терапії. Згідно цього документа, БА класифікується ще як:

- контрольована,

- частково контрольована,

- неконтрольована.

Поширеність: За результатами популяційних епідеміологічних досліджень, поширеність бронхіальної астми в більшості країн світу коливається в середньому на рівні 3-7%. За останні 25 років бронхіальна астма поширилася серед 5% дорослого і 10% дитячого населення планети. Існують достовірні свідчення про те, що кількість хворих на астму росте у цілому світі. Особливо тривожною є ситуація з дитячою астмою, поширеність якої в різних популяціях коливається майже від 0 % до 30%.Частота цього захворювання серед дітей Франції становить 7%, Англії ‑ 11%, США‑ 13%, Австралії ‑ 7-10%, Нової Зеландії ‑ 8%, Ірландії ‑ 35%, Росії ‑ 10%.

Роль спадковості: Спостереження останніх років свідчать про те, що серед дітей, хворих на бронхіальну астму, переважає атопічна форма захворювання (70% ‑ 90% випадків). Провідну роль тут відіграють фактори схильності ‑ генетично детермінована здатність до алергічних захворювань (з боку батька – ризик складає близько 50%, з боку матері – близько 75 %, з боку обох батькв – 95%).