Листопад 1995 р. - грудень 1997 р.

На цьому етапі на базі Управління виконання Держав­ного бюджету України Міністерства фінансів та відповідних підрозділів місцевих фінансових органів у листопаді 1995 р. створено систему Державного казначейства, до якої увійшли Головне управління Державного казначейства України, Управ­ління Державного казначейства в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районні (міські) відділення.

За цей час було завершено передачу функцій фінансу­вання від галузевих управлінь Міністерства фінансів Голов­ному управлінню Державного казначейства; впроваджено Єдиний казначейський рахунок у Національному банку України та уповноважених комерційних банках для зараху­вання доходів Державного бюджету та проведення видатків; підготовлено і впроваджено порядок оплати витрат з Єди­ного казначейського рахунку. Саме цей період слід вважати якісно новим у розвитку і впровадженні казначейських принципів в Україні.

На цьому етапі відбувається також:

1) впровадження нової бюджетної класифікації щомісячного розпису видатків держбюджету;

2) лімітування видатків бюджету;

3) початковий етап встановлення контролю за зобов'язаннями

розпорядників коштів;

4)розповсюдження казначейських принципів контролю за ви­датками на установи "закритого" типу;

5) експеримент щодо касового виконання державного бюджету

за доходами паралельно з банківськими установами.

У 1996 році завершилося створення трирівневої органі­заційної структури органів Державного казначейства, яка нараховує нині близько 14 тисяч працівників.

1997 рік став роком початку запровадження казначейсь­кої системи виконання державного бюджету за видатками, яка передбачала відкриття рахунків розпорядникам коштів у системі органів Казначейства. На казначейську систему виконання видаткової частини бюджету, принциповою озна­кою якої є здійснення видатків шляхом оплати рахунків, переведено практично всі установи, що отримують і вико­ристовують у своїй діяльності кошти державного бюджету.

З квітня 1997 року розпочато експеримент з оплати ра­хунків Національного університету ім. Тараса Шевченка, до складу якого входило 8 бюджетних одиниць. Починаючи з травня цього ж року на казначейське виконання коштори­сів перейшли установи Міністерства охорони здоров'я, Мі­ністерства з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення, потерпілого від Чорнобильської катастро­фи, Державного фонду сприяння зайнятості населення, розташовані в Івано-Франківській, Львівській і Полтавській областях. З 1 липня набутий досвід з оплати рахунків по зазначених установах було розповсюджено в межах Украї­ни. З червня 1997 року від фінансування видатків до опла­ти рахунків на користь суб'єктів господарської діяльності, що виконали роботи чи надали послуги бюджетним устано­вам, перейшли органи центральної виконавчої влади та їх підвідомчі органи на місцях.

Таким чином, станом на 1 серпня 1997 р. на казначейсь­ке виконання кошторисів видатків було переведено близько 3,3 тисячі установ, підприємств і організацій, міністерств (тобто 24% від загальної кількості), що утримувалися за рахунок коштів державного бюджету, не враховуючи опла­ти рахунків з держзамовлення і відшкодування компенса­ційних виплат потерпілим від аварії на ЧАЕС. А вже у жовтні 1997 року органами Державного казначейства пере­ведено на оплату рахунків 10,5 тисяч бюджетних установ і організацій.

У процесі переведення підприємств, установ та організа­цій від фінансування видатків на оплату рахунків закрито близько 30 тис. поточних бюджетних рахунків в обслуго­вуючих установах банків. Натомість відкрито 10,6 тис. реєстраційних рахунків в органах Державного казначейства. Загальна сума кошторисів установ і організацій, що перейшли за цей період від фінансування видатків до оплати рахунків, становила 9634 млн. грн., або 35% до суми затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України на 1997 рік.

На кінець 1997 року через органи Державного казна­чейства 18,4 тис. установ і організацій перейшли на обслу­говування до органів казначейства, на ім'я яких було відкрито 21 тис. реєстраційних рахунків, що складало біля 45 відсотків операцій по виконанню державного бюджету.

У 1997 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято кілька постанов: "Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету" від 14.01.1997 р. № 13, "Про казначейське виконання кошторисів видатків на утри­мання апарату органів виконавчої влади" від 09.05.1997 р. № 437, "Про стан впровадження казначейського виконання кошторисів видатків" від 01.09.1997 р. № 963, спрямованих на перехід установ, підприємств, організацій від відомчого на казначейський принцип виконання кошторисів видатків, що значною мірою сприяло передачі функцій перераху­вання коштів від Центрального апарату Міністерства фінан­сів Державному казначейству України.

Січень 1998 р. - грудень 2000 р.

Характеризується завершенням переведення на казна­чейську систему виконання державного бюджету практично всіх розпорядників коштів міністерств і відомств, проведен­ня підготовчої роботи по переведенню на казначейське обслуговування силових міністерств і відомств, які мали свої особливості, що вимагало структурних перебудов у галузевій фінансовій системі. Так, наприклад, Міністерство оборони України скоротило підпорядкованість розпорядни­ків коштів з п'яти ланок до трьох.

1999 рік ознаменувався переведенням на казначейське обслуговування установ Міністерства оборони та інших сило­вих міністерств. Завершено охоплення казначейською систе­мою виконання бюджету усіх розпорядників коштів держав­ного бюджету, при цьому здійснення платежів з бюджету відбувається через оплату рахунків розпорядників бюджетних коштів на користь постачальників товарів, робіт та послуг.

З лютого 1999 року було розпочато переведення на казна­чейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних установ та організацій. Тим самим були створені необхідні передумови для включення цих коштів до державного бюджету як це було передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік", де позабюджетні кошти включені до спеціального фонду як складова частина державного бюджету.

У цьому ж році відбулося ще дві важливі події:

· у порядку експерименту у Дніпропетровській та Черкаській областях запроваджено касове виконання місцевих бюдже­тів через органи Державного казначейства;

· прийнято рішення щодо необхідності удосконалення управ­ління коштами державного бюджету шляхом надання Дер­жавному казначейству статусу учасника Системи електрон­них платежів Національного банку України.

Опанувавши суто казначейські функції за усіма напрямами здійснення видатків та охопивши цим процесом усіх розпо­рядників коштів державного бюджету Казначейство завер­шило перший екстенсивний етап свого розвитку. Постає необ­хідність подальшого інтенсивного розвитку системи, адже діючий платіжний механізм, за яким доходи надходять з територіальних до центральної ланки, а потім перерозподіляються у зворотному напрямку виявився недосконалим. При цьому не враховувалась фактична потреба у цих коштах розпорядників бюджетних коштів на місцях. Часто кошти зараховувалися на рахунки розпорядників бюджетних кош­тів, яким ще не виконали роботи чи не надали послуги їх підрядники. Простежувалося чимало випадків, коли не здійснювалися необхідні заходи (тендери тощо) під час за­купівлі товарів, не було юридичних підстав для здійснення платежу, або ж навпаки - були всі підстави для здійснення платежу, зате не було коштів.

Державним казначейством з метою поліпшення ситуації у 2000 році запроваджено використання такого важливого фінансового інструменту, як щоденне прогнозування дохо­дів та видатків бюджету зі складанням ресурсного балансу.

Враховуючи пріоритетність завдань Державним казна­чейством розроблено План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, а також фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.

З огляду на необхідність оптимізації процесу управління бюджетними коштами, розроблено нову модель функціону­вання Держказначейства, засновану на принципах, прий­нятих для банківської системи (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.1999 р. № 1721). Вход­ження Держказначейства в систему електронних платежів Національного банку України, запровадження Внутрішньої платіжної системи Державного казначейства та відкриття системи кореспондентських рахунків в Національному бан­ку України дозволяє консолідувати бюджетні рахунки на єдиному казначейському рахунку, відкритому у Національ­ному банку України, і, відповідно, позбавитись ризиків при зберіганні бюджетних коштів. Тільки за умови створення внутрішньої платіжної системи можна забезпечити прозорість бюджетного процесу, створити цілісну систему контролю за рухом бюджетних коштів.

Таким чином, окрім уже існуючих функцій із виконання дохідної та видаткової частин бюджетів, на Держказначейство покладаються суто банківські функції, а саме: ро­бота з клієнтами щодо банківських операцій, безпосереднє проведення платежів розпорядників коштів через Розрахун­кові палати органів Державного казначейства, складання щоденного балансу операційного дня Держказначейства та інших форм банківської звітності тощо.

Консолідація у 2000 році всіх коштів державного бюдже­ту на рахунках Казначейства у Національному банку Украї­ни дозволила більш ефективно здійснювати управління загаль­ним залишком грошових ресурсів і створила передумови для розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку. При цьому органи Держказначейства залишалися клієнтами Національного банку.