III. Основний зміст програми

Тема 1. ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Проблема людського існування як предмет наукового аналізу. Філософська передісторія екзистенційної психології (К'єрк'єгор, Хайдегер, Ясперс, Сартр, М.Бердяєв). Матеріалістичне пояснення існування людини як соціально-історичного буття, що визначає положення людини в суспільстві. Філософсько-психологічні поняття, що визначають екзистенцію: світ, буття в світі, екзистенціональне апріорі, «ніщо», одинокість, сенс існування, пошук сенсу, свобода, вибір, відповідальність.

Переживання як первісне і справжнє буття людини в екзистенційно-орієнтованих концепціях. Тимчасовість, історичність, ситуативність як модуси кінечності екзистенції. Предметне і особистісне буття. Трансценденція як вихід людини за свої межі: діалогічний характер відношення до буття. Проблема «Я – ТИ». Страждання, страх, тривога, вина як специфічні форми вияву людського існування. Екзистенція як відношення: бути, прийняти буття, бути автентичним у бутті, зайняти позицію в бутті, знайти сенс, здійснитися, досягти успіху, прийняти відповідальність.

Рефлектуюча свідомість як специфічно людська характеристика, що визначається духовним світом особистості. Проблема «духовного Я» у психологічних теоріях У.Джемса, В.Штерна. Ціннісні орієнтації як основа типології особистості в концепції Шпрангера. Ідея індетермінованості особистості, її свободи та справжності-несправжності існування (екзистенційний психоаналіз Сартра). Аутентичність і відповідальність як критерії моральності людини. Теоретичні і прикладні аспекти дазайнаналізу Л.Бінсвангера.

Теорія екзистенціального аналізу Франкла. Намагання до сенсу як основна мотиваційна тенденція особистості; вчення про сенс життя та свободу волі. Цінності як смислові універсалії і змістовні форми існування позитивних смислів (творчості, переживання, відношення). Здатності до самотрансценденції і самовідсторонення як механізми забезпечення свободи волі людини. Екзистенційні вакуум і фрустрація як детермінанти ноогенних неврозів.

Екзистенційні конфлікти особистості як результат конфронтації індивіда із данностями існування. Протиставлення екзистенційного підходу до конфліктів(І.Ялом, Р.Мей) психоаналітичному (З.Фрейд, К.Хорні, Е.Фромм). Екзистенційні ідеї у практиці сучасної психології та технології їх втілення. Екзистенціальна і гуманістична психологія: межі дотику. Варіанти екзистенціальної інтерпретації і психотерапії особистості.

Погляди на онтологію людського життя в російській та вітчизняній психології.

Тема2. СУЧАСН А ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ

Теоретичні засади аналізу сутності і функціонування свідомості у класичній гештальттеорії: принципи цілісності, гомеостазу і ізоморфізму. Гештальт-закономірності організації сприйняття і їх застосування при аналізі інших психічних феноменів. Молярна гештальтконцепція поведінки: інтерпретація поведінки в термінах цілісності ситуації і взаємозв'язків між окремими стимулами. Інсайт як раптове осягнення проблеми. Реорганізація (реструктуризація) психологічного середовища в процесі научіння.

Цілісний підхід до пояснення поведінки особистості: концепція силового поля та мотивації. Взаємодія особистісних потреб людини з його психологічним оточенням(К.Левін).

Гештальттеорія і практика Ф.Перлза як спроба реконструкції і синтезу психоаналітичних, екзистенційно-феноменологічних та гештальтідей в розумінні сутності особистості та детермінант її розвитку. Поведінка як прояв цілісного (внутрішнього і зовнішнього) буття людини. Саморегуляція — основний механізм і принцип функціонування мотиваційної сфери особистості. Закон «фігури і фону» в процесі формування мотиваційних гештальтів.

Зосередженість на теперішньому і усвідомлення актуальних переживань як головна умова адекватності поведінки. Емоційні, інтелектуальні і тілесні компоненти усвідомлення. Поняття контакту. Види спотвореного контакту. Механізми переривання контакту. Тривога як енергія незавершених і перерваних контактів. Блокування переживань і хронічна м'язова напруга. Завершений цикл контакту. Поняття Ід, Его і Self.

Порушення цілісності особистості (дефрагментація) та її причини. Механізми психологічного захисту та їх основні форми (інтроекція, проекція, ретрофлексія, дефлексія, злиття). Проблема психологічного конфлікту та можливості його подолання.

Цільова спрямованість психологічних технік в гештальторієнтованій психотерапії та її принципи. Відновлення і підтримання контакту в гештальттерапії. Симптом як спосіб маніпуляції оточенням. Робота з протилежностями. Техніки роботи з частинами «Я», з ідентифікаціями. Виявлення і асиміляція проекцій. Ампфлікація тілесних проявів переживань як шлях до усвідомлення. Гештальт-підхід у роботі з опором: опір як спосіб підтримання психологічної рівноваги; вербальні і невербальні маркери опору.

Тема 3. СУЧАСНА ПОВЕДІНКОВА ПСИХОЛОГІЯ

Теоретична модель аналізу поведінки та основні поняття для її характеристики в концепціях класичного зумовлювання. Основні підходи до пояснення детермінант поведінки у необіхевіористичних концепціях. Позастимульні чинники поведінкової активності: Основні закономірності зумовлювання і згасання оперантної поведінки (Б.Скіннер). Позитивне підкріплення для контролю і модифікації поведінки особистості чи групи.

Перехід до багатофакторної моделі пояснення поведінки в теоріях соціального біхевіоризму. Поведінка як результат соціального научіння. Принцип взаємного детермінізму оточення, особистісних змінних і поведінки в теорії А.Бандури. Роль моделі (когнітивного образу поведінкової реакції) в організації поведінки та її засвоєння. Процеси, що забезпечують научіння через спостереження. Роль моделювання в модифікації поведінки.

Роль внутрішніх когнітивних станів на визначення впливу оточення на поведінку (Дж.Роттер). Зовнішні і внутрішні джерела підкріплення поведінки в концепції локусу контролю. Проблема самоефективності особистості.

Раціонально-емоційна модель пояснення поведінки та її прикладні аспекти. Взаємозв'язок та взаємообумовленість когнітивних, емоційних і поведінкових складових людської активності. Спрямованість сучасних когнітивно-орієнтованих технік у процесі формування та цілеспрямованої модифікації поведінки (А.Елліс, А.Бек).

 

Тема 4. СУЧАСНА КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ

Когнітивний аспект психічного. Формування когнітивного підходу у психології як реакція на ортодоксальний біхевіоризм. Розвиток і формування пізнавального досвіду людини як предмет когнітивної психології. Вплив досліджень Е.Толмена, М.Вертгеймера, Ж.Піаже на розвиток когнітивної психології. Моделювання психічних процесів і його вплив на становлення когнітивної психології.

Інформаційний підхід когнітивної психології. Поняття когнітивної системи та її роль у забезпеченні адаптації людини до світу. Модель переробки інформації у процесі пізнання. Зовнішні стимули—значущі стимули—«внутрішні репрезентації». Проблема відношення структури і процесу в цілісній когнітивній системі. Системи вводу, збереження і організації інформації та її використання. Унікальність когнітивної структури.

Сприймання як основна когнітивна активність та різні моделі його пояснення (Дж.Гібсон, У.Найссер). Перцептивна схема та її функції (прийняття інформації, змінюваність під впливом інформації, спрямування дослідницької активності, забезпечення доступу до нової інформації тощо).

Сприймання як процес взаємодії схеми і інформації. Проблема ефективного зберігання і репрезентації знань. Компенсаторні і не компенсаторні моделі прийняття рішень. Научіння і компетентність. Поняття когнітивного стилю особистості.

Аналіз особистості з позицій когнітивної психології. Когніції як елементи пізнавального досвіду, їх відповідність і суперечливість. Когнітивний дисонанс, його причини і шляхи подолання (Л.Фестінгер). Поняття особистісного конструкту в теорії Дж.Келлі. Полярність і види конструктів. Психологічні можливості вивчення особистісних конструктів та їх прикладне значення.

 

Тема 5. ТРАНСАКТНИЙ АНАЛІЗ

Витоки трансактного аналізу як теорії особистості і теорії соціальної взаємодії. Основні розділи трансактного аналізу. Структурний аналіз першого порядку. Поняття «его-стану» як способу прояву особистості в даний момент у сукупності її когнітивних, емоційних і поведінкових характеристик.

Трьохвимірна модель его-станів як основа трансактного аналізу: структурний і функціональний аналіз. Теорія «переключення» і «взаємодії» его-станів. Вербальні і невербальні ознаки его-станів. Способи розпізнавання его-станів: поведінковий діагноз, соціальний діагноз, історичний діагноз, феноменологічний аналіз.

Трансакція як основна одиниця соціальної взаємодії. Ознаки для розпізнавання трансакцій: визначення видів доповнюючих трансакцій і таких, що перетинаються; відкритих і прихованих трансакцій. Вербальні і невербальні прийоми побудови ефективних трансакцій. Побудова стилю спілкування «Дорослий-Дорослий». «Поглажування» у системі побудови трансакцій: вербальні-невербальні; позитивні-негативні; умовні-безумовні. Прийоми стимулюючого спілкування.

Структурний аналіз другого порядку. Структурування часу і його види: відхід, ритуали, проводження часу («згаяння»), діяльність, ігри, інтимність. «Поглажування» і форми структурування часу. Трансактний аналіз ігр і антитез до ігр. Рекет і «автентичні почуття». Переваги «гри»: внутрішні (психологічні, соціальні) – зовнішні (психологічні, соціальні); біологічні, екзистенцій ні.

Поняття «сценарію життя». Батьківське програмування у формуванні життєвого сценарію особистості. Співвідношення сценарних і реальних життєвих ситуацій: зумовленість способу життєздійснення спадковістю, зовнішніми подіями, сценарієм, автономними рішеннями. Основні життєві настанови особистості.

Психологічне консультування в трансактному аналізі: проблемно-орієнтоване, особистісно орієнтоване, орієнтоване на рішення. Принцип відкритої комунікації як основа трансактного аналізу. Тенденції розвитку сучасного трансактного аналізу та можливості використання його технік у практиці психологічної роботи.

Тема 6. НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) як поняття і підхід у системі сучасних зарубіжних теорій і практик психосоціальної роботи. Історія розвитку НЛП. Статус НЛП по відношенню до інших напрямків сучасної психології.

Основні поняття НЛП: індивідуальна модель світу, самоорганізація системи, структура суб'єктивного досвіду, модель мислення суб'єкта, внутрішній ресурс ефективності, зворотній зв'язок, контекст і різнорівнева взаємодія, синхронізація, моделювання поведінки, особистісне зростання.

Домінуюча когнітивна стратегія в системі суб'єктивного досвіду особистості. Поняття провідної, репрезентативної та референтної системи в процесі обробки інформації. Репрезентативні системи: візуальна, аудіальна, кінестетична, дигітальна та ознаки їхньої активізації. Нейрофізіологічні, соціальні і індивідуальні обмеження у побудові ментальної «картини світу».

Класифікація станів особистості. Калібрувальні знаки проблемного і ресурсного станів. Способи калібрування. Поняття про конгруентність і не конгруентність особистості. Можливості фіксації станів. Принципи «якоріння» та його типи. Погляди на виховання як систему «якоріння».

Лінійна (поверхова) і об'ємна модель комунікації. Зворотній зв'язок та його роль у забезпеченні ефективної поведінки особистості. Поняття про рапорт. Характеристика стадій установлення раппортних стосунків. Динаміка спонтанних раппортних стосунків.

Основні механізми моделювання поверхової структури: генералізація, опускання, спотворення. Терапевтичні «неправильності». Мета-модель як лінгвістична схема вияву обмежень особистості. Критерії успішного результату. Моделювання ефективних поведінкових навичок. Рівні підтримки особистісного зростання особистості.

Можливості та перспективи нейролінгвістичного програмування з позицій академічної психології.

Тема 7.ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПСИХОСИНТЕЗУ

Психосинтез як альтернатива психоаналізу. Місце психосинтезу серед сучасних персоналістичних теорій і психотерапевтичних напрямків. Структура внутрішнього світу особистості по Р.Асаджіолі: нижче, середнє, вище і колективне несвідоме, поле свідомості, свідоме «Я» і «вище Я».

Поняття про субособистості. Конфліктна взаємодія субособистостей. Основні етапи процесу психосинтезу. Духовний розвиток і психічні розлади: кризи на шляху духовного розвитку особистості. Психосинтез і психічні порушення «Я». «Я» і «воля» у психосинтезі. Символіка над особистісних переживань

Правила ведення «психосинтетичного щоденника». Вправи «Хто Я?» і «Вечірній огляд подій дня». З'ясування кола субособистостей. Техніки роботи з субособистостями. Розототожнення і само ототожнення. Психосинтетичні вправи на розвиток волі. Ініціація внутрішнього діалогу. Пробудження і розвиток бажаних якостей, формування ідеальної моделі. Написання психосинтетичної автобіографії. Духовний психосинтез: дослідження зверх свідомого.

 

Тема 8.ОНТОПСИХОЛОГІЯ

Звернення психології до «буттєвої» складової існування людини. Онтопсихологія як наука про буття в психіці: перехід від стереотипного буття до буття інтенціонального. Антропоцентрична, гуманістична зорієнтованість онтопсихології, її філософські, психологічні та клінічні витоки.

Теоретичні і практичні аспекти дослідження несвідомого в теорії А.Менегетті. Структурно-динамічна топологія людини в аспектах ієрархії смислових модусів, причинності і життєпокладаючих принципів.

Змістовно-структурний аналіз структури психіки. «Ін-се», «природні еманації життя», «монітор відхилення», «спотворені прояви життя», свідомо-логічне «Я», «семантичне поле людини» як основні поняття онтопсихології. Проблема прогресивної реорганізації ментальних і поведінкових моделей — переорієнтація з «Я–сформованого» на «Я–справжнє», первинне. Неусвідомлювані детермінанти самореалізації людини і проблема її особистісної зрілості з позицій онтопсихології. Розкол між раціональною свідомістю і Онто Ін-се (Душею) як перешкода сакральній успішності людини. Мораль буття і соціоцентрична мораль.

Сновидіння як проекція актуальних життєвих ситуацій та їх роль в усвідомленні людиною справжнього власного буття. Основні принципи інтерпретації сновидінь у процесі онтопсихологічного аналізу.

Особливості онтопсихологічних методів роботи з несвідомим: імагогіка, сінемалогія, псіхотея, мелолістика. Можливості застосування кіно- і музико терапії з метою забезпечення умов для підсилення автентичності особистості.

Феномени «негативної психології» та їх роль у побудові стосунків і розвитку особистості. Відкритість внутрішнього досвіду дитини як визначальна психологічна умова прогресивного формування особистості.

Особливості консультативної роботи з позицій онтопсихології: вихідні принципи, основні методи, етичні вимоги.

Тема 9. ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Спроби визначення сутності поняття «трансперсональне». Спрямованість трансперсонального підходу в сучасній системі наукового знання та його галузева диференціація. Трансперсональна психологія як дослідження межових можливостей і здібностей людини. Психологічні виміри релігійного і містичного досвіду, обґрунтування психології на матеріалі духовного досвіду філософських і релігійних традицій як концептуальна основа трансперсональної психології. Співвідношення понять «трансперсональне», «духовне», «релігійне». Історія виникнення трансперсональної психології як «4-ї сили» (поряд з трьома силами: психоаналізом, біхевіоризмом, гуманістичною психологією). Роль гуманістичної психології як бази для трансперсональної психології (поняття самореалізації і мета-мотивації; пікових переживань; специфіка пізнання буття в досвіді пікових переживань; післядія пікових переживань в концепції А.Маслоу). Попередні ідеї провідних психотерапевтичних шкіл, які мають значення для розвитку трансперсонального підходу: дослідження індивідуальної свідомості У.Джемса, психоаналіз З.Фрейда, індивідуальна психологія Адлера, концепція несвідомого як зв'язуючого принципу, що об'єднує індивіда і все людство (К.Г.Юнг), «аналітична вегето терапія характеру О.Райха, концепція родової травми О.Ранка, дослідження психоделічної свідомості і проблеми особистісної трансформації.Змінені стани свідомості як предмет аналізу трансперсональної психології. Основні поняття трансперсональної психології: хілотропний модус свідомості, холотропний модус свідомості, трансперсональні переживання, принцип синхронності, комплекси, система конденсованого досвіду, базові перинатальні матриці, холотропне дихання, субособистості, психодуховна криза, інтеграція особистості.

Концепція багато вимірності психіки С.Гроффа: картографія внутрішнього простору. Сенсорний бар'єр і індивідуальне несвідоме: абстрактні і естетичні переживання; значення тілесної травми; поняття системи конденсованого досвіду (СКД). Рівень народження і смерті: базові перинатальні матриці (БПМ) та їх динаміка.

Області трансперсонального досвіду. Два класи переживань трансперсонального досвіду. Розширення переживань у рамках «об'єктивної реальності» — тобто у межах трьохмірного світу: тимчасове розширення свідомості; просторове розширення свідомості; просторове звуження свідомості. Значення інтеграції холотропічного і хілотропічного модусів свідомості.

Духовна криза як форма трансформації особистості. Форми прояву духовної кризи; пускові механізми; послідовність процесу особистісної трансформації. Типи переживань у процесі духовної кризи. Підтримка в духовній кризі. Цільова спрямованість, принципи і правила трансперсональної психотерапії; показання і протипоказання до її проведення.

Тема 10. ДИСКУРСИВНА І НАРАТИВНА ПСИХОЛОГІЯ

Інтерпретативний поворот у сучасних соціальних науках: дискурсивна дослідницька парадигма. Багатовимірність поняття «дискурс» та його міждисциплінарний статус. Дискурс як репертуар інтерпретації; як форма соціальної поведінки; як контекстуально зв'язне використання мови; як здатність людини конструювати реальність, яку вона проживає.

Поява дискурсивної психології як результат перегляду принципових ідей когнітивної і соціальної психології. Соціолого-психологічні основи дискурсивної психології: символічний інтеракціонізм, конструктивізм, соціальний конструкціонізм, теорії соціальних уявлень.

Пізнання «як сукупність символів і як набір символічних інструментів» (Р.Харре). Соціальна організація комунікативних процесів. Мовна і комунікативна природа психічних процесів. Феномени людської психіки в системі соціальної комунікації як об'єкт дискурсивної психології. Основні принципи дискурсивної психології: практичності, ситуативності, конструктивності. Ідентичність як результат позиціонування людиною себе в дискурсі.

Дискурс-аналіз як методологія і метод. Зв'язок між дискурсом і соціальною реальністю. Конституювання дискурсу в часі. Тексти як прояви дискурсів. Взаємодія тексту, дискурсу і контексту.

Наратив як метатеоретична парадигма, як форма дискурсу, як основа ідентичності, як метафора для практики психологічної роботи. Проблемне поле наративної психології: становлення ідентичності в контексті культурних дискурсів, дослідження переживань, соціальних відносин, психотерапевтичних практик і процесів. Історії-наративи як детермінанти поведінки і умова розвитку особистості.

Проблема конструювання життєвого світу в контексті мови і соціальних відносин. Текстова метафора в осмисленні соціальної взаємодії. Наративний (конструкціоністський) підхід до осмислення психологічних феноменів у процесі життєздійснення людини як основа позитивної психотерапії. Припущення, що лежать в основі наративного підходу: люди як історії, реальність як конструкт, істина як таке що не може бути доведено і заперечено, соціальний контекст — невід'ємна частина існування історій, активна життєва позиція людини по відношенню до власного життя.

«Домінуючі історії», «унікальні епізоди» життя, «альтернативні історії». Екстерналізація як техніка відокремлення проблеми від людини. Практика деконструкції («розпакування») як засіб створення альтернативного життєвого сюжету: «переповідання» життєвої історії, «відновлення участі», «прийняття відповідальності» як умови забезпечення автентичності особистості. Етика наративного консультанта, провідні професійні настанови: оптимізм, повага, не-експертність, прозорість, «не знання», допитливість, наполегливість, співавторство. Створення умов для дослідження людьми активної позиції до конструювання власного життя

Схоже і відмінне у дискурсивному і наративному підходах до аналізу психологічних проблем людини.

IV. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андреева Г.М. О «социологизации» социальной психологии в ХХ столетии // Социологический журнал. 2003. № 2. (Интернет-ресурс: http://www.socjournal.ru/article/546)