Суть і характерні риси міжнародного менеджменту.

ММ вивчає сукупність управлінських відносин, що складаються у сфері міжнародного бізнесу у зв’язку з плануванням, організацією, координацією, та контролем виконання конкретних міжнародних ділових операцій на різних рівнях їх розвитку. Міжнародний менеджмент є частиною, особливим видом загального менеджменту, ґрунтується на його загальних закономірностях, категоріях і принципах, реалізує його функції. Особливістю міжнародного менеджменту є те, що головною його метою виступає формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми шляхом ведення бізнесу в різних країнах. Міжнародний менеджмент повинен враховувати закономірності розвитку всієї сфери міжнародних відносин - політичних, правових, культурних, історичних, гуманітарних. Міжнародний менеджмент пов'язаний з методологічними і загальноекономічними дисциплінами: економічною теорією й історією, статистикою, бухгалтерським обліком, економікою підприємств, фінансами, банківською справою та ін. Адже без знання цих дисциплін міжнародному менеджерові неможливо глибоко зрозуміти зовнішнє середовище, в якому функціонує компанія, і спрогнозувати її розвиток, робити правильні оцінки з бухгалтерської і оперативної звітності, виконувати всілякі розрахунки варіантів рішень. Слід згадати також про зв'язок міжнародного менеджменту з гуманітарними дисциплінами: іноземними мовами, історією, культурою, політологією, психологією. Управління міжнародним бізнесом - лише частина менеджменту, хоча і важлива. Тому практика і теорія цього управління повинні враховувати закономірності розвитку всієї сфери міжнародних відносин, наприклад, правил і традицій міжнародної торгівлі, міжнародні нормативні акти відносно інтелектуальної власності, вирішення міжнародних організацій. Слід враховувати, що виділити в чистому вигляді міжнародний менеджмент із загального функціонування підприємства неможливо, оскільки плани зовнішньоекономічної діяльності органічно пов'язані з планами випуску і реалізації продукції на внутрішньому ринку. Тому міжнародний менеджмент має відносну самостійність.

 

6. Суть і характерні риси глобалізації, її вплив на міжнародний бізнес (20).

Процес глобалізації в світовій економіці це закономірний результат інтернаціоналізації виробництва і капіталу. Це явище можна розглядати з двух точок зору. На макроекономічному рівні глобалізація- це загальне прагнення країн і окремих регіонів до економічної активності поза своїми кордонами. Рушійні сили: лібералізація, зняття торгівельних і інвестиційних бар'єрів, створення зон вільного підприємництва тощо. На мікроекономічному рівні глобалізація - це розширення діяльності підприємств за межі національного ринку і освоєння світового ринку. Окремі національні економіки усе більш інтегруються в світове господарство, більш інтернаціонального характеру набуває рух робочої сили, підготовка кадрів, обмін фахівцями. Існує багато визначень цього явища. Глобалізація – це об'єктивний закономірний процес розвитку світової економіки, вища стадія інтернаціоналізації господарського життя в планетарному масштабі, що характеризується взаємним зближенням і взаємним переплетенням економік окремих країн, створенням єдиного світового господарства, що спричиняє за собою інтернаціоналізацію інших сфер життя людства – політичною, соціальною, духовною. Однією з передумов глобалізації є необхідність об'єднання зусиль різних країн для вирішення невідкладних проблем людства, від дозволу яких залежить подальший соціально-економічний прогрес в сучасну епоху. Основними з них є: 1)швидке зростання народонаселення, або демографічний вибух, який ускладнюється нерівномірністю зростання населення в різних країнах і регіонах, супроводжуваний масовим голодом, бідністю і убогістю для великої кількості людей на планеті; 2) загострення інших глобальних проблем, таких, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична; 3) недостатній рівень впровадження ресурсозберігаючих, екологічно чистих технологій. 4) хижацьке відношення людей до природи (знищення лісів, річок, забрудненні води і повітря); 5) мілітаризація економік країн. Глобалізація має свої як позитивні так і негативні наслідки. Переваги: відбувається різке посилення і ускладнення взаємних зв'язків і взаємозалежності держав і народів в основних сферах ек., політ. і суспіл. життя, що набувають планетарних масштабів. Це виражається у формуванні світового фінансового ринку, світових виробничих і маркетингових мереж, світового ринку робочої сили, тощо. Недоліки: 1)в цілому глобалізація не привела до прискорення економічного і соціального прогресу людства, збільшився розрив між промислово розвиненими і менш розвиненими країнами, недостатньо здійснюється подолання відсталості, убогості, недоїдання, небезпечних хвороб. 2)Відмічається криза моделі економіки розвинених країн унаслідок перенесення виробництва масових товарів в регіони з дешевою робочою силою. 3)Транснаціональні корпорації, реалізуючи концепцію «компанії власників», додали процесу глобалізації асоціальний характер, внаслідок чого проблеми соціальної нерівності отримали вселенський масштаб.

4)Глобалізовані ЗМІ розповсюджують "зразки" добробуту і споживчої поведінки, що диктуються схильними до марнотратного надспоживання багатющою верхівкою і середніми класами багатих країн. Все це є джерелом внутрішньої і міжнародної нестабільності. В «Доповіді про розвиток людини 2004 року» відмічається що багато країн в 1990-х рр. зазнали рух назад. Майже у 50 країнах люди стали сьогодні бідніше в порівнянні з 1990 р., голодує більше число людей, ніж десять років тому, довготривалі труднощі зазнали 54 країни, половина з них відкотилися назад до рівня розвитку 50-х рртощо. Масштаби глобальної нерівності посилюються. Майже 1/2 сукупного світового ВВП дістається «сімці» найбільш розвинених країн — США, Яп., Німеччині, Фр., Іт., Великобр. й Канаді. Інша ж половина припадає на частку всіх останніх країн, включаючи Китай, Індія, Індонезія, Бразилія і Росія. Також велика нерівність в розподілі особистого багатства (фінансові, так і нефінансові активи домогосподарств). Відбувається «перекачка» капіталів, ресурсів і талантів з бідних країн у багаті. В результаті відсталі країни стають ще відсталішими. Переважає та частина фінансових операцій, яка пов'язана із спекулятивними аферами з валютою та іншими фондовими цінностями. Співвідношення віртуальної економіки до реальної складає 10:1. В офшорних зонах зосереджено близько 60 % світових грошей, через них проходить більше половини фінансових трансакцій. Все це призводить до збільшення соціально-економічної та політичної нестабільності в світі, гострої боротьби за природні ресурси, в посилюванні міжетнічних конфліктів, в поглибленні екологічної кризи тощо.