Функції операційного менеджменту.

Вплив життєвого циклу товару на операційну стратегію.

Стратегія товару – це вибір, визначення і дизайн товарів.

Мета стратегії товару – це забезпечення конкурентної переваги для товару. Слід зазначити, що вибір товару є фундаментальним рішенням, що має значення для всіх інших рішень ОМ. Існує п'ять факторів, що визначають можливість створення нового товару.

1. Економічні зміни, наприклад зміна цін.

2. Соціологічні і демографічні зміни, наприклад збільшення чисельності населення на планеті і т.д.

3. Технологічні зміни створення нових видів товарів і послуг.

4. Політичні зміни – нові торгові відносини, тарифи.

5. Інші зміни, що приводять до зміни попиту на ринку.

Життєвий цикл товару.

Життєвий цикл товару - визначений період часу, що відбиває основні етапи розвитку товару з моменту його розробки до виводу з ринку.

В економічній практиці доцільно життєвий цикл товару розділяти на 4 фази:

– впровадження;

– ріст;

– зрілість;

– спад.

Обсяг

Впровад-

ження Зрілість

Ріст Спад

Час

 

 

Рис. 6.1. Життєвий цикл товару.

На ранніх стадіях життєвого циклу товар виробляється у відносно невеликих кількостях, і його дизайн і характеристики постійно змінюються.

Оскільки в продукт напевно будуть внесені зміни, і обсяги реалізації не прогнозовані, то від операційної функції потрібна значна гнучкість.

На стадіях пізнього росту і зрілості продукт і його ринок відносно стабільні, і вся увага звертається на займану ним частку ринку: тут від операцій потрібна тільки висока якість.

Незалежно від продажів задача операційного менеджменту наступна: розробити систему, що може представити товари на ринку досить успішно.

На етапі спаду задача операційного менеджменту зводиться до зняття з виробництва старих товарів, заміна їх новими.

Залежність між збутом товару з витратами і прибутком має вид:

 

Продажу, Витрати розробки Доход від продажів

витрати, і виробництва

прибуток

 

Час

Втрати Чистий доход

(прибуток)

Рис. 6.2. Залежність між збутом товару з витратами і прибутком.

Звичайно фірма має від'ємний потік готівки, поки товар розробляється, коли вже товар вийшов на ринок, ці втрати відновлюються.

 

Звичайно процес проектування продукту йде в наступній послідовності:

ü аналіз потреб ринку;

ü специфікація;

ü концептуальний (ескізний) проект;

ü робочий проект;

ü виробництво;

ü продаж.

Ідеї

Стадії розробки товару представимо у виді:

 

Потреба ринку

 

Специфікація товару

Рамки

команд

по роз-

робці

товару

Огляд дизайну

 

 

Рис. 6.4. Витрати на розробку нового товару.

Залежність стадій розробки від кумулятивних витрат показує, що різкий ріст витрат відбувається в момент реального споживання ресурсів – після затвердження робочого проекту.

Практично, в основі розробки кожного товару лежить команда розроблювачів від інженера до маркетолога. І від роботи команди залежить успіх товару.

 

 

Принципи організації праці.

Використання робочої сили на підприємстві значною мірою залежить від організації праці, яка має забезпечувати раціональне поєднання всіх складових виробництва для досягнення найефективнішого використання землі, засобів виробництва, трудових ресурсів з урахуванням новітніх досягнень науки, кращого досвіду, прогресивних технологій, раціональних методів застосування нових технічних засобів. Організація праці здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів. Вона є економічною категорією, що виражає певну взаємодію елементів системи виробництва, зумовленої єдністю мети, часу, місця.

Під організацією праці розуміють систему заходів щодо раціонального використання робочої сили, в т.ч. відповідну розстановку людей у процесі виробництва, розподіл і кооперацію, методи нормування, форми і мотивацію праці, організацію робочих місць, їх обслуговування і необхідні умови праці. Головне завдання організації праці — систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає:

· розроблення і впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;

· удосконалення організації трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;

· удосконалення нормування праці;

· застосування найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці;

· підготовку кадрів і систематичне підвищення їхньої кваліфікації;

· зміцнення трудової дисципліни та сприяння піднесенню творчої активності працівників;

· поліпшення санітарно-гігієнічних, психо-фізіологічних і естетичних умов праці;

· забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку.

 

Розроблені заходи раціональної організації мають відзначатись науковістю, комплексністю, оптимальністю, економічною ефективністю та гуманністю.

Науковість заходів означає, що вони глибоко проаналізовані, всебічно обгрунтовані і підкріплені проведеними дослідженнями та необхідними розрахунками.

Комплексність передбачає розроблення організаційних заходів за всіма розглянутими напрямками одночасно, а не фрагментарно.

Оптимальність передбачає розроблення і обгрунтування певних заходів у варіантах з наступним вибором найбільш доцільного в конкретних умовах.

Економічна ефективність має бути основним аргументом доцільності впровадження запропонованих розробок, спрямованих на раціоналізацію трудових процесів.

Гуманність заходів означає, що вони повинні бути спрямовані не тільки на підвищення продуктивності праці, а й на збереження життя і здоров'я працівників, зниження шкідливого впливу праці на людину та навколишнє природне середовище.

Організація праці грунтується на її поділі та кооперації, які сприяють розвиткові й удосконаленню способів виробництва. Праці притаманні різні види і форми поділу. За масштабом прояву розрізняють три взаємопов'язаних види поділу праці — загальний, частковий та одиничний. Під загальним поділом праці слід розуміти поділ її у суспільстві, частковим — усередині галузі, одиничним — усередині окремого підприємства.

Поділ праці на підприємстві відбувається: між його окремими підрозділами і між працівниками всередині підрозділу. Поділ праці між підрозділами виражається у спеціалізації робіт і засобів праці. Відповідно до цього підрозділи господарства відрізняються один від одного за видами вироблювальної продукції (буряківнича бригада, молочна ферма та ін.) і за родом занять (загін по внесенню добрив, ремонтна майстерня тощо).

Технологічний поділ праці всередині господарських підрозділів виявляється у спеціалізації працівників (тракторист, комбайнер, доярка). Рівень такого поділу залежить від технічного озброєння праці, відособленості окремих видів робіт у трудовому колективі та його виробничого напрямку.

На підприємстві поділ праці, як розмежування людей в процесі спільної роботи, виявляється в технологічній, функціональній і кваліфікаційній формах.

Поділ праці являє собою розчленування єдиного виробничого процесу на окремі операції (наприклад, процес виробництва зерна складається з оранки, сівби, догляду за посівами, збирання врожаю та інших операцій). З ним пов'язаний поділ праці по галузях підприємства, стадіях розвитку рослин і тварин, по видах робіт. Ним визначаються спеціалізація працівників, їхній професійний та кваліфікаційний склад. Спеціалізація працівників, залежно від кількості виконуваних технологічних операцій, може бути поопераційною (виконання однієї операції, певної стадії робіт) і комплексною (виконання всіх операцій процесу).

Функціональний поділ праці полягає у поділі працівників на групи відповідно до функцій, які вони виконують. Відповідно до цього працівники на підприємстві поділяються на інженерно-технічний персонал (ІТП), службовців, робітників, молодший обслуговуючий персонал (МОП). Залежно від значущості виконуваних робіт розрізняють робітників основних і допоміжних.

Кваліфікаційний поділ праці враховує рівень професійної підготовки працівників, їх знання, вміння, навички. Залежно від цього формується кваліфікаційний склад працівників господарства та його підрозділів.

Зворотною стороною поділу праці є її кооперація, як сумісна участь людей в одному або різних, однак пов'язаних між собою процесах праці. Розрізняють дві основні форми кооперації: проста і складна. За простої кооперації група працівників сумісно зайнята на виконанні однорідних операцій. Ця форма кооперації переважає при виконанні кінно-ручних робіт. При складній кооперації працівники виконують неоднорідні операції одного процесу. Вона застосовується при виконанні робіт із використанням технічних засобів.

Між поділом і кооперацією праці існує тісний зв'язок. Розвиток поділу праці зумовлює його подальшу кооперацію. Кооперування, в свою чергу, спонукає до подальшого поділу праці. Ці категорії завжди лежать в основі організації праці на будь-якому підприємстві.

 

Обов'язковими вимогами до організації трудового процесу є:

· додержання пропорційності при розстановці людей і механізмів;

· підпорядкування всіх операцій єдиному ритму процесу і забезпечення його безперервності;

· стандартизація матеріальних умов праці і типізація трудових процесів та забезпечення синхронності їх протікання;

· першочергове посилення "вузьких місць" (найбільш вразливих ділянок процесу).

 

Організація праці на будь-якому підприємстві має здійснюватись відповідно до об'єктивних економічних законів, які виявляють свою дію через певні принципи, тобто систему вимог, норм, які служать керівництвом для вирішення на практиці організаційних питань.

Раціональна організація праці передбачає врахування всіх умов, за яких вона здійснюється, створення нормальних умов для діяльності і відпочинку, правильну організацію робочих місць, забезпечення необхідної трудової і виконавчої дисципліни. Процес праці значною мірою залежить від діяльності самого трудового колективу, його згуртованості, свідомості, розуміння всіх ситуацій, професійного вміння, мікроклімату, відповідальності за доручену справу. В цілому суть організаційних питань полягає в тому, щоб кожний, маючи необхідні права і несучи в їх межах відповідальність, займався своєю конкретною справою. Ця вимога однаковою мірою стосується як керівництва і спеціалістів, так і рядових працівників підприємства будь-якої форми власності.

Отже, рівень організації праці на підприємстві залежить від багатьох чинників, які, зумовлюючи один одного, виявляють свою дію залежно від конкретних умов виробництва і характеристик виконавців праці. Тому готових рецептів якнайкращої організації праці немає і бути не може. Мова може йти лише про тенденції, загальні напрямки. При розробленні заходів щодо удосконалення організації праці треба в кожному випадку зважати на умови конкретного підприємства, які під дією науково-технічного прогресу постійно змінюються, а отже, процес цей є постійним і безкінечним.

Функції операційного менеджменту.

Основний зміст операційного менеджменту полягає у виконанні таких функцій:

• планування — конкретизація й забезпечення завдань, встановлених поточним планом (уточнення обсягу й номенклатури продукції, встановлення декадних графіків, виробничих програм тощо);

• оперативний контроль — зіставлення фактичних параметрів технології та продукції, даних про хід виробництва з нормативними величинами;

• оперативний аналіз — своєчасна оцінка безперервного ходу виробництва, виявлення причин відхилень процесу виробництва від запланованих. Функції операційного менеджменту можна поділити на технологічні і управлінські. Технологічна функція пов’я зана з технологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської функції. До управлінської функції відносится необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів. На відміну від працівників виробництва, які не мають відношення до управління і виконують тільки виробничо-технологічну функцію, в обов’язки менеджера входять не тільки вирішення управлінських задач, а й виробничих: по плануванню (стратегічному, перспективному, поточному і оперативному); по реалізації виробничих процесів на перспективу їх розвитку на прогнозний період (10 і більше років), на 5-ти річну перспективу, поточну-річну перспективу і оперативну-поквартальну-помісячну реалізацію планів по всім видам робіт, ресурсів і організаційних заходів, необхідних для отримання запланованого прибутку; по організаційним питанням - організаційні заход, щодо реалізації інвестиційних і інноваційних прогнозів,особливостям управління інноваційною системою в менеджменті операційної системи підприємства, управління підготовкою і забезпечення оновленого підприємства; по координаційним питанням - координанаційні заходи щодо організації управління оновленою операційною системою в системі менеджменту інноваційного персоналу і економічного обгрунтування управлінських рішень в умовах подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій; по мотиваційним питанням – мотиваційні заходи щодо врахування матеріально-соціально-психологічних особливостей людини (винагорода, задоволеність роботою, гарні умови праці, високий статус на підприємстві, висока зарплата, можливість службового росту, зручна система відпусток, заслужена похвала колег і інше, і іншу сторону мотивацій становлять заслужені покарання працівників в тому чи іншому виді); контрольні заходи менеджера щодо своєчасного виявлення небезпеки економічних ризиків, різних конфліктів на підприємстві і їх своєчасних подолань, а також відхилення від існуючих нормативів Держстандарту якості продукції і іншого і ліквідації цих негараздів.

Вищенаведені функції операційного менеджменту вправаджуються за допомогою організаційних, адміністративних, економічних і соціально-психологічних методів.

 

В основі адміністративних методів лежить примусове виконання персоналом наказів менеджера, його розпоряджень, де проявляється мінімальна самостійність виконавця наказу чи розпорядження. В ринкових умовах господарюванння адміністративні методи повинні бути повністю ліквідовані.

 

Економічні методи управління операційною системою в ринкових умовах господарювання є альтернативні адміністративним методам, тому що в основі економічних методів знаходиться економічна зацікавленість персоналу в результатах своєї праці і самоініціативність працівника вигідна не лише для працівника, а і для менеджера і в цілому для транспортного підприємства.

 

Соціально-психологічні методи операційного менеджменту в ринкових умовах господарювання показують свою обмеженість по причині формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі і в виявленні та розвитку індивідуальних здібностей кожного працівника, для якого гроші не є найголовнішим стимулом в праці.

 

Усі названі методи операційного менеджменту реалізуються у відповідності з принципами (правилами) прийняття управлінських рішень, найважливіші з них наступні: пошуки менеджером індивідуальних підходів до прийняття того чи іншого управлінського рішення опираючись на їх економічне обгрунтування; управлінські рішення приймаються у послідовному, ціленаправленому руслі для досягнення кінцевої мети; оптимальне поєднання централізованного управління підприємством і його окремими структурами; врахування якісних фахових показників персоналу, з врахуванням його соціально-психологічного стану; у відповідності з правами,обов’язками і відповідальністю працівників, відсутність яких веде до значних неприємностей; забезпечення менеджером спільної зацікавленності усіх працівників підприємства в досягнені поставленних цілей; заохочення працівників по просуванні їх службової кар’єри.