Тема 3-4. Економіка виробництва молока в Україні

В агропромисловому комплексі України однією з пріоритетних галузей сільськогосподарського виробництва є молочне тваринництво та молокопереробна промисловість.Але виробництво його, на жаль, з кожним роком зменшується.

Причини зниження виробництва молока

Нестабільність на продовольчому ринку України, значне підвищення цін на продукти харчування і матеріальні ресурси для села у виробництві сільськогосподарської продукції – ознаки економічної кризи. Нині більше половини населення споживає значно менше молоко- продуктів від встановлених фізіологічних норм.

Ефективність виробництва молока характеризується тісним зв'язком з ефективністю переробки цього продукту. Низький рівень рентабельності знижує можливості сільськогосподарських підприємств у розширеному веденні молочного скотарства. Поряд з низькою продуктивністю корів зменшується і чисельність поголів'я, що призводить до зниження обсягів валового виробництва молока

Через низьку купівельну спроможність населення знижується і рівень споживання молока, що зумовлює значні коливання заку- півельних цін на молочну сировину. Активізація попиту на молочні продукти можлива за рахунок економічних чинників, тобто впливу на зростання доходів населення

Низька якість сировини Зниження закупівельних цін Погана організація приймання молока від населення Низька ефективність скотарства

Демографічна ситуація, яка зумовлює швидке скорочення поголів’я тварин у господарствах населення.
	Низький рівень оновлення основних засобів виробництва галузі, переходу на інноваційні технології.

Чинники, які впливають на формування ринку молока та молочної продукції, можна розділити на дві групи:

Чинники внутрішнього середовища (чисельність поголів'я корів, середньоденний надій молока, системи технологічного оснащення, персонал та ін.)	Чинники зовнішнього середовища (політика держави – фіскальна, кредитно-грошова, аграрна, зовнішньоекономічна тощо, – стан економіки, розвиток конкуренції та ін.)

По Україні надій молока від корови у січні – травні 2012 р. становить 1911 кг, що на 15,1 % (251 кг) більше порівняно з відповідним періодом минулого року. Лише в дев’яти областях (Київська, Черкаська, Полтавська, Херсонська, Дніпропетровська, Харківська, Хме- льницька, Вінницька, Тернопільська) надій більший від середнього по Україні. Найвищий по- казник (2362 кг) у Київській області, а найменший у Закарпатській (1206 кг). У Терно- пільській області надій від корови у січні – травні 2012 р. становить 1927 кг, що на 295 кг більше порівняно з відповідним періодом минулого року.

 

Схема підвищення ефективності виробництва молока в Україні

Потрібно розвиток мо- лочного скотарства спрямувати на розширене відтворення стада на основі забезпечення наро- щування маточного поголів’я корів у господарствах усіх форм власності і господарювання.

Основна увага має бути зосереджена на недопущенні подальшого скоро- чення маточного поголів’я і максимальному використанні ремонтного молодняку для наро- щування основного стада та підвищення його продуктивності. За таких умов створювати- муться сприятливі умови для формування високопродуктивних стад молочного напряму і для виділення певної частини поголів’я худоби

Раціональне кормозабезпечення корів кормами для повноцінної годівлі і відтворення стада – один із важливих чинників підвищення ефективності виробництва молока.

	Для значного підвищення продуктивності молочної худоби важливою є організація достатньої і повноцінної годівлі. Збалансовані за всіма поживними речовинами й енергією раціони знижують витрати кормів на 30 – 35 %, а продуктивність тварин підвищують на 25 – 30 %, зменшуючи собівартість виробництва продукції на 20 %.		Важливою умовою для отримання високих показників ефективності виробництва мо- лока є економне витрачання кормів, оскільки в структурі собівартості на них припадає понад 55 % витрат.

Розвиток і створення великотоварного виробництва забезпечуватиметься через будів- ництво великих молочних комплексів (600 – 2000 корів)

ДІЙОВІ ЗАХОДИ:

Передбачається:

– посилити діяльність регіональної узгоджувальної комісії у напрямі цінового захисту

дрібних товаровиробників у ланці виробництва – закупівлі;

– розширити мережу пунктів штучного осіменіння, організацію маршрутно-кільцевої

системи осіменіння та надання сервісних послуг за викликом;

– при осіменінні використовувати спермопродукцію бугаїв-плідників вітчизняної та зару-

біжної селекції, оцінених за якістю нащадків, які записані у каталог та допущені до використання;

– довести частку штучного осіменіння корів в особистих господарствах населення до

70 % від наявного поголів’я;

– покращити забезпечення худоби кормами шляхом збільшення видачі концкормів в

оплату земельних паїв та створення громадських пасовищ за участю сільських рад;

 

 

ВИСНОВОК

Нині молочна галузь перебуває у стані стагнації. Розвиток вітчизняного ринку молока та молочної продукції стримують такі чинники, як скорочення поголів'я корів, низька ефективність селекційної роботи, низька якість сировини, застарілі технології. Аналіз інформації про стан ринку молока і молочної продукції дозволяє зробити такі висновки: – основними виробниками молока є господарства населення, частка їх виробництва в травні 2012 р. по Україні становила 76 %, а по Тернопільській області – близько 92 % при рівні рентабельності 4,3 % у 2012 р. (за матеріалами досліджень Західного НДЦ продук- тивності). Селянські господарства, які виробляють товарне молоко та бажають збільшити поголів’я корів, повинні мати державну підтримку за обсяги реалізованого на переробні під- приємства молока відповідно до його якості. Потребують подальшого продовження програми часткової компенсації понесених витрат на придбання устаткування для доїння й охоло- дження молока, реєстрацію й ідентифікацію худоби господарств населення, штучне осіме- ніння маточного поголів’я; – чисельність поголів'я корів на травень 2012 р. порівняно з відповідним періодом 2011 р. у господарствах скоротилась на 0,1 тис. гол., розвиток молочного скотарства необ- хідно спрямувати на розширене відтворення стада на основі забезпечення нарощування маточного поголів’я корів у господарствах усіх форм власності і господарювання;