Внесок укр.мовознавців у розробку лінгв.теорії

У 20-х рр. 20 ст. Л. Булаховський розробив пит. походження укр.мови, теорію проблем мовознавства. У колі його інтересів проблеми заг. вовозн., акцентології слов’ян. мов. Проводив пор-істор. дослідження в галузі морфології,лексики та ін. у 1961 вийшов курс СУЛМ у 2-х том. Віталій Русанівський-досліджує лексичну і граматичну систему у роботі «Структура лекс. і грамат. семантики». Розробляв питання структур синтаксису української мови. Олександр Мельничук–дослідж. речення у слов. мовах,є теоретиком. Має праці: «Поняття системи і структури», «Методів укр.мови».

 

Зародження пор-істор м-ва. Погляди В. фон Гумбольдта

У 18-19 ст. відбув. накопичення матеріалу і пошуків нових методів. Основоположником пор—істор методу є нім. Вчений Франц Боб, Якоб Грімм, Рас мус Раск, Олександр Востоков.

Франц Бопп-порівнював закінчення дієслів і виявив,що в індоєвроп.. мовах має місце єдність граматичної симтеми ряд відповідностей, а не лише окремі подібні явища. У 1833-1852 р. праця «Порівняльна граматика». Бопп довів спорідненість усіх відомих індоєвроп..мов. Расмус Раск у 1818 р видає працю «дослідження в галузі давньопівнічної мови або походження ісландської мови». Доводив спорідненість германської, литовської,слов. І грецької мов. Якоб Грімм- вийшла праця «Німецька граматика» доводив спорідненість явищ германської групи мов. Олександр Востоков-у своєму вступі до слов. словника доводить спільність слов. мов. Вільгельм фон Гумбольдт окреслює завдання пор-істор м-ва. Основна робота «про мову каві на острові Ява»,де він дає визначення предмету м-ва. Гумбольдт вважав, що формою існування мови є його розвиток,розглядав мову як систему,створив вчення про знакову теорію мови. У своїй праці «Про розбіжність організмів людської мови»,висловив свій погляд на проблему мови і мислення, ствердження між тими категоріями є тотожність. Розмежовуючи поняття «мова і мислення». Створив морфологічну класифікацію мов.

 

Сх.–слов. м-во 19 ст.Лінгвістичні погляди О. Потебні.

У сх.-слов.м-ві 19 ст.. проводиться пор-істор дослідження. Була видана праця Ізмаїла Свідневського «Матеріали для словника давньоруської мови». Михайло Максимович доводить самобутність і самостійність укр...мови. у середині 19 ст..складаються три мовознавчі школи: 1) харківська лінгвіст. Школа з керівником Потебнею; 2) казанська л.ш з І. О. Будуеном де Куртене; 3) московська л.ш з Пилипом Фортунатовим. О. Потебня у 1862 р опублікував працю «Думка і мова». У цій роботі розглядає проблему взаємовідношення мислення і мови. Вваж.,що між думкою і мовленням прогод. три етапи: від до словесного мислення образами; через образи уявлення мислення асоціюється з словами; до мислення поняттями за допомогою слів. Вони взаємопов»язані. В цій же роботі,він приділяє увагу визначенню слова, яка на його думку є засобом утворення поняття. Кожен слово складається з трьох елементів (за Потебнею): уявлення внутріш..форма, значення. Значення і уявлення не тотожні,бо уявленню передує образ. А значення-абстрагує образи. Із записів російської граматики в якій викладали погляди на речення,називає речення основною одиницею мови, дає визначення предикативності,модальності основної х-ки речення.

 

Знакова природа мови.

Однією із знакових сист. є мова. Про знаковий хар. мови говор.ще вчені Старод.Індії, Греції. Поняття знаковості зустріч.в граматиці Пор-Рояля, в працях Румбольта, Потебні. Де Сосюр розгляд мову як систему знаків, що відіграє певну роль у житті сусп. Вивч.мови мислиться в складі єдиної науки про знаки– семасіології. Знак –це матеріальний,чуттєво-сприймальний предмет. Ознаки знака: 1)матеріальність; 2)інформативність; 3)системність. Існує де-ка класиф.знаків. Найвідоміші: 1)функціональна класиф.(Ч.Пірса) –знаки поділ. на: а)знаки-індекси–знаки,які пов’язані з позначуваними предметами, як дії зі своїми причинами(дим-знак вогню); б)знаки-копії–відтворюють репродукції предметів(сліди тварин); в)знаки-сигнали – вимагають після себе дії(дзвінок будильника); г)знаки-символи – передають абстрактний зміст(голуб-символ миру). 2)класиф П.Шафа–пропонує поділити знаки на природні і штучні. Штучні на словесні і несловесні.З погляду фіз.природи поділ.на: а)акустичні або слухові; б)оптичні або зорові; в)нюхові; г)смакові.

Ф. де Сосюр розгляд.мовний знак як двосторонню одиницю, що має план вираження і план змісту. Мов.знак – органічна єдність двох сторін.Відповідно до дихотонічності знака розрізн. їх 3 аспекти: 1)семантику; 2)синтактику; 3)прагматику. Мовні знаки належ.до штучних знаків їх ще нвзив.субститутами і виділ. Такі типи: фонема, склад, морфема, слово, СС, речення.

 

Мова і мислення.

Проблема взаємозв’язку мови і мисл. належ. до найскл. питань не тільки мовознавства,а й логіки, психології,філології. Незважаючи на те, що проблему досліджують ще з найдавніших часів, вона не знайшла свого повного розв’язання. В суч.науці нема однозначного розуміння мислення і свідомості і це призвело до того,що нерідко говорилося про співвідношення мови і свідомості,а мали на увазі мислення і мову.

Свідомість – це весь процес відображ. дійсності нервово-мозковою сист.людини. Мислення – це процес відображ.дійсності у формах понять, суджень, умовиводів. При такому розумінні мислення – це частина свідомості. Поняття “свідомості” ширше і саме свідомість одна із причин розгортання мови. Поняття мови і мислення деякі вчені ототожнюють: Мюллер, Шлейхер. У суч.мовозн.мову і мислення розгляд.як особливі дуже складні явища. Кожне з яких має свою специфічну форму і свій специ.зміст. Ф. де Сосюр порівнював мову і мислення з аркушем паперу, де думка–лицева сторона, а звук–зворотний. Г.Щерба також вваж., що мова і мислення взаємопов’яз., але мають свої специф. ознаки. Мова – це засіб зв’язку і обміну думками, а мислення – відбиття зовн. Світу у мозку людини у формі понять, суджень, умовиводів. Форим і процеси мислення мають ідеальний абстрагований х-р, але вони поза мовою не існують. Мова є способом втілення мислення і вона поза мисленням також не існує. Отже, мислення характер. Певною сам ост. І воно ідеальне, мова – матер-ідеальне явище. Мова нац., тоді як мислення інтернац. Будова і закони розв. Думки і мови неоднакові. З точки зору генетичного виникнення мислення передує появі звукової мови. Таким чином, мова і мислення єдині, але злиті в одне, вони певною мірою автономні і мають свої специ.риси. Відображення – це відтвор. У свідомості явищ, предметів зовн.світу. Відображення – це заг. Властивість матерії, поляг. У відтворенні особливостей відображуваного об’єкту чи процесу. Вища людська форма відображу. – це свідомість. Знання передаються за допомогою основн. мовних одиниць. Роль мови в процесах пізнання зводиться до: 1)мова закріп. результати пізнав. д-ті; 2) мова є основним процесом пізнання.

 

Мова і мовлення.

Вперше розмеж. поняття мови і мовлення Ф де Сосюр. Його концепція полягає у тому, що мова і мовлення це 2 явища абсолютно різні. Ф де сосюр вваж., що мова і мовлення це 2 сторони мовл.д-ті. Фон Гумбольт писав: “Мова розвив. тільки в сусп. і людина себе розуміє на стільки, наскільки досвідом установлено, що її слова зрозуміє інший”. Г.Штенталь розрізн. мовлення (говоріння) і мовний матеріал. Мова на його думку – це сукупність мовного матеріалу одного народу. Г.Пауль хоч і не розрізняв мову і мовлення, проте звертав увагу на протиставлення узуального та індивідуального, психічного і фізичного, що й було покладено в основу розмеж. мови і мовлення. Мова,за П.Білецьким, - це інвентар матеріальних лінгвіст. елементів, що використ. для спілкув. між людьми. Одиниці, що існують в мові є заг.прийнятими, вони спільні і зрозумілі для всіх. А.Щерба писав, що мова – це засоби спілкув. у можливостях, тоді як мовлення – це засоби спілкув. у діях.

Мова: явище психічне, соц., потенційне, синхронне, системне. Мовлення: явище психофізичне, індивідуальне, реальне, діахронне, асистемне.