Загальна класифікація витрат

Класифікація витрат - це поділ витрат на економічно однорідні групи з метою планування, обліку і аналізу. В основу класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Тобто, одні витрати можна прямо зараховувати на продукцію, інші не можна. Певні види витрат можуть бути важливими для одного типу рішень і не мати значення для іншого.

Доцільно виділяти три напрями класифікації витрат:

- оцінка запасів та визначення фінансових результатів (вичерпані та невичерпані, витрати на продукцію і витрати облікового періоду, прямі та непрямі, основні та накладні);

- прийняття рішення (релевантні та нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні, дійсні та можливі);

- контроль виконання (контрольовані та неконтрольовані).

Вичерпані (спожиті) витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.

Невичерпані (неспожиті) витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати у звіті про фінансові результати.

Загальна характеристика ефективності інвестиційних проектів

Ефективність інвестиційних проектів харатеризується на основі таких принципів:

перший – оцінка повернення інвестованого капіталу повинна здійснюватися на основі показника грошового потоку, який формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційних проектів;

другий – обов’язкове приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і сум грошового потоку;

третій – вибір диференційованої ставки процента (дисконтної ставки) у процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.

У процесі прийняття інвестиційних рішень щодо реалізації окремих з альтернативних проектів вирішальну роль відіграє оцінка їхньої ефективності. З метою отримання результатів такої оцінки за кожним з проектів, що розглядаються, має бути проведено відповідний фінансовий аналіз. У процесі такого аналізу зіставляють між собою ефект та витрати за кожним проектом, що розглядається, з урахуванням рівня інвестиційних ризиків за ними.

Заходи запобігання ризику

Засоби запобігання або зниження ризиків і їхніх наслідків дуже різноманітні. Загальна назва цих методів — страхування ризиків. До найбільш загальних із них варто віднести такі:

· диверсифікація ризиків;

· страхування подій та їхніх результатів;

· встановлення лімітів;

· постійне дослідження ринкової кон'юнктури, накопичення інформації про стан ринку;

· об'єктивна оцінка власних можливостей;

· оптимізація планованої корисності.

Диверсифікація ризиків припускає рівнобіжне здійснення різноманітних варіантів підприємницької діяльності з різним рівнем ризиків (одночасний розвиток різноманітних виробництв для підтримки необхідного рівня прибутковості, розподіл портфеля інвестицій у різноманітні цінні папери, розмаїтість торгового обігу тощо).

Страхування може здійснюватися за допомогою спеціалізованих посередників (страхові компанії, різноманітні фонди) на основі власних засобів (створення резервних і страхових фондів) і проведення зустрічних страхових угод (наприклад, хеджу-вання в біржовій справі).

Встановлення лімітів — це передусім встановлення страхових обмежень — лімітів на ризикові операції.

Постійне накопичення інформації про ринок сприяє розширенню обрію знань про власний бізнес, уточнює прогноз ситуації і знижує ступінь ризику.

Часто на практиці відбувається переоцінка власних можливостей, що сприяє проведенню неадекватних ризикованих операцій. Перед тим як використовувати той чи інший засіб реалізації поставленої мети, варто прорахувати внутрішні можливості й необхідність залучення резервів та зовнішньої допомоги.

При оптимізації різноманітних ризиків розраховуються варіанти з максимальною планованою корисністю і різноманітним рівнем ризику. З такого набору вибираються альтернативні варіанти для прийняття рішень.