Методичні рекомендації та вимоги щодо виконання індивідуальної науково-дослідної роботи (ІНДР)

Метою індивідуальних завдань, що враховують навчальні потреби та можливості кожного конкретного студента, є систематизація, узагальнення, закріплення та розширення теоретичних знань щодо історії України, її народу та державності, котрі студенти одержують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Такі завдання створюють умови для якнайповнішої реалізації творчих можливостей тих студентів, які виявили особливі здібності в навчанні та нахил до науково-дослідної роботи й творчої діяльності.

Науково-дослідна робота студентів охоплює два взаємозв’язаних аспекти:

а) навчання студентів елементів дослідної діяльності, організації і методики наукової творчості;

б) наукові дослідження, які здійснюють студенти під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Науково-дослідна діяльність студентів вищого закладу освіти здійснюється в таких напрямах:

- науково-дослідна робота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах студентського науково-творчого товариства, у наукових гуртках, проблемних групах тощо;

- науково-організаційні заходи (конференції, конкурси, олімпіади тощо).

Реалізована в комплексі науково-дослідна діяльність студентів забезпечує розв’язання таких завдань: формування наукового світогляду студентів, оволодіння методологією і методами наукового дослідження; надання допомоги їм у прискореному оволодінні спеціальністю; розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей у розв’язанні практичних завдань; прищеплення навичок самостійної науково-дослідної діяльності; розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання у своїй практичній роботі; залучення найздібніших студентів до розв’язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки і практики; постійне оновлення і вдосконалення своїх знань; розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця тощо.

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладачів. Це може бути підготовка виступів на студентську чи загальноуніверситетську наукову конференцію, написання наукової статті або тез виступу, підготовка й участь у конкурсі студентських наукових робіт.

За бажанням студентів індивідуальні завдання творчого характеру можуть замінятися виконанням більш простих завдань «технічного» змісту, а саме: розробкою й виготовленням ілюстративних схем, порівняльних таблиць, презентацій, кросвордів, пошуком і добиранням інформації з певної теми (зокрема з Інтернету) тощо.

Індивідуальне завдання студенти виконують під керівництвом викладача, який проводить у них практичні заняття за тематикою, що подається в даному виданні. Якість виконання індивідуального завдання враховується при складанні іспиту з історії України.

Індивідуальні завдання – це студентська наукова робота, що має на меті: поглибити знання студента з окремої важливої та особливо цікавої проблеми української історії, дати йому навички найпростіших форм наукового дослідження в галузі суспільних наук.

Науково-дослідна робота студентів поза навчальним процесом є одним з найважливіших засобів формування висококваліфікованого спеціаліста. Вона передбачає участь у роботі предметних наукових гуртків; проблемних груп, секцій, лабораторій; проведення досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів; роботу в студентських інформаційно-аналітичних і культурологічних центрах, написання статей, тез, доповідей, інших публікацій.

Предметний науковий гурток як форма НДРС найчастіше використовується в роботі зі студентами молодших курсів. Члени наукового гуртка готують доповіді і реферати. Згодом їх заслуховують на засіданнях гуртка чи науковій конференції. Членами гуртка можуть бути студенти групи, курсу, факультету, всього навчального закладу.

Для успішного функціонування і результативної діяльності наукових студентських гуртків необхідне дотримання таких основних організаційних принципів: доцільність, добровільність, плановість, реальність тематики, різноманітність методів роботи, стабільність складу, врахування інтересів і можливостей студентів, висока наукова кваліфікація і зацікавленість викладача, спадкоємність і формування традицій в роботі, стимулювання, високий ідейно-теоретичний рівень.

Діяльність студентських наукових гуртків сприяє оволодінню спеціальністю, розширенню теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутніх спеціалістів, ознайомленню студентів зі станом розроблення наукових проблем у різних галузях науки, техніки, культури, формуванню здібностей застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності, прищепленню студентам навичок ведення наукових дискусій тощо.

Отже, організація навчально-дослідної роботи студентів є важливим чинником підвищення ефективної професійної підготовки майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі передовсім тому, що передбачає індивідуалізацію навчання, дає змогу реалізовувати особистісно орієнтоване навчання, розширює обсяг знань, умінь та навичок студентів, сприяє формуванню активності, ініціативи, допитливості, розвиває творче мислення, спонукає до самостійних пошуків.

Виконання індивідуального завдання включає в себе чотири основні етапи: 1) вибір теми дослідження; 2) збирання матеріалів; 3) написання тексту; 4) оформлення роботи.

На першому етапі студент отримує тему індивідуального завдання на основі поданої в даному виданні тематики або пропонує свою тему.

Далі вибрана тема узгоджується з викладачем, остаточно формулюється, після цього міняти тему не бажано.

На першому етапі виконання індивідуального завдання визначається структура роботи, складається її план, формується список літератури та джерел. План роботи повинен включати 3-4 питання, що висвітлюють вибрану тему дослідження. Питання обов`язково повинні бути проблемними, науково сформульованими. У структурі роботи слід передбачити коротку вступну частину, у якій мотивується вибір теми та її актуальність, формулюється мета й основні напрямки дослідження. У кінці роботи рекомендується мати заключну частину, у якій були б узагальнені основні положення та висновки із проведеного дослідження. Список літератури та джерел повинен включати широке коло різноманітної літератури (підручників, наукових праць, збірників документів, довідкових видань та статей у наукових журналах) не менше 8-10 найменувань.

Другий етап – це початок творчої роботи із джерелами та літературою. Студент опрацьовує збірники документів, можливо, архівні матеріали, ресурси Інтернету, знайомиться з науковими працями та публікаціями з вибраної теми, робить відповідні виписки, складає структурно-логічні схеми, таблиці, графіки, робить фотокопії, картосхеми і т.п.

На цьому етапі в студента повинно скластися чітке уявлення про основні напрямки висвітлення вибраної теми у світлі сучасної концепції історії України.

Третій етап – це узагальнення зібраного матеріалу, його компонування у відповідності зі структурою та планом роботи, написання тексту. Усе це творчий процес, що вимагає від студента зосередженості, мобілізації та реалізації всіх здібностей. Робота має бути творчою, виконаною на основі залучення широкого кола підручників, наукової літератури та документів. Студент повинен продемонструвати вміння відбирати історичний матеріал, всебічно його аналізувати, робити висновки із проведеного аналізу, виявляти тенденції історичного розвитку. Робота не повинна зводитись лише до простого переліку подій, фактів і відповідей на питання: що? де? коли? як? У роботі повинні з’ясовуватися передумови і причини історичних явищ та подій, етапи їхнього розвитку, зв’язок з іншими явищами та подіями, кінцевий результат розвитку, історичне значення та уроки, зв’язок із сучасними подіями.

Четвертий етап – це правильне оформлення виконаного індивідуального завдання. Для написання роботи слід використати папір формату А-4. Обсяг роботи 25-30 сторінок рукописного тексту або 15-20 сторінок друкованого тексту.

Зразок титульної сторінки індивідуального завдання подається. (с. 74-75). Обов’язковим у роботі має бути план роботи. У текстовій частині слід виділити вступ, питання плану, заключну частину (висновки).

У кінці роботи оформляється список використаної літератури, що включає в себе не менше 6 – 8 найменувань Зразком правильного його оформлення може служити подібний список у даному виданні.

Складовою частиною оформлення індивідуального завдання можуть бути власні чи скопійовані ілюстрації, малюнки, картосхеми, а також окремі документи чи таблиці у вигляді додатків.

Рекомендована тематика ІНДР

1. Українські землі за первісної доби: соціально-економічний та культурний розвиток.

2. Основні напрямки розвитку історико-культурних спільностей степів Північного Причорномор’я за доби міді–бронзи.

3. Стародавнє населення України у передскіфські часи.

4. Народи України скіфо-сарматської доби.

5. Боспорське царство та Римська імперія.

6. Відображення відомостей про Північне Причорномор’я в античній літературі та міфах.

7. Релігійні культи античних міст Північного Причорномор’я.

8. Відомості стародавніх та середньовічних авторів про східних слов’ян.

9. Соціально-економічний розвиток Київської Русі в X – першій половині XII ст.

10. Розвиток міст Київської Русі.

11. Київська Русь у системі міжнародних відносин середньовічної Європи.

12. Запровадження християнства на Русі.

13. Політичний устрій Київської Русі.

14. Соціально-економічні відносини в Київській Русі: загальноєвропейські та локальні тенденції.

15. "Руська Правда" як історичне джерело.

16. Культура Київської Русі.

17. Київська Русь за часів феодальної роздробленості.

18. Правові відносини в Київській Русі.

19. Утворення та розвиток Галицько-Волинського князівства.

20. Кочові народи північнопричорноморського степу за доби середньовіччя.

21. Монгольська навала та її наслідки для подальшого розвитку

Русі.

22. Розпад Золотої Орди та утворення Кримського ханства.

23. Литовсько-польські унії та їх вплив на історичну долю українського народу.

24. Берестейська церковна унія та її історичне значення.

25. Запорозька Січ у суспільно-політичній історії українського народу.

26. Митрополит Петро Могила та його вплив на національно-державне відродження України в ХVІІ ст.

27. Розвиток освіти в Україні в XVI – першій половині XVII ст.

28. Причини, характер, рушійні сили і початок визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

29. Богдан Хмельницький – видатний державний діяч і полководець, фундатор української держави.

30. Ліквідація польсько-шляхетського режиму і становлення національної державності в Україні у XVII ст.

31. Переяславська Рада та її історико-юридична кваліфікація. “Березневі статті”: умови та правове значення.

32. Боротьба за збереження незалежності України після смерті Богдана Хмельницького.

33. Українські гетьмани доби “Руїни”. Їх внутрішня та зовнішня політика.

34. Гетьман Іван Мазепа – державний і політичний діяч.

35. Пилип Орлик та його Конституція і Вивід прав України.

36. Слобідська Україна в XVII–XVIII ст.

37. Історичні погляди Григорія Сковороди.

38. Культура України XVIII ст.

39. Знищення державності України Російською імперією.

40. Економічний і соціальний розвиток українських земель у кінці XVIII – першій половині XIX ст.

41. Декабристи та їхня діяльність в Україні.

42. Розвиток культури в Україні в першій половині XIX ст.

43. Кирило-Мефодіївське братство – перша українська політична нелегальна організація.

44. Тарас Шевченко й національно-визвольний рух в Україні XIX ст.

45. Революція 1848–1849 рр. в Австро-Угорщині та її вплив на суспільно-політичне життя в Україні.

46. Реформи 40–70-х років XIX століття в Австро-Угорській та Російській імперіях та їхнє значення для соціально-економічного розвитку України.

47. Український суспільно-політичний рух другої половини XIX ст.

48. Громадсько-політична діяльність Михайла Драгоманова.

49. Громадсько-політична діяльність Івана Франка.

50. Розвиток української культури в другій половині XIX ст.

51. Перші політичні партії в Україні, їхні програми, стратегія, тактика, лідери.

52. Національне питання в програмних документах політичних партій України на початку XX ст.

53. Особливості економічного розвитку України на початку XX ст.

54. Активізація національного руху в Україні на початку XX ст.

55. Микола Міхновський та його роль в історії української суспільно-політичної думки та українському відродженні початку XX ст.

56. Столипінська аграрна реформа в Україні та її значення.

57. Особливості економічного і політичного розвитку західноукраїнських земель напередодні Першої світової війни.

58. Українська культура на початку XX ст.

59. Українські січові стрільці.

60. Україна в роки Першої світової війни.

61. Внутрішня політика Центральної Ради.

62. Центральна Рада в особах.

63. Російсько-українська війна (кінець 1917 – початок 1918 рр.).

64. Самостійницький рух в українській революції 1917–1921 рр.

65. Польсько-український конфлікт в Галичині (1918–1919 рр.).

66. Михайло Грушевський – політичний, державний та громадський діяч України.

67. Державотворча діяльність Павла Скоропадського.

68. Зовнішня політика українських національних урядів 1917–1920 рр.

69. Махновський рух в Україні у 1918–1920 рр.

70. Українська національно-демократична революція 1917–1921 років у вітчизняній та зарубіжній історіографії.

71. УСРР у добу “воєнного комунізму” (1919 –1920 рр.).

72. УСРР у добу нової економічної політики (1921–1928 рр.).

73. Голод 1921–1923 рр. в Україні.

74. Культурний розвиток УСРР у добу непу.

75. Національний комунізм в Україні (Хвильовий, Шумський, Волобуєв).

76. Голод-геноцид 1932–1933 років в Україні.

77. Масові політичні репресії 20–30-х рр. ХХ ст. як засіб формування і функціонування тоталітарної системи.

78. Українське суспільство в добу модернізації (1929–1940 рр.).

79. Радянська влада й українська інтелігенція в 1920–1930-х рр.

80. Формування учительських кадрів в Україні у 1920–1930-х рр.

81. Українці і національно-культурна політика Польщі у 1920–1930 рр. ХХ ст.

82. Національно-визвольний рух у західноукраїнських землях у 1920–1930-х рр.

83. ОУН: ідеологія, лідери, структура, діяльність.

84. Україна в загарбницьких планах Третього Рейху.

85. “Українське питання” в міжнародній політиці напередодні та на початку Другої світової війни.

86. Друга світова війна і Велика Вітчизняна війна в історичній долі українського народу.

87. Український національно-визвольний рух у роки Другої світової війни.

88. Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни.

89. УПА в історії та політиці.

90. Роман Шухевич: історичний портрет.

91. Україна в період повоєнної відбудови.

92. Ідеологічний наступ тоталітаризму на українське суспільство в повоєнні роки.

93. Голод 1946–1947 рр. в Україні: причини та наслідки.

94. Загострення політичної боротьби в західноукраїнських землях у повоєнні роки.

95. Дисидентський рух в Україні.

96. Наростання кризових явищ в соціально-економічному розвитку України у 70–80-х рр.

97. Соціально-політична криза радянського суспільства 80-х рр. XX ст. і Україна.

98. Історичне значення Декларації про державний суверенітет та Акту проголошення незалежності України.

99. Чорнобильська катастрофа: трагедія і біль нації.

100. Багатопартійна система в сучасній Україні.

101. Релігія і церква в суспільно-політичному та духовному відродженні України.

102. Релігійно-конфесійна мапа сучасної України.

103. Особливості українського православ’я.

104. Україна і глобальні проблеми світової цивілізації.

105. Державна атрибутика України: історія та традиції.

106. Українська діаспора і її роль в національно-державному відродженні українського народу та розбудові суверенної Української держави.

Окрім запропонованої орієнтовної тематики, студенти мають широкий спектр самостійного вибору тем для виконання ІНДР. Зокрема, заохочуються дослідження з історії свого рідного краю (відомі земляки, історичні пам’ятки тощо), з гострих, дискусійних чи маловідомих суспільно-політичних, соціально-економічних проблем, культурно-релігійного розвитку та ін.

Ще однією важливою формою самостійної роботи студента наукового та науково-практичного спрямування є участь у конференціях з підготовкою наукових статей або тез.

На наукових конференціях молоді дослідники виступають з результатами своєї наукової роботи. Це змушує їх ретельно готувати виступ, формує ораторські здібності. Кожний студент має змогу оцінити свою роботу на тлі інших і зробити відповідні висновки. Оскільки на конференціях, як правило, відбувається творче обговорення доповідей, то кожен доповідач може почерпнути оригінальні думки, ідеї.

Науково-практичні конференції спрямовані на обговорення шляхів розв’язання практичних завдань. Часто їх проводять поза стінами вищого навчального закладу.