Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Особливості відмінювання іменників
II ВІДМІНИ
До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням (брат, сом, день) та із закінченням -о (батько, Петро); б) іменники середнього роду із закінченнями -о, -є (небо, море, плече) та -а (орф. -я) (щастя, життя, зілля), крім тих, які при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-,
-сн-.
При відмінюванні іменників II відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми.
ЗАКІНЧЕННЯ ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ ОДНИНИ
Залежно від лексичного значення іменники у родовому відмінку мають закінчення -а (-я), -у (-ю).
Закінчення -а (-я-) мають іменники, які означають:
| Закінчення -у (-ю) мають іменники, які означають:
| 1) назви істот, уособлені предмети, явища: лікаря, лиса, Петра, Вітра, Морози;
2) назви міст, населених пунктів: Києва, Львова, Обухова;
3) географічні назви з наголосом на закінченні: Дністра, Дніпра, Ірпеня, Козельця;
4) назви мір довжини, ваги, місяців, днів тижня: кілограма, метра, березня, вівторка:
5) назви чітко окреслених конкретних предметів: ножа, олівця, зошита, плуга;
6) наукові терміни: іменника, атома, відмінка (але: роду, виду);
7) іменники середнього роду: вікна, села, знання, плеча;
8) назви просторових понять (зменшені форми): садка, ліска, ярка (але: лісу, саду, лугу, яру)
| і) назви маси, речовини: піску, чаю, свинцю (але: хліба, вівса);
2) збірні поняття: загону, колективу;
3) назви установ, організацій: університету, музею, театру, загсу;
4) назви будівель та їх частин: даху, палацу, коридору (але: гаража, млина, хліва);
5) назви явищ природи: граду, дощу, грому, суховію, холоду,
6) назви абстрактних понять, процесів, станів: руху, мітингу, бігу, болю, жалю;
1) географічні назви, в яких наголос не падає на закінчення: Кавказу, Сибіру, Єнісею, Китаю, Криму;
8) назви ігор, танців: футболу, хокею, вальсу, танцю (але: гопака, козачка);
9) більшість префіксальних іменників: вибою, накипу, запису, приходу;
10) терміни іншомовного походження: імпульсу, сюжету, журналу
|
П р и м і т к а. Деякі іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини можуть мати паралельні закінчення -а (-я), -у (-ю). Це залежить від наголосу або від значення іменника: стола і столу, двора і двору, мости і мосту, папера (документа) і паперу (матеріалу); каменя (одного) і каменю (матеріалу); листопада (місяця) і листопаду (падолист); блока (частина споруди) і блоку (об'єднання держав).
ОСНОВНЕ ОРФОГРАМИ В ІМЕННИКАХ
Орфограми
| Правила
| Букви о, е, єв закінченнях непрямих відмінків однини іменників чоловічого і жіночого роду І і II відмін
| Написання о, е, єв закінченнях І і II відмін чоловічого і жіночого роду залежить від групи іменника:
буква о пишеться в закінченнях іменників твердої групи: весною, краном;
буква е пишеться в закінченнях іменників м'якої і мішаної груп: волею, кашею, товаришеві;
буква є пишеться в закінченнях іменників м'якої групи з основою на й: гаєм, героєві
| Букви а, я, у, юв закінченнях родового відмінка однини іменників II відміни
| Див. с. 407-^08
| Подвоєні букви на позначення подовження приголосних звуків у орудному відмінку іменників III відміни
| В орудному відмінку іменників жіночого роду з чистою основою на приголосний (у початковій формі слова) відбувається подовження кінцевого приголосного (який стоїть між голосними): молодь — молоддю, ніч — ніччю.
Подовження в орудному відмінку не буває:
а) якщо основа іменника закінчується двома приголосними: радість — радістю, честь — честю;
б) якщо основа закінчується буквами на позначення губних приголосних звуків та р: любов — любов 'ю, кіновар — кіновар 'ю
| Не з іменниками
| Див. с. 419―420
|
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ
Складні іменники пишуться разом або через дефіс.
Разом пишуться:
| Через дефіс пишуться:
| 1. Іменники, утворені з двох основ із сполучним голосним о (після твердих приголосних), е (після м'яких приголосних), є (після основ на й або на подовжений м'який приголосний), якщо:
а) одна з основ прикметникового чи дієслівного походження: чистотіл, чорнозем, землероб, дощомір;
б) обидві основи іменникові: верболіз, носоріг.
2. Іменники, утворені з двох чи кількох основ без сполучних голосних, якщо:
а) складаються з числівника у формі родового відмінка та іменника: п'ятиденна, сімдесятиріччя;
б) перша основа — дієслово у формі II особи однини наказового способу та іменник: Непий-вода, перекотиполе, горицвіт;
в) першою частиною виступають пів-, напів-, полу-: півгодини, півночі, напівімла, полумисок.
3. Усі складноскорочені слова: держбанк, колгосп; слова з першими частинами авіа-, авто-, агро-, біо-, гео-, гідро- та ін.: автогурток, агрокомплекс, гідродинаміка
| 1. Іменники, що означають протилежні (антонімічні) чи близькі за змістом поняття: купівля-продаж, хліб-сіль, щастя-доля.
2. Іменники, що означають професію, спеціальність, учений ступінь, державну посаду, військове звання: лікар-еколог, член-кореспондент, генерал-полковник.
3. Іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, названого другим словом: козир-дівка, блок-система.
4. Іменники, що означають складні одиниці виміру: людино-день, кіловат-година, тонно-кілометр.
5. Складні прізвища та географічні назви: Нечуй-Левицький, Івано-Франківськ.
6. Складні сполучення, що називають рослини: люби-мене, мати-й-мачуха, розрив-трава.
7. Іншомовні та українські назви проміжних сторін світу: норд-ост, південно-східний.
8. Іменники, першою частиною яких є іншомовні компоненти: віце-, екс-, обер-, унтер-, лейб-, штабе-: екс-чемпіон, обер-лейтенант.
9. Скорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова: б-ка (бібліотека), т-во (товариство)
|
|
|
|