Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Додаток А. Норми добового споживання води на одну голову врх, л/гол
Лабораторна робота 3 (з предмету ЕМОТ) на тему: «Експлуатація ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА НАПУВАННЯ ТВАРИН»
Житомир, 2010 Лабораторна робота 3 Експлуатація обладнання для водопостачання та напування тварин Мета роботи: ознайомитись з схемами, засобами водопостачання, їх несправностями, причинами виникнення та способами усунення; вивчити заходи ТО засобів водопостачання; оволодіти практичними уміннями і навичками експлуатації установки ВЭ-2,5 та індивідуальних автонапувалок. Обладнання та методичні матеріали: діюча установка ВЭ-2,5, лопатеві насоси, індивідуальні автонапувалки, комплект інструменту, мірна місткість, секундомір, лінійки, методична вказівка з лабораторної роботи, навчальна та технічна література, плакати.
Зміст роботи 1.Ознайомитись із схемами, їх структурними елементами та функціями водопостачання тваринницьких підприємств. 2.З’ясувати можливі несправності засобів водопостачання, причини виникнення та способи їх усунення, джерела забруднення, та заходи охорони оточуючого середовища. 3.Вивчити заходи ТО засобів водопостачання і напування, їх періодичність та зміст операцій. 4.Ознайомитись з призначенням, структурою елементів, їх функціями правилами експлуатації, техніки безпеки безбаштової водопідйомної установки ВЭ-2,5 та обладнання для напування тварин. 5.Підготувати установку ВЭ-2,5 до роботи. Під керівництвом викладача чи майстра виробничого навчання включити установку в роботу і визначити її подачу, корисну потужність, пропуску спроможність однієї з автонапувалок лабораторії та оцінити їх роботу. З’ясувати яку кількість поголів’я може обслужити установка. 6.Оформити звіт роботи та подати до захисту.
Зміст звіту 1.Тема та мета роботи. 2.Нарисувати схему водопостачання, відповідно до завдання (табл. 8). 3.Визначити необхідну кількість та вказати тип обладнання для водопостачання та напування тварин (відповідно до завдання). 4.Записати основні невправності засобів водопостачання (відповідно до завдання), причини виникнення та, способи їх усунення. 5.Вказати періодичність та зміст заходів ТО засобів водопостачання і напування (відповідно до завдання). 6.Описати основні правила експлуатації засобів водопостачання і напування (відповідно до завдання).
Контрольні запитання 1. Призначення схеми водопостачання, склад її елементів та їх функцій. 2. Які причини та способи їх усунення, якщо вихровий насос не подає воду? 3. Які причини зменшення подачі насоса в період його роботи та способи їх усунення? 4. Назвіть заходи ТО засобів водопостачання та їх періодичність. 5. Перелічіть операції заходів ТО обладнання для напування тварин. 6. В чому особливості пуску і зупинення відцентрових і вихрових насосів? 7. Яка послідовність в підготовці установки ВЭ-2,5 до роботи? 8. Який порядок пуску установки ВЭ-2,5 в роботу? 9.Якими показниками характеризується (оцінюється) технічний стан установки ВЭ-2,5? 10.Як визначаються подача та корисна потужність водопідіймальної установки? 11.Яка методика визначення пропускної спроможності індивідуальних автонапувалок? 12.Чим і як регулюють напір установки ВЭ-2,5?
Література
1. Брагінець М.В., Педченко П.В., Резчик І.Г. Монтаж, експлуатація і ремонт машин у тваринництві. - К.: Вища школа, 1991.- 405с. 2. Кулаковский И.В., Кирпичников Ф.С., Резник Е.И. Машины и оборудование для приготовления кормов. Ч.1. Справочник. - М.: Россельхозиздат, 1987. – 285с. 3. Мжельский Н.И., Смирнов А.И. Справочник по механизации животноводческих ферм и комплексов. - М.: Колос, 1984.-320с. 4. Омельченко О.О., Ткач В.Д. Довідник з механізації тваринницьких і птахівничих ферм та комплексів. - К.: Урожай, 1982.-265с. 5. Ревенко І.І. Посібник майстра-наладчика обладнання тваринницьких ферм і комплексів. - К.: Урожай, 1992.-302с.
Методична довідка Насоси. На тваринницьких фермах найчастіше використовують вихрові, а також відцентрові консольні, моноблочні та заглибні насоси. Насоси вихрові типів ВК, ВКС і ВКО — одноступінчаті горизонтальні консольні насоси. Залежно від типорозміру змінюються розміри гідравлічної частини насосів, але конструкція її в усіх модифікаціях однакова. Привод насосів здійснюється від електродвигунів через з'єднувальну муфту. Вал з робочим колесом обертається за годинниковою стрілкою. Допускається протилежне обертання ротора, але при цьому в місцях кріплення до насоса необхідно поміняти місцями відвідний і підвіднийтрубопроводи, а у насосах типу ВКС напірний ковпак переставити на вхідний патрубок.
Підготовка до роботи. При монтуванні насосного агрегату на вході в насос та виході з нього встановлюють прилади для вимірювання тиску. На підвідний і відвідний трубопровід встановлюють температурні компенсатори. Трубопроводи закріплюють на окремих опорах. Підвідний трубопровід обладнують фільтром. Якщо насосний агрегат розміщують вище рівня рідини, то на підвідний трубопровід насосів типів ВК і ВКО встановлюють зворотний клапан. Після монтажу електронасосного агрегата за допомогою індикатора перевіряють співвісність валів, який закріплюють на півмуфті електродвигуна. Рухомий наконечник індикатора при цьому повинен опиратися на півмуфту насоса. При прокручуванні валів показання індикатора не повинні перевищувати 0,2 мм. Підключають систему електроживлення і пробним пуском перевіряють напрямок обертання. Перевіряють також роботу засувок трубопроводів і кранів приладів. Після перевірки засувки і крани закривають. Додатково змащують підшипники солідолом Ж (ГОСТ 1033—79) або солідолом С (ГОСТ 4366—76). Порядок роботи. Повністю відкривають засувки на підвідному та відвідному трубопроводах. Насоси ВКС заповнюють водою, при використанні насосів ВК та ВКО, крім того, запопнюють і підвідний трубопровід.Включають електродвигун і засувкою на відвідному трубопроводі встановлюють робочий режим. Під час роботи слідкують за показаннями приладів, за нагріванням підшипників і сальника, а також за навантаженням електродвигуна. Робота вважається нормальною, якщо через сальник просочується від 0,3 до 1,0 л/год води, а температура його не перевищує температуру води більше ніж на 10 °С. Після закінчення роботи виключають електродвигун і закривають засувки на підвідному та відвідному трубопроводах. Різкі коливання стрілок приладів, а також шум на вібрації характеризують ненормальну роботу насоса. У цьому випадку насосний агрегат зупиняють і усувають несправності (табл.1). Технічне обслуговування. Періодично перевіряють показання приладів, затягування кріпильних деталей, а також нагрівання електродвигуна і підшипників. Температура підшипників не повинна перевищувати 80 °С. Через 500 год роботи насоса замінюють набивку сальника і при необхідності додають мастило у підшипники. При зниженні подачі насоса встановлюють необхідну сумарну величину торцевих зазорів між корпусом насоса і робочим колесом та робочим колесом і кришкою корпуса. Сумарна величина торцевих зазорів повинна становити 0,10—0,15 мм для насосів типу ВК. 1/16, ВКС 1/16 і ВКО 1/16 та 0,15—0,40 мм — для інших типорозмірів. Величину зазорів регулюють підбиранням товщини регулювальних прокладок 13, її замірюють щупом через вхідний або вивідний патрубки насоса. Насос розбирають частково для очищення порожнини корпусу від бруду, сторонніх предметів, а також профілактичних оглядів, заміни робочого колеса та сальникової набивки. Перед набивкою сальника перевіряють обертання вала насоса. Кільця 12 набивки ретельно підганяють по діаметру посадочного місця вала, при цьому їх кінці з'єднують замками з косим зрізом, які забезпечують щільне прилягання кінців кільця один до одного. В сальник вводять одночасно по одному кільцю, слідкуючи за тим, щоб замки кожного кільця розміщувалися на 180° по відношенню один до одного. Після встановлення останнього кільця на місце, рівномірно підтягують гайки фланця 6 втулки, а потім послаблюють їх і знову закручують.
Насос розбирають повністю для заміни підшипників. Таблиця 1. Основні несправності вихрових насосів та способи їх усунення
Відцентрові заглибні насоси типу ЭЦВ призначені для піднімання води з трубчастих свердловин і входять до складу електронасосних агрегатів. Підготовка до роботи. Перед опусканням електронасосного агрегата в свердловину перевіряють правильність з'єднання електродвигуна і насоса, обертання їх роторів, а також кріплення всіх деталей та вузлів. Кабель під'єднують до вивідних кінців електродвигуна за допомогою муфти або паянням з подальшим ізолюванням. Мегоомметром перевіряють опір ізоляції місць паяння, а також опір обмоток електродвигуна, які повинні становити відповідно понад 0,6 МОм. Порожнину електродвигуна заповнюють чистою профільтрованою водою і переконуються у герметичності з'єднань та відсутності підтікань. Опускають агрегат у свердловину, занурюють його у воду і перевіряють розміщення насоса відносно динамічного рівня води. Для заповнення порожнин насоса і електродвигуна водою їх пробний пуск здійснюють не раніше ніж через 1,5-2 год після занурення. Пробний пуск, однією з основних задач якого є перевірка правильності напрямку обертання робочих органів насоса, виконується у ручному режимі. Для цього закривають засувку на нагнітальному трубопроводі і запускають насос. При працюючому насосі знімають показання манометра. Потім змінюють напрямок обертання двигуна і знову знімають показання. В обох випадках напір буде різним, більший з яких вказує на правильний напрямок обертання ротора насоса. При обкатці насосного агрегату слідкують за показаннями приладів. Якщо за період обкатки несправностей виявлено не буде, то вважають, що агрегат готовий до експлуатації. Порядок роботи. Переводять станцію керування для роботи в автоматичному режимі, закривають засувку на нагнітальному трубопроводі і запускають насос. Відкриваючи або прикриваючи засувку, встановлюють насос по продуктивності і напору в номінальний режим роботи. При цьому всмоктувана через приймальну сітку вода надходить до першого відцентрового робочого колеса, яке нагнітає її до напрямного апарата, звідки направляється на вхід наступного робочого колеса та напрямного апарата і так через всі колеса і апарати насоса та водопідйомні труби подається на поверхню в зовнішню розвідну мережу.
При експлуатації насоса слідкують за показаннями манометра, вольтметра та амперметра. При зниженні напору виникає кавітація, яка супроводжується специфічним шумом, тріском та вібрацією. При цьому необхідно зменшити висоту всмоктування. При нормальній роботі показання амперметра не повинні перевищувати значень, вказаних на табличці електродвигуна. Але при появі у воді піску показання амперметра підвищуються. У таких випадках засувку на нагнітальному трубопроводі прикривають. Для зупинки насосного агрегата спочатку закривають засувку, потім відключають електродвигун. Основні несправності, які можуть виникнути при експлуатації відцентрового заглибного насоса, наведені у табл.2. Технічне обслуговування. При ЩТО проводять зовнішній огляд нагнітального трубопроводу і його арматури, при необхідності усувають підтікання води, а також перевіряють справність манометра. ТО-1, яке виконують один раз на місяць, включає перевірку технічного стану станції автоматичного керування та надійність її заземлення. Періодичність проведення ТО-2 — один раз на рік. Воно включає виконання операцій ТО-1, перевірку опору ізоляції електродвигуна і силового кабеля та станції керування, перевірку стану контактного датчика та споживання потужності, визначення подачі насоса, а також перевірку та регулювання автоматичного вимикача. При наявності ознак ненормальної роботи електронасосний агрегат демонтують і при необхідності ремонтують. Напірно-регулюючі споруди. В системах водопостачання тваринницьких підприємств застосовують два види напірно-регулювальних споруд: автоматизовані пневмогідроакумуляторні безбаштові водопідйомні установки типу ВУ і ВЭ та збірно-блочні металеві безшатрові башти типу БР. Перші утворюють необхідний напір води за допомогою стисненого повітря, а другі— піднімання водонапірного бака на необхідну висоту. Пневмогідроакумуляторна безбаштоваводопідйомна установка ВУ-5-30А призначена для піднімання води з шахтних і трубчастих колодязів та подавання її з вікритих водойм. Застосовують для водопостачання електрифікованихоб'єктів з добовим споживанням води 75—90 м3. Станція керування установки разом з реле тиску забезпечує її автоматичну роботу залежно від тиску повітря в пневмогідроакумуляторі. Підготовка до роботи. Оглядають насосний агрегат і при необхідності підтягують кріплення. Перевіряють наявність підтікань у трубопроводах та кранах, а також технічний стан станції керування, манометра та реле тиску.
Таблиця 2. Основні несправності відцентрових заглибних насосів та способи їх усунення
Порядок роботи. Включають вихровий насос. Робочим колесом насоса вода всмоктується з джерела чорез фільтр, приймальніїклапан та всмоктувальнийтрубопровід і подається по нагнітальному трубопроводу в пневмогідроакумулятор або водопровідну мережу до споживачів. Коли витрати води споживачами будуть менші продуктивності насоса, надлишок її накопичується в пнсвмогідроакумуляторі, при заповненні якого гумова діафрагма прогинається і підвищує тиск повітря. При досягненні в пнсвмогідроакумуляторі верхньої межі тиску, на який відрегульоване реле, останнє спрацьовує, електродвигун відключається і подача води насосом припиняється. При цьому вода до споживачів витискується з пневмогідроакумулятора стиснутим повітрям, яке забезпечує необхідний напір у водопровідній мережі. Як тільки тиск у пневмогідроакумулиторізнижується до нижньої межі, спрацьовує реле і включається електродвигун насосної установки. Далі цикл повторюється. Основні несправності водопідйомної установки та способи їх усунення наведені у табл.3. Технічне обслуговування. ЩТО включає очищення вузлів установки від бруду, огляд електронасосного агрегату, трубопроводів, станції керування та приладів. Таблиця 3. Основні несправності установки ВУ-5-30А та способи їх усунення При ТО-1, яке виконується один раз на місяць, додатково до операцій ЩТО перевіряють герметичність всіх різьбових та фланцьових з'єднань, правильність настроювання реле тиску; роботу сальника насоса; відсутність витікання. При ТО-2, крім того, оглядають пневмогідроакумулятор та випробовують його під тиском 60 кПа протягом 5хв.; витягують приймальний клапан, очищають його від іржі і замінюють гумову прокладку; перевіряють технічний стан гумової діафрагми, станції керування, манометра та реле тиску. Збірно-блочні металеві безшатрові башти типу БР призначені для забезпечення у водопровідній мережі необхідного напору та регулювання подачі води в неї. Збірно-блочні башти БР-15, БР-15У, БР-25, БР-25У і БР-50 виготовляють з місткістю бака 15, 25 та 50 м3. Підготовка до роботи. Окремі блоки водонапірної башти, які виготовляють на заводі, складають на місці її спорудження, а потім встановлюють башту на підготовлений фундамент. При складанні опору-колону укладають башмаками днища до фундаменту, а бак з'єднують з опорою спочатку болтами, а потім зварюванням по всьому периметру їх стику. З'єднують за допомогою монтажних болтів бак з кришкою, встановлюють у кришці вентиляційну, а в баці переливну труби і приварюють до башти зовнішню драбину. Піднімають башту автокраном, трактором або лебідкою і щоглою. Встановлюють башту на фундамент, перевіряють її вертикальність, заливають анкерні болти цементним розчином. Після затвердівання цементного розчину затягують анкерні болти і монтують напірно-розвідну та зливну труби. До двох вварених в нижню частину опор патрубків приєднують засувки і в місці їх розміщення споруджують оглядовий колодязь. До патрубка, розміщеного на висоті 300 мм, підводять напірно-розвідну трубу, другий кінець якої з'єднують із зовнішньою водопровідною мережею, а до патрубка, розміщеного на висоті 150 мм, приєднують зливну трубу, кінець якої виводять до стоку. Щоб труби не промерзли, навколо башти обладнують земляну обсипку висотою не менше 2 м, а потім знімають розчалки. Встановлюють датчик, який контролює рівень води у баку, і приступають до пробної експлуатації башти. Після налагоджування системи керування електронасосним агрегатом башту фарбують. Порядок роботи. Принцип роботи системи з висотним напірним баком полягає у зміні рівня води в баку. Від насосного агрегату вода по напірно-розвідній трубі надходить до споживачів. При малій витраті води і збільшенні тиску у водопровідній мережі вона надходить у бак башти і заповнює його. Після заповнення бака до верхнього рівня спрацьовує датчик і відключається електронасосний агрегат. При цьому вода до споживачів надходить самопливом. При досягненні водою нижнього рівня бака, на який відрегульований датчик, останній спрацьовує і включається насосний агрегат. Далі цикл повторюється. Технічне обслуговування. При тривалій експлуатації башт у баках утворюються осади, які сприяють розвитку мікроорганізмів. Останні забруднюють воду і надають їй неприємного присмаку. Крім того, в баштах виникають несправності, які спричинюють витікання води і порушують нормальну роботу встановленої арматури. Тому для забезпечення нормальної експлуатації башт дуже важливо своєчасно проводити їх огляд, очищення і ремонт. Під час технічного обслуговування перевіряють наявність осаду і підтікань в баках, міцність стикових з'єднань в трубопроводах, справність засувок, стан приладів для контролю рівня води і автоматизації роботи насосних агрегатів. При виявленні осаду через зливну трубу спускають воду і видаляють його. Стіни і днище бака очищають стальними щітками і промивають чистою водою. Бак хлорують, для чого на 10—12 год його заповнюють хлорною водою. Останню зливають і бак знову ретельно промивають чистою водою. Автонапувалки та пересувні водороздавачі. Автонапувалки чашкові АП-ІА, ПА-1А, ПА-1А-М та застосовують на фермах і комплексах з прив'язним або безприв'язним утриманням тварин, а також на вигульних Автонапувалки типу АП та ПА мають однакову будову. Вони відрізняються способом виготовлення чаші і матеріалом, а також конструкцією клапанного механізму і важеля. У напувалки ПА-1А чаша лита чавунна, ПА-1А-М—лита алюмінієва. АП-1А — поліетиленова, ПА-1Б — штампована. Клапанні механізми напувалок мають багато уніфікованих деталей, незважаючи на деяку різницю конструкції. Клапанний механізм напувалки АП-1А спрощений. Підготовка до роботи. Після монтажу напувалку оглядають, перевіряють і при необхідності підтягують болтові кріплення. Потім у магістральний трубопровід пускають воду. Через 10-15 хв. напувалку знову ретельно оглядають і виявляють підтікання води через клапанний механізм і різьбове з'єднання. При виявленні підтікань через клапанний механізм перекривають подачу води на магістральному трубопроводі, знімають важіль і кришку, розбирають механізм, визначають причину підтікання і усувають її. Складають напувалку і заповнюють трубопровід водою. Переконуються у відсутності підтікання і перевіряють роботу клапана кількома натискуваннями на важіль. При натискуванні на важіль чаша справної напувалки повинна заповнитися водою за 23 с. при тиску у водопроводі понад 40 кПа. Порядок роботи. Тварина натискує на важіль, який повертається відносно осі і діє на торець клапана, внаслідок чого відкривається вивідний отвір сідла і вода надходить у чашу. Коли тварина звільняє важіль, гумовий амортизатор повертає клапан і важіль у вихідне положення і надходження води у чашу припиняється. При випадковому замерзанні води у напувалці необхідно нагріти її. При цьому забороняється користуватися паяльною лампою або іншим відкритим джерелом вогню. Технічне обслуговування. При експлуатації автонапувалок передбачається проведення ЩТО і періодичного ТО, яке виконується один раз на місяць. При ЩТО напувалку очищають від кормових решток і бруду, підтягують кріплення. При періодичному ТО промивають чаші 2—3% - ним розчином кальцинованої соди і ретельно прополіскують чистою водою. Автонапувалки групові АГК-4А та АГК-4Б призначені для напування великої рогатої худоби при безприв'язному утриманні, їх також використовують для напування овець. Вони мають пристрої для електропідігрівання води і можуть використовуватися на вигульних майданчиках протягом року. Поплавково-клапанний механізм складається з основи і корпуса клапана, важеля, поплавка та ковпачків. Основа служить для кріплення клапанного механізму до чаші. До корпуса клапана, який має отвори для підведення води у чашу, прикріплюють клапан, важіль і ковпачки. У шафі керування встановлені регулятор температури і пакетний перемикач. На корпусі розміщений затискач заземлення. За допомогою рукавів 10 та хомутів 11 автонапувалку підключають до водопроводу. Підготовка до роботи. Перед початком експлуатації перевіряють кріплення напувалки до фундаменту, герметичність запірного клапана, відсутність підтікань у з'єднаннях і заземлення корпусу. В ручному режимі перевіряють також роботу електронагрівника і терморегулятора. Порядок роботи. Вода з водопровідної мережі чере з рукава і поплавково-клапанний механізм надходить у чашу, де підігрівається електронагрівником. При напуванні цей механізм забезпечує автоматичне надходження води, яка заповнюється до рівня па 20-40 мм нижче верхньої кромки чаші, а терморегулятор регулює і автоматично підтримує температуру нагрівання води. Основні несправності групових автонапувалок та способи їх усунення наведені у табл. 4. Технічне обслуговування. При ЩТО очищають напувалку від решток корму, бруду та усувають підтікання води. Перевіряють роботу поплавково-клапанного механізму, рівень заповнення чаші водою, а також стан електричних ланцюгів та заземлення напувалок. Періодичне ТО, крім того, включає промивання напувальної чаші, перевірку стану електронагрівника і теплоізоляційного шару. Термометром перевіряють температуру води і при необхідності регулюють терморегулятор. Перевіряють опір контура заземлення, який повинен становити не більше 4 Ом, а також опір електричної ізоляції, який повинен бути не менше 1 МОм. Автонапувалку групову АГК-12А застосовують в літніх таборах, де немає водопроводу, а АГК-12Б — на вигульних майданчиках з обладнаною водопровідною мережею.
Таблиця 4. Основні несправності групових автонапувалок
Таблиця 5. Основні несправності групових автонапувалок АГК-12А та способи їх усунення Підготовка до роботи. При монтажі напувалки вибирають майданчик і встановлюють на нього полозки з резервуаром. Розмічають місце, забивають кілки і встановлюють на них корита, які закріплюють костилями 7. На патрубок цистерни накручують вентиль, який через металеву трубку та гумовий шланг з'єднують з патрубком корита. Корита з'єднують між собою. На вакуумну трубку 4 накручують контргайки та муфту і під'єднують її до зовнішнього кінця трубки резервуара. Закручують ковпачки на зливних патрубках корит. Складену автонапувалку перевіряють на роботоздатність. При цьому підтікання води у місцях з'єднань не допускається. Порядок роботи. При відкритій кришці горловини і закритому вентилі заповнюють резервуар водою. Після заповнення резервуара герметично закривають кришку, відкривають вентиль і заповнюють корита водою. Надходження води у корита буде здійснюватися до тих пір, поки рівень води не перекриє вакуумну трубку. При напуванні рівень води у коритах знижується і повітря через вакуумну систему надходить у резервуар, внаслідок чого вода знову заповнює корита до перекриття вакуумної трубки. Далі процес повторюється. Основні несправності, які можуть виникнути при експлуатації групової напувалки, наведені у табл. 5. Технічне обслуговування. При ЩТО внутрішню поверхню корит очищають від бруду, промивають, перевіряють і при необхідності затягують кріплення, усувають підтікання води і перевіряють роботоздатність напувалки. Періодичне ТО включає виконання операцій ЩТО, промивання корит 2-3%-ним розчином кальцинованоїсоди і прополіскування чистою водою; при необхідності виконують аналогічне промивання і прополіскування резервуара; заміну спрацьованих деталей; зачищення, знежирювання і фарбування місць з пошкодженою поверхнею. Автонапувалки групова пересувна ВУК-ЗА призначена для постачання води і напування худоби в літніх таборах та на пасовищах. Агрегатують з тракторами класу тяги 1,4. Технологічний процес роботи полягає в заповненні цистерни водою, транспортуванні напувалки до місця знаходження тварин і напування їх. При цьому цистерна заповнюється водою із колодязів або водоймищ за допомогою насоса. Вода з цистерни до чашкової напуиалкп надходить по трубопроводу самопливом при натисканні твариною на важіль. Автонапувалка для свиней ПСС-1 призначена для напування свиней різних вікових груп при їх індивідуальномуабо груповому утриманні. Підготовка до роботи. Автонапувалку закріплюють болтами на перегородці станка у місці розміщення решітчастої підлоги, що запобігає підтіканню води у станок. Для дорослого поголів'я свиней напувалку встановлюють на висоті 30см від підлоги, для поросят — 12-20см. До водопровідної мережі напувалку підключають за допомогою патрубків. При цьому нарізна частина патрубка, яку вгвинчують в напувалку, не повинна перевищувати 19мм. Після монтажу напувалку випробовують, для чого натискують на кришку до упора. При цьому чаша напувалки повинна заповнитися водою за 10-15с — для дорослого поголів'я і за 20-25с — для поросят. При необхідності регулювання звільняють кришку з болтом і піднімають її у вихідне положення. Регулювальним болтом регулюють хід клапана так, щоб заповнення чаші здійснювалося за необхідний період. Фіксують положення болта і встановлюють кришку у вихідне положення, її кромка повинна знаходитися на рівні кромки чаші. Порядок роботи. При натискуванні твариною па кришку регулювальний болт натискує на клапан і піднімає його вгору. Через утворену кільцеву щілину між конусною частиною клапана і сідлом вода з водопровідної мережі надходить у чашу. Після напування тварина звільняє кришку і остання під дією пружини повертається у вихідне положення. При цьому регулювальний болт звільняє клапан, і він, переміщуючись під дією амортизатора у вихідне положення, перекриває подачу поди в чашу. При зворотному ході кришка автоматично очищає чашу від бруду, занесеного твариною при напуванні. Основні несправності напувалки, які можуть виникнути при її експлуатації, наведені у табл. 6. Таблиця 6. Основні несправності автонапувалки ПСС-1 та способи їх усунення
Технічне обслуговування. При ЩТО перевіряють, і при необхідності підтягують болтові кріплення притискної планки; перевіряють вільний хід кришки і усувають заїдання; перевіряють герметичність з'єднання напувалки з водопроводом і усувають підтікання води; при розбризкуванні води регулюють хід клапана. При періодичному ТО, яке проводять через 500год роботи, виконують операції ЩТО і, крім того, повністю розбирають, очищають і промивають деталі напувалки. При цьому перевіряють технічний стан клапана, пружини і, при необхідності, замінюють спрацьовані деталі. Після заміни деталей складають і регулюють клапанний механізм. Модернізована автонапувалка ПСС-1А має таке ж призначення, що й напувалка ПСС-1, і відрізняється наявністю пластмасової чаші більшої місткості та горизонтальним розміщенням клапанного механізму. Соскову автонапувалку ПБС-1А встановлюють у станках для дорослого поголів'я свиней, а напувалку ПБП-1А— для поросят-сисунів і поросят, які знаходяться на дорощуванні. За конструкцією і технологічним процесом напування вони однакові, відрізняються тільки розмірами і розраховані на живлення від водопровідної мережі тиском до 0,4 МПа. Підготовка до роботи. У групових станках при відгодівлі свиней кінець соска автонапувалки ПБС-1А встановлюють на висоті 420—450 мм від підлоги, в станках для утримання свиноматок — 800 мм. Для напувалки ПБП-1А ця висота дорівнює 200 мм. При цьому вихід кінця напувалок у станки не повинен перевищувати 80 мм. При підготовці до роботи перевіряють наявність підтікань напувалок. При виявленні підтікання замінюють ущільнювальні кільця. Порядок роботи. При натискуванні твариною на сосок його передній кінець переміщується до лотка корпуса напувалки. При цьому сферичний поясок через гумове кільце діє на клапан, який, переміщуючись від соска, утворює серповидну щілину між кільцем і торцем клапана. Вода з водопроводу по зазору між внутрішньою поверхнею втулки і клапаном надходить в утворену щілину і далі через отвір соска — до тварини. При відпусканні твариною соска клапан під тиском води і амортизатора переміщується вперед, натискує торцем на гумове кільце і повертає сосок з сферичним пояском у вихідне положення. При цьому надходження води в отвір соска припиняється.
Таблиця 7. Основні несправності соскових автонапувалок та способи їх усунення
При експлуатації соскових напувалок можливі несправності, причини та способи усунення яких наведені у табл. 7. Технічне обслуговування. Слідкують за тим, щоб тверді частки не потрапляли між соском і лотком корпуса, що призводить до відхилення соска від його поздовжньої осі, внаслідок чого вода не надходить в отвір. Періодично очищають напувалки від бруду та решток кормів. Автонапувалка АС-Ф-25 призначена для напування свиней різних вікових груп при індивідуальному або груповому утриманні. Розрахована па 25 голів, розроблена замість серійних автонапувалок ПБС-1А та ПБП-ІА і в технічному відношенні не відрізняється від них. Автонапувалка краплинна призначена для напування птиці при утриманні в кліткових батареях. Підготовка до роботи. Неправильний монтаж і низька якість виготовлення деталей напувалок приводять до їх підтікання, що створює антисанітарні умови в пташнику і знижує продуктивність птиці. При наявності підтікань ретельно притирають фаски клапанів до посадочних місць корпуса. При складанні напувалок слідкують, щоб між посадочними місцями корпуса і фасками клапанів не було сміття. Промивають фільтр бачка і перевіряють тиск води у розподільному трубопроводі, який повинен становити 35 кПа. Порядок роботи. При напуванні птиця доторкається клювом до торця нижнього клапана, який при переміщенні вгору відкриває верхній клапан, який з'єднує порожнину корпуса з розподільним трубопроводом, що спричинює появу на кінці стержня нижнього клапана води у вигляді окремої краплі. Як тільки птиця скльовує її, на кінці стержня з'являється друга крапля і т. д.
Таблиця 8. Завдання до лабораторної роботи
ДОДАТКИ Лабораторна робота 3 (з предмету ЕМОТ) на тему: «Експлуатація ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА НАПУВАННЯ ТВАРИН»
Житомир, 2010 Лабораторна робота 3 Експлуатація обладнання для водопостачання та напування тварин Мета роботи: ознайомитись з схемами, засобами водопостачання, їх несправностями, причинами виникнення та способами усунення; вивчити заходи ТО засобів водопостачання; оволодіти практичними уміннями і навичками експлуатації установки ВЭ-2,5 та індивідуальних автонапувалок. Обладнання та методичні матеріали: діюча установка ВЭ-2,5, лопатеві насоси, індивідуальні автонапувалки, комплект інструменту, мірна місткість, секундомір, лінійки, методична вказівка з лабораторної роботи, навчальна та технічна література, плакати.
Зміст роботи 1.Ознайомитись із схемами, їх структурними елементами та функціями водопостачання тваринницьких підприємств. 2.З’ясувати можливі несправності засобів водопостачання, причини виникнення та способи їх усунення, джерела забруднення, та заходи охорони оточуючого середовища. 3.Вивчити заходи ТО засобів водопостачання і напування, їх періодичність та зміст операцій. 4.Ознайомитись з призначенням, структурою елементів, їх функціями правилами експлуатації, техніки безпеки безбаштової водопідйомної установки ВЭ-2,5 та обладнання для напування тварин. 5.Підготувати установку ВЭ-2,5 до роботи. Під керівництвом викладача чи майстра виробничого навчання включити установку в роботу і визначити її подачу, корисну потужність, пропуску спроможність однієї з автонапувалок лабораторії та оцінити їх роботу. З’ясувати яку кількість поголів’я може обслужити установка. 6.Оформити звіт роботи та подати до захисту.
Зміст звіту 1.Тема та мета роботи. 2.Нарисувати схему водопостачання, відповідно до завдання (табл. 8). 3.Визначити необхідну кількість та вказати тип обладнання для водопостачання та напування тварин (відповідно до завдання). 4.Записати основні невправності засобів водопостачання (відповідно до завдання), причини виникнення та, способи їх усунення. 5.Вказати періодичність та зміст заходів ТО засобів водопостачання і напування (відповідно до завдання). 6.Описати основні правила експлуатації засобів водопостачання і напування (відповідно до завдання).
Контрольні запитання 1. Призначення схеми водопостачання, склад її елементів та їх
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 284; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.172.115 (0.129 с.) |