Джерела фінансування ремонту та норми індексації основних засобів

 

Джерела фінансування ремонту основних засобівможуть бути власними і позиковими, але всі вони спрямовані на відтворення. Відтворення буває простим (витрати на відшкодування зносу основних засобів дорівнюють за розміром нарахованій амортизації) та розширеним (витрати на відшкодування зносу ОЗ перевищують за розміром суму нарахованої амортизації).

Витрати на відтворення ОЗ мають довгостроковий характер і спрямовуються на нове будівництво або на розширення і реконструкцію наявного виробництва, на технічне переозброєння й підтримку потужностей діючих підприємств.

Бухгалтерський облік довгострокових інвестицій на відтворення ОЗ ведуть на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у розрізі субрахунків:

· капітальне будівництво;

· придбання (виготовлення) основних засобів;

· придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;

· формування основного стада.

Джерела власних коштів:

· амортизація;

· знос нематеріальних активів;

· прибуток, що залишається в розпорядженні підприємств.

Амортизаційні відрахування входять до виторгу від реалізації та розміщуються на розрахунковому рахунку підприємства, з нього ж проводиться оплата всіх витрат за різними напрямами капітальних вкладень.

Механізм прискореної амортизації дає змогу підприємству регулювати розмір і терміни фінансування відтворення ОЗ з огляду на амортизацію.

Нематеріальні активи надходять на підприємство:

· під час придбання;

· як внесок у статутний капітал;

· безоплатно.

Типові ознаки нематеріальних активів:

· відсутність матеріально-речовинної структури;

· тривалість використання;

· спроможність давати прибуток;

· невизначеність розмірів отриманого прибутку.

Знос нематеріальних активів нараховують за нормами, визначеними підприємством. В їх основі лежать початкова вартість і планований термін використання нематеріальних активів (за П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» – максимально 20 років). У бухгалтерському обліку є рахунок 133 «Знос нематеріальних активів». Фактично сума зносу надходить на розрахунковий рахунок разом з виторгом від реалізації продукції й пускається в оборот.

До позикових джерел належать:

· кредити банків;

· позикові кошти інших підприємств і організацій;

· пайова участь у будівництві;

· фінансування з бюджету;

· фінансування з позабюджетних фондів.

Банківські кредити надають за кредитним договором на умовах терміновості, платності й повернення під забезпечення: гарантії, застави нерухомості та інших активів підприємства.

Кредитують також інвестиційні проекти й витрати на поточну діяльність. Кредитування може призвести до утворення у банків безнадійної заборгованості й збитків, тому вони перед підписанням договору позики обов’язково перевіряють:

· юридичну кредитоспроможність (правоздатність підписувати кредитну угоду);

· фінансову кредитоспроможність (можливість виконати зобов’язання).

Пропозиції з кредиту містять набір обов’язкових реквізитів. До банку подають комплект обов’язкових документів.

Видаючи кредит, банк зважає:

· на репутацію підприємства та його керівництва;

· володіння активами;

· стан економічної кон’юнктури і перспективи її розвитку.

Спираючись на офіційну звітність, банк оцінює:

· ліквідність балансу;

· ефективність використання грошових коштів;

· стан фондів та інших активів;

· тенденції розміщення додаткових коштів у різноманітні активи.

Позики також можуть надавати індивідуальні інвестори.

Практика господарювання виокремлює інші джерела фінансування:

· бюджетні асигнування з державного і місцевих бюджетів;

· галузеві та міжгалузеві цільові фонди.

Питання про вибір джерела фінансування капітальних вкладень вирішують з огляду:

1) на вартість залученого капіталу;

2) ефективність віддачі від нього;

3) співвідношення власного і позикового капіталу, що визначає фінансовий стан підприємства;

4) ступінь ризику різноманітних джерел фінансування;

5) економічні інтереси інвесторів і позикодавців.

Платники податків усіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів ОЗ, застосовуючи щорічну індексацію вартості ОЗ, які амортизуються, і суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, що визначається за формулою:

 

Кі = [І(а-1) – 10]: 100,

(8.28)

 

де І(а–1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація не проводиться. Збільшення вартості об’єктів ОЗ, що амортизуються, здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого відбувається переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Регулярність проведення податкової індексації і бухгалтерської переоцінки об’єктів основних засобів різні:

· податкова індексація – щороку, за станом на кінець року (дату балансу) (при значенні К_і, що перевищує одиницю);

· бухгалтерська переоцінка – з такою регулярністю, щоб залишкова вартість об’єктів основних засобів на дату балансу істотно не відрізнялася від справедливої.

Критерій істотності в П(С)БО 7 не позначений. У листі Мінфіну від 29.07.2003 р. № 04230-108 вказано, що з метою віддзеркалення переоцінки об’єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1% чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10% відхилення залишкової вартості об’єктів обліку від їх справедливої вартості.