Небезпечні ситуації під час користування громадським транспортом

Щоб уникнути небезпечних ситуацій, варто дотримуватись правильної поведінки у громадському транспорті.

На зупинці, коли під'їжджає автобус, тролейбус або трамвай, не варто поспішати і виходити на дорогу, де рухається транспорт. Можна спіткнутися і впасти, а під'їжджаючий транспорт миттєво не зупиниться. Він обов'язково проїде за інерцією ще кілька метрів. Що станеться далі, легко спрогнозувати.

Виходячи з громадського транспорту, щоб перейти на другий бік вулиці, треба обійти автобус, тролейбус ззаду, а трамвай — спереду, щоб бачити зустрічні рейки.

Що робити, якщо виникла пожежа у транспорті

Негайно повідомити про це водія (він слідкує за дорогою).

Відчинити двері кнопкою аварійного відчинення дверей. Якщо це не вдалося, а салон наповнюється димом, потрібно розбити бокові вікна чи відкрити їх як аварійні виходи згідно з інструкцією (за допомогою спеціально вмонтованого шнура).

По можливості гасити вогонь за допомогою вогнегасника, який повинен бути у салоні.

Дуже небезпечна в цій ситуації паніка біля дверей, краще вибиратися через вікна. Треба захистити рот і ніс хусткою, шарфом, рукавом.

Аварія автомобіля

Безпечною вважається швидкість до 90 км/год. При ній водій встигає загальмувати, вивернути кермо у будь-якій ситуації. Це повинні пам'ятати і водій, і пасажири. Останнім, щоб уберегти своє здоров'я і життя, потрібно стримувати водіїв — любителів швидкої їзди, нагадуючи їм про небезпеку.

Найважливіше у будь-якій аварії — це перешкодити переміщенню свого тіла вперед і захистити голову. Пасажир повинен закрити голову руками і завалитися набік, напружити всі м'язи і не розслаблятися до цілковитої зупинки машини. Найнебезпечніше місце для пасажира — переднє сидіння. Необхідно користуватися ременем безпеки. Без ременів безпеки зіткнення автомобіля при швидкості 50 км/год. з нерухомою перешкодою можна порівняти зі стрибком обличчям униз з четвертого поверху. Після удару, в першу чергу, потрібно зорієнтуватися, де ти перебуваєш (в якому місці автомобіля). Усвідомивши ситуацію, рухатися до виходу через двері чи вікно. Машину потрібно покинути якомога швидше, тому що є небезпека її загорання (особливо, якщо вона перекинулася). Якщо двері відразу не відчинилися (заклинили), треба відчинити чи розбити вікна.

Основні причини дорожньо-транспортних пригод:

а) з вини водія:

— порушення правил дорожнього руху;

— перевищення швидкості;

— перебування за кермом у стані алкогольного сп'яніння (втома, перевтома);

— несправність транспортного засобу;

— недостатня професійна підготовка, малий досвід управління транспортним засобом;

— погіршення особистих психофізіологічних якостей (зору, швидкості реакції).

б) з вини пішохода:

— перехід проїжджої частини у місцях, не передбачених для цього, або на заборонений сигнал світлофора;

— перехід вулиці безпосередньо біля транспорту, що стоїть або наближається;

— перехід вулиці в місцях, де вона погано простежується з обох боків;

— раптовий вихід на проїжджу частину із-за транспорту, що стоїть;

— розваги на проїжджій частині або поблизу неї;

— неуважність під час переходу вулиці.

Окрім того, до причин дорожньо-транспортних небезпек можна додати:

— збільшення кількості автотранспорту на шляхах України;

— незадовільний стан дорожнього покриття тощо.

Аварія потяга

Аварії на залізничному транспорті трапляються не так часто. За рік в Україні внаслідок аварій на всіх залізничних дорогах гине в середньому від 20 до 30 осіб. Залізничний транспорт вважається найбезпечнішим, він у 10 разів безпечніший за автомобільний.

З огляду на безпеку найкращі місця у центральних вагонах потяга, бо у разі зіткнення потерпають крайні вагони — на їх руйнування припадає основна сила інерції. Трапляється, що і сам пасажир може стати причиною екстремальної ситуації.

Кілька правил безпеки:

— не відкривайте під час руху потяга зовнішні двері, не стійте на підніжці;

— не висувайтесь з вікон;

— стійко розташовуйте багаж на верхніх полицях;

— не возіть із собою вибухові і легкозаймисті речовини;

— не зривайте без необхідності стоп-кран. Пам'ятайте, що навіть при пожежі поїзд не можна зупиняти на мосту, у тунелі та інших місцях, де ускладнюється евакуація;

— відчуваючи запах горілої гуми чи при появі диму, терміново повідомте про це провідника.

Можливість врятуватися при аварії залежить від дій самого пасажира.

Як вибиратися з вагона, залежить від обставин. Головне — не метушитися і не боятися. Звичайний шлях евакуації — це через два виходи в бік, де немає рейок зустрічного руху. Можна використовувати вікна — аварійні виходи. Найчастіше це вікна 3-го та 6-го купе. При задимленні або пожежі перш, ніж вийти в коридор, треба захистити органи дихання щільною тканиною, головним убором.

Аварія літака

Найчастіше трапляються аварії під час зльоту та під час посадки літака. Повідомити про них заздалегідь немає часу та можливості. Ось чому потрібно вжити попередніх заходів особистої безпеки.

По-перше, старанно підігнати ремені безпеки. Вони мусять бути щільно закріплені біля стегон.

По-друге, при аварії треба прийняти безпечну фіксовану позу, зігнутися і щільно зчепити руки під колінами, ногами впертися у підлогу. У момент удару варто максимально напружитись і підготуватися до значних перевантажень.

У разі розгерметизації літака у салоні швидко падає повітряний тиск. У цій ситуації потрібно негайно одягнути кисневу маску та допомогти зробити це іншим пасажирам. Прищипнути ремні безпеки і підготуватися до різкого зниження або "твердої" посадки.

Якщо сталася пожежа? Найчастіше після аварійної посадки вона починається ззовні літака. Але за 2—3 хв., може спалахнути у салоні. Тому, перш за все, необхідно захиститися від диму та отруйних газів (токсинів, які утворюються внаслідок горіння декору салону, матеріалу крісел тощо). Для цього необхідно прикласти до рота, носа вологу серветку чи носовичок. Захист від температури забезпечується щільним одягом та головним убором. Після зупинки літака треба негайно покинути його через найближчий вихід (рис. 2.6 і рис. 2.7).

Опинившись за бортом, допоможіть іншим, хто намагається вийти. Після цього не залишайтесь поблизу аварійного літака. Безпечною за правилами авіації вважається відстань від 100 м.

Рис. 2.6. Інструкція з безпеки

Рис. 2.7. Спосіб евакуації з літака

2.4. Соціальне середовище і людина У процесі життєдіяльності людину оточують інші люди, взаємостосунки між якими утворюють людську спільноту, так зване соціальне середовище (соціум). Соціум — це система підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства, і навпаки, дисгармонія яких спричинює конфлікти і деформації. Сфера суспільного життя включає: матеріальну, соціально-політичну, духовну і культурно-побутову. Під соціальним середовищем розуміють частину середовища життєдіяльності, що характеризує досягнення людини у створенні соціально-політичних, духовно-матеріальних та інтелектуальних (інформаційних) цінностей, які формують світогляд людини, зумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин із навколишнім середовищем. Людина — істота соціальна. Вона може розвиватися лише у середовищі собі подібних, жити і діяти лише у суспільстві, спілкуючись і об'єднуючи свої зусилля з іншими. її життя і діяльність обумовлюються не тільки природними, але й соціальним фактором, який є регулятором функціонування людського суспільства, яке пройшло через катастрофи, уроки історії і на гіркому досвіді зрозуміло, що найцінніше — це не політичні ідеї, не технологічні досягнення, не утопічні ідеї вселенського щастя, а просте виживання і безпечне існування. Люди все чіткіше усвідомлюють, що без дотримання певних правил і норм у стосунках між собою, технікою і природою вони можуть зникнути назавжди. Суспільство повинно відповідати за своє існування на Землі. Тому життя людей має бути виваженим, глибоко осмисленим, а діяльність — зорієнтованою не лише на швидкоплинне сьогодення, але і спрямоване у майбутнє. Це значною мірою обумовлюється рівнем культури суспільства, що є умовою формування світоглядних засад людей щодо їхнього безпечного існування. Особливостями соціуму третього тисячоліття можна вважати: глобалізацію економіки, великі потоки капіталу, переміщення мас людей, виникнення транснаціональної злочинності, інфекційні захворювання тощо. Кожна людина у процесі життєдіяльності набуває певних звичок. Звички — це форма поведінки людей, що з'являється під час навчання і багаторазового повторення у різних життєвих ситуаціях, складові якої виконуються автоматично. Психофізіологічною основою звичок є динамічний стереотип, тобто добре засвоєна і закріплена тимчасовими зв'язками програма дії. Стосовно здоров'я людини та способу її життя звички можуть бути корисними і шкідливими. Фактори зниження життєдіяльності. Шкідливі звички Корисною, наприклад, є звичка дотримуватись режиму дня. Вона сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню працездатності, і врешті — довголіттю. Що раніше ця звичка сформувалася, тим організованою є людина, міцніше її здоров'я, і тим легше вона позбувається неприємностей. Шкідливі ж звички, навпаки, дезорганізують людину, послаблюють її волю, знижують працездатність, погіршують здоров'я і скорочують тривалість життя. Що раніше вони утворюються, тим згубніше діють і тим складніше їх позбутися. Ці звички приносять безліч бід і страждань. Найпоширенішими факторами, що негативно впливають на стан здоров'я людини, е такі шкідливі звички, як алкоголь, куріння, наркотики. Алкоголь — підступний і дуже небезпечний ворог, який руйнує здоров'я, знищує людину морально і фізично. Внаслідок частого вживання алкоголю виникає хвороба — алкоголізм. Алкогольним сп'янінням називають грубе порушення нормальної фізіології головного мозку внаслідок отруєння. Алкоголь за своїми психотропними властивостями належить до наркотичних речовин, однак не є наркотиком. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, від алкоголізму щорічно вмирає близько 6 млн. осіб — це більше, ніж вмирає від такої страшної хвороби, як рак. Алкоголізм визначається як екзогенне психічне захворювання (токсикоманія), яке при постійному або рецидивуючому протіканні призводить до алкогольної залежності. Потреба в алкоголі стає домінуючою в мотиваційній сфері. Більшість злочинів скоюються у стані алкогольного сп'яніння. Алкоголь негативно впливає і на центральну нервову систему, вражаючи всі органи, призводить до деградації особистості. Зловживання алкоголем спричиняє психічні розлади. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як "біла гарячка", алкогольний галюциноз, епілепсія. Згідно із статистичними даними, в Україні нараховується 1,6 млн. алкоголіків, з них понад 200 000 — жінки. Вживання спиртних напоїв порушує розумову і фізичну працездатність, посилює втому. Алкоголь знижує працездатність на 16—17 %, при цьому втома настає швидше, ніж звичайно. Особливо різко знижується працездатність в осіб, професійна діяльність яких вимагає посиленої уваги. Алкоголь змінює швидкість рухової реакції. Так, після випитої склянки пива швидкість рухової реакції знижується у середньому на 13—16 %, точність реакції на рухомий об'єкт на 17—21 %, точність м'язових зусиль на 14—19 %. Алкоголь порушує нормальну фізіологію головного мозку внаслідок його отруєння. Це порушення пояснюється тим, що спирт особливо інтенсивно накопичується у нервовій тканині. Тому в мозку його концентрація набагато більша, ніж у крові. Після приймання навіть невеликих доз алкоголю знижується стійкість та інтенсивність уваги, порушуються процеси мислення і пам'яті. Працівникові треба більше часу, щоб оцінити виробничу ситуацію і прийняти рішення, а це сповільнює його готовність до дії. Куріння є причиною багатьох важких захворювань. Захоплення курінням набуває загрозливих розмірів. Це — шкідлива звичка не тільки чоловіків, а й жінок. Україна випереджає більшість країн Європи за кількістю курців. За статистикою кількість курців становить 12 млн. громадян — це 40 % населення працездатного віку (з них 3,6 млн. — жінки, 8,4 млн. — чоловіки). Курить кожна 3—4 жінка репродуктивного віку (20— 39 років). За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), ця шкідлива звичка викликає в Україні понад 100 тисяч смертей щорічно. Суспільна думка, на превеликий жаль, мало або майже зовсім не засуджує цієї згубної звички, яка, по суті, є однією з форм наркологічної хвороби. Виявлено, що у тютюновому димі міститься близько 8 % окису вуглецю, нікотинова, синильна, мурашина, масляна, сірчана кислоти, сірчаний свинець, бензапірен, триокис миш'яку, радіоактивний елемент полоній, тютюновий дьоготь та інші отруйні речовини. Одним з найшкідливіших для здоров'я людини є нікотин. Дим від 25 цигарок містить близько двох крапель чистого нікотину, тобто таку кількість отрути, якої достатньо для того, щоб убити пса. У світі від куріння щорічно гине 2,5 млн. осіб, і, за прогнозом спеціалістів, до 2050 році ця цифра сягне 12 млн. У середньому кожна цигарка зменшує життя регулярного курця на 5,5 хв. Куріння сприяє виникненню різних захворювань. Найчутливішою до дії нікотину є центральна нервова система: спочатку вона збуджується, а потім пригнічується. Нікотин згубно впливає на пам'ять, унаслідок чого знижується швидкість запам'ятовування, обсяг пам'яті, сповільнюється швидкість та чіткість реакції, притуплюється увага, погіршується гострота зору і знижується м'язова сила. Нікотин, звужуючи судини мозку, ускладнює надходження крові до мозку, у результаті чого виникає головний біль, запаморочення. Нікотин порушує діяльність серцево-судинної системи, підвищує тонус судинної стінки, спричиняє звуження кровоносних судин, сповільнює швидкість руху крові. Недостатньо насичена киснем кров повільно тече по звужених судинах, знати спричиняючи кисневий голод тканин організму і передусім м'язу серця (міокарда). Спочатку виникає біль у ділянці серця, настає розлад кровопостачання міокарда (змертвіння його ділянки, тобто інфаркт міокарда). Ймовірність виникнення інфаркту у курців у 12 разів вища, ніж у тих, хто не курить. Коли людина курить, її пульс прискорюється до 15—18 уд./хв., підвищується артеріальний тиск. У курців серце скорочується за добу у 12— 15 тисяч разів частіше, ніж у людини, що не курить, у 5—8 разів частіше курці раптово вмирають від серцево-судинних захворювань. Виявлено також шкідливий вплив нікотину на органи дихання. Під час куріння утворюється дуже шкідлива речовина, так званий тютюновий дьоготь (смоляний темний наліт, який осідає у легенях курців). Людина, яка щоденно викурює пачку цигарок, за рік поглинає 700—800 г дьогтю. Смолянисті речовини дьогтю є канцерогенними, спричиняють рак легень. Курці часто забувають про те, що під час куріння вони можуть завдати неприємностей тим людям, які є поряд, і, навіть того не бажаючи, стають пасивними курцями. Від диму цигарок забруднюється атмосфера, підвищуються концентрація канцерогенних речовин у повітрі. Тютюновий дим, який потрапляє у навколишнє середовище, містить більше шкідливих речовин і тютюнових смол, ніж дим, яким дихає сам курець. У розвинутих країнах Західної Європи, США, починаючи з 60-х років XX століття, провадиться наполеглива боротьба з курінням. У результаті — зменшилась смертність від раку легень. У той же час спеціалісти прогнозують збільшення кількості випадків захворювання на рак легень у країнах СНД, адже сюди великими партіями ввозяться тютюнові вироби, причому не завжди кращої якості. Наркоманія — справжнє зло для всіх країн світу. Це хвороба, викликана систематичним вживанням наркотиків, більшість з яких — рослинного походження (морфій, кокаїн, героїн, пантопон, індійські коноплі та їх похідні у вигляді гашишу, маріхуани, анаші та ін.). Наркоманія виявляється синдромом змішаної реакції, психічної і фізичної залежності, а також деякими психічними і соціальними феноменами. До наркоманії належить і зловживання снодійними препаратами. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, наркотики стали основною причиною передчасної смерті людей, випередивши серцево-судинні захворювання і злоякісні пухлини. Учені стверджують, що небезпечний кожний наркотик, навіть одноразове його вживання залишає слід у нервових клітинах мозку, печінці, нирках і м'язах серця. У разі повторного вживання непомітно, але неминуче з'являється звичка. Шд дією наркотиків збуджується нервова система, виникає екстаз, хворобливе захоплення і галюцинації. При відсутності наркотику людина перебуває в особливо болісному стані (абстиненція), її переслідує відчай, неспокій, дратівливість, нетерпіння, біль у кістках, м'язах, вона страждає від важкого безсоння або жахливих снів. Учені стверджують, що за останні десять років різко збільшилась кількість наркоманів, особливо серед підлітків, які зловживають природними і синтетичними отруйними речовинами. Кількість смертей через передозування наркотиків збільшилася у 12 разів, а серед дітей — у 42 рази. І це не враховуючи дітей та підлітків, офіційно визнаних токсикоманами. Торгівля наркотиками є однією з руйнівних загроз людської спільноти. За 20 розняти кіз індустрія наркотиків зросла від підприємств масштабу комори до високо організованого міжнародного бізнесу, в якому задіяні сотні тисяч осіб і прибутки яких вимірюються мільярдами доларів. Згідно зі статистикою, сьогодні наркотики споживають понад 200 млн. осіб, а обсяги торгівлі ними обчислюються приблизно в 400 млрд. доларів, що дорівнює 8 % світової торгівлі. Соціальна небезпека наркоманії: — наркомани погані працівники, їхня працездатність (фізична і розумова) знижена; — наркоманія завдає великої матеріальної і моральної шкоди, є причиною нещасних випадків на виробництві; — наркомани деградують фізично і морально, є тягарем для суспільства; — наркомани входять до групи ризику розповсюдження СНІДу; — наркологічна хвороба в усіх її проявах соціально небезпечна, психічні захворювання загрожують майбутньому нації, у зв'язку з цим проблема набуває глобального значення. СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — це інфекційна хвороба, яка уражає імунну систему, зокрема пригнічує клітинний імунітет. Уперше людство зіткнулося з цією хворобою наприкінці XX — на початку XXI століть. Упродовж останніх років ця соціально небезпечна хвороба в Україні набула загрозливих масштабів, особливо в молодіжному середовищі. Незважаючи на те, що в Україні прийнятий Закон "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" й активно реалізується розроблена "Програма боротьби зі СНІДом", кількість хворих від цього не зменшилася. У1987 році в Україні було 6 хворих на СНІД, у 1988 — 20, у 1994 — 34, у 2003 році лише тих ВІЛ-інфікованих (ВІЛ — вірус імунодефіциту людини), що пройшли через медичні установи, — 106 тисяч, 46 тисяч ВІЛ-інфікованих перебувають поза контролем медичних органів держави. За прогнозами фахівців, сьогодні в Україні на один зафіксований випадок СНІДу припадає від 5-ти до 10-ти незафіксованих. Основними факторами зараження СНІДом можуть бути: — сексуальні контакти, коли один із статевих партнерів інфікований або хворий на СНІД; — використання для ін'єкцій нестерильних шприців, зокрема серед наркоманів; — переливання крові від інфікованої людини; — внутрішньоутробне зараження матір'ю, інфікованою ВІЛ або хворою на СНІД тощо. ВІЛ-інфіковані можуть не здогадуватися, що вони є носіями вірусу, аж до моменту оголошення результатів обстеження на ВІЛ або до часу виникнення перших симптомів. Початкові симптоми не є специфічними, вони можуть нагадувати перебіг інших хвороб і проявлятися втратою ваги, посиленням потовиділення, втомою. Лише обстеження на ВІЛ-антитіла може підтвердити або заперечити ВІЛ-інфікування. ВІЛ-інфікована людина виглядає здоровою і не має жодних скарг упродовж тривалого періоду інфікування. Однак здоровий вигляд і відсутність скарг не гарантують безпеки "й статевим партнерам чи новонародженим дітям. На сьогодні медицина не розробила засобів, які б давали можливість лікувати людину від СНІДу. Через поцілунки, дотики, міцні обійми ВІЛ не передається. Захиститися від ВІЛ-інфікування людина може тільки шляхом застосування знань щодо запобігання ВІЛ та безпечною поведінкою. До того ж, це захворювання тісно пов'язане з іншими соціально зумовленими хворобами: наявність ВІЛ/ СНІДу значно збільшує небезпеку ураження туберкульозом та захворюваннями, які передаються статевим шляхом. Останні чинники суттєво впливають на стан репродуктивного здоров'я людини.

 

Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter

< Попередня

ЗМІСТ

Наступна >