Нова програма розвитку фізичної культури і спорту В срср і шляхи її реалізації

У кінці 40-х років збільшився запит у галузі масової фізичної культури, зросли престижні функції спортивних досягнень. Все це вимагало нових підходів до розвитку фізкультурного руху у країні.

У 1948 р. урядом СРСР було прийнято рішення про вивчення ста­ну фізичної культури і спорту у країні спеціальною комісією. 27 грудня 1948 р. була прийнята постанова «Про хід виконання Комітетом у справах фізичної культури і спорту директивних вказівок щодо розвитку масово­го фізкультурного руху у країні і підвищення майстерності радянських спортсменів».

Ця постанова мала великий вплив на подальший розвиток вітчизняної фізичної культури і спорту. Цей документ був фактично новою програмою діяльності у цій галузі. Хоча основною метою розвитку фізичної культури і спорту продовжувало залишатись виховання всебічно підготовленого, так званого «будівника соціалізму», але на даному етапі, у відповідності з нови­ми умовами, фізкультурний рух повинен був сконцентрувати своє зусилля на вирішенні двох наступних завдань: 1) розгортання масового фізкультур­ного руху у країні; 2) підвищення рівня спортивної майстерності.

Були визначені конкретні шляхи і практичні засоби щодо ліквідації недоліків у фізкультурній роботі. У Постанові було вказано на необхідність організаційного зміцнення колективів фізичної культури; забезпечення широкого розвитку всіх видів спорту, у першу чергу – гімнастики, легкої атлетики, плавання, лижного, ковзанярського і велосипедного спорту; зміцнення матеріально-технічної бази фізкультурних колективів і товариств, забезпечення повсякденного керівництва навчально-виховної та організаційно- господарської діяльності рад ДСТ, надання їм допомоги з боку обласних, фабрично-заводських і місцевих колективів профспілок. Було рекомендо­вано переглянути спортивні показники для розрядників і майстрів спорту, наблизивши їх до всесоюзних і міжнародних досягнень; підвищити відпові­дальність тренерів і викладачів за навчально-виховну роботу зі спортсмена­ми; ширше використовувати пресу, радіо, кіно з метою пропаганди фізичної культури і спорту серед трудящих.

Покращення діяльності багаточисельних первинних фізкультурних організацій-основної ланки самодіяльного фізкультурного руху, було голо­вним важелем підйому фізичної культури і спорту. Необхідно було органі­зувати масову підготовку громадських фізкультурних кадрів, підвищити кваліфікацію інструкторів і тренерів. Особлива увага приділялась розвитку фізичної культури і спорту серед сільського населення. Сільській фізкуль­турний рух в цей період знаходився на низькому рівні у зв'язку із відста­ванням сільського господарства, труднощами у матеріальному забезпеченні, нестачі кадрів.

Велику увагу роботі у галузі фізичної культури і спорту приділив X з'їзд профспілок (1949 р.) і XI з'їзд В7ІКСМ. Уряд виділив значні кошти для зміц­нення матеріальної бази фізкультурного руху. Був побудований стадіон іме­ні С. М. Кірова у Ленінграді на 100 тис. глядачів, стадіони у Києві, Мінську,

I білісі, Харкові, Одесі. Саме в цей період було побудовано багато спортив­них споруд, багато з яких діють і зараз.

Видатною подією у житті сільських фізкультурних організацій було Створення добровільних спортивних товариств колгоспників.

Восени 1948 р. у колгоспі ім. Будьонного Барського району Вінницької області було створено перше у країні сільське спортивне товариство «Колгоспна нива». 21 серпня 1950 р. була прийнята постанова про створення добровільного сільського спортивного товариства «Колгоспник».

Перед сільськими фізкультурними організаціями відкрились нові мож­ливості для покращення фізичного виховання сільської молоді і дорослого населення. Зростає кількість колгоспних фізкультурних товариств.

У сільських колективах фізичної культури щорічно готувались фізкуль­турники і спортсмени-розрядники. Встановився чіткий розклад у проведен­ні змагань: у колективах фізичної культури, районні, обласні, республіканські спартакіади. Традиційними стали всесоюзні спартакіади сільських спортс­менів. У 1954 р. у Львові у фінальних змаганнях І Всесоюзної спартакіади колгоспних колективів приймало участь більш, ніж 1200 чоловік. Змагання з легкої атлетики, плавання, велосипедного спорту, футболу, волейболу і ба­гатоборству ГПО показали майстерність сільських спортсменів.

У 1955 р. в Одесі у Всесоюзній спартакіаді виступало більше 1400 чоло­вік. Переможцем спартакіади у всіх видах спорту, які входили до програми стала команда України.

У 1956 р. з метою подальшого покращення фізкультурної і спортивної роботи серед сільського населення було проведено об'єднання ДСТ колгосп­ників і колективів ДСТ «Урожай» в єдине сільське добровільне товариство.

У 1957 р. сільські спортсмени СРСР вперше прийняли участь у III Міжнародних іграх сільської молоді у Польщі.

У період 1949-1952 pp. покращилась робота з фізичного виховання у школах, технікумах, вузах.

У 1951 р. була впроваджена нова програма з фізичного виховання у ви­щих навчальних закладах, яка була побудована на основі комплексу ГПО. Вона передбачала курс загальної фізичної підготовки, який був обов'язковим для студентів першого і другого років навчання, а також-курс спортивного вдосконалення (факультативно) для усіх студентів. У новій програмі були більш високі вимоги до фізичної підготовленості студентів. Передбачалось, що студент, який закінчив другий курс, повинен здати норми на значок ГГЮ

II ступеня. У ній більш тісно пов'язувався курс загальної фізичної підготов­ки з курсом спортивного самовдосконалення з видів спорту.