Тема 28. Сучасна філософія київської школи

 

Філософія сучасних українських мислителів різноманітна та охоплює фактично весь спектр філософської проблематики. Розкриваючи тему контрольної роботи, зосередьтесь на творчості М. Поповича, В. Табачковського, С. Кримського, І. Бичка, В. Шинкарука, В. Малахова.

Так, Мирослав Попович – директор Інституту філософії НАН України, відомий інтелектуал нашої країни, автор ґрунтовних досліджень з історії української культури та філософії. Наукові інтереси М. Поповича різноманітні: від логіки до проблем людини. Таким же різнобічним є доробок Сергія Кримського. Один з найяскравіших філософів сучасності був членом багатьох світових академій і просто втіленням любомудрія. Розкрийте погляди С. Кримського на значення філософії у житті людини, його погляди на шляхи досягнення щастя та сенс людського життя. В. Табачковський був знаним гуманістом та інтелектуалом, що поєднував філософію як професію та філософію як спосіб життя. Крім того, його цікавила історія вітчизняної філософії, а праця автора «У пошуках невтраченого часу» (про творчість філософів-шістдесятників») стала однією з найпопулярніших філософських розвідок.

Визначте значення сучасної української філософії у житті суспільства.

Література:

· основна: 1; 3-9; 13-16;

· додаткова: 2; 42.

Додаткове питання: написати есе «Як ви розумієте поняття філософії В. Табачковського «полісутнісне homo»?».

 

Тема 29. Філософський зміст проблеми буття

 

Філософське осмислення буття дається отологією. Онтологія – це вчення про суше, про першооснови буття. Розглядаючи проблему буття, філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального характеру: предмет та явища світу. Необхідно визначити основні форми буття, серед яких розрізняють: буття речей і процесів, буття людини, буття природи, буття духовного та соціального. Людину необхідно уявляти не просто у світі, а в світі історії природи та суспільства, в системі суспільних відносин, які значною мірою визначають характер її ставлення до природи. Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу на світ свого буття.

Необхідно розглянути сучасні наукові моделі світу, поняття матерії, складність організації матерії та її властивості. Матерія як філософська категорія визначає найбільш суттєві властивості реального буття світу пізнаного і ще не пізнаного. До таких суттєвих ознак належать: цілісність, невичерпність, мінливість, системна упорядкованість та інше. Розрізняють такі структурні рівні матерії: неорганічний, органічний, соціальний. Найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування – це рух, що включає в себе всі процеси у природі і суспільстві та виявляється у багатьох формах.

Необхідно також розглянути філософські категорії простору та часу, за допомогою яких позначаються основні форми існування матерії. Філософію цікавить насамперед питання про відношення простору і часу до матерії, тобто, чи є вони реальними, чи це тільки абстракції (феномени свідомості). Проаналізуйте також історичну еволюцію поглядів на простір і час.

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 2; 28; 48.

Додаткове питання: написати есе «Відображення як властивість матерії».

 

Тема 30. Гносеологія: коло проблем та основні підходи до вирішення

 

Теорія пізнання – це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності. Головним у теорії пізнання є питання про відношення знання про світ до реального світу (чи спроможна наша свідомість давати адекватне відображення дійсності). Сучасна гносеологія ґрунтується на таких принципах: об’єктивності, пізнаванності, принцип активного творчого відображення, принципи діалектики, практики, історизму, конкретності істини.

Гносеологія включає такі основні напрямки: емпіризм, сенсуалізм та раціоналізм. Необхідно визначити основні форми чуттєвого та раціонального пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення та поняття, судження, умовиводи).

Розгляньте також проблему істини, яка завжди була центром теорії пізнання. Класичне визначення істини дав Арістотель (істина як відповідність наших знань дійсності). Сучасна філософія конкретизує традиційну концепцію істини через діалектичний взаємозв’язок понять: об’єктивна істина, абсолютна істина, відносна істина, конкретність істини, помилка.

Необхідно зазначити також, що опорою гносеології є практика, тому що пізнання формується на ґрунті предметно-практичної діяльності. Пізнавальні відносини суб’єкта і об’єкта зароджуються у межах практики, що виступає джерелом і рушійною силою розвитку пізнання. Практика виконує функцію критерію істинності наших знань у контексті співвідношення абсолютною і відносного.

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 2; 10; 16; 28.

Додаткове питання: написати есе «Як я розумію межі пізнавальної активності сучасної людини».

 

Тема 31. Проблема свідомості у філософії

 

Свідомість є ідеальною сутністю психіки людини, здатністю головного мозку людини цілеспрямовано відображати буття світу, перетворювати його на образи та поняття. Зміст свідомості включає ідеальні, духовні явища, які на відміну від матеріальних, існують тільки у мисленні людей як похідні від матеріальних, як результат їхнього відображення.

Необхідно розглянути історію виникнення і природу свідомості у контексті різних філософських напрямків (матеріалізм та ідеалізм; дуалізм, монізм та плюралізм). Наприклад, Гегель виходив з того, що свідомість особи (суб’єктивний дух) необхідно пов’язана з об’єктом, залежить і визначається історичними умовами життя. Отже, свідомість сучасної людини є продуктом історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності багатьох поколінь. Однак свідомість має не тільки соціальну історію, а й природну передісторію своїх суто біологічних передумов.

Свідомість не зводиться до психіки людини. Свідомість – це насамперед знання. Без знання свідомості не існує. Важлива також роль емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості. Хоча провідна роль належить понятійному мисленню, що забезпечує пізнавальній діяльності предметний, усвідомлений характер. Виникнення свідомості як соціально-культурного явища безпосередньо пов’язане із зародженням мови, в якій формувалися та відбивалися перші свідомі уявлення людей.

Свідомість як феномен матеріального і соціального світу, в якому живе людина, існує у двох формах: індивідуальній та суспільній. Поряд із свідомістю у «внутрішньому світі» людини існує рівень несвідомого як сукупність психічних явиш, станів і дій, які лежать поза сферою розуму. Одним із перших в історії науки розв’язати проблему співвідношення свідомого та несвідомого намагався 3. Фрейд.

 

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 2; 30; 53; 60.

Додаткове питання: написати есе «Рефлексія як основа самосвідомості».