Способи творення прикметників

Незначна частина прикметників належить до непохідних: білий, синій, щедрий, буланий, сухий.

Похідні прикметники – це присвійні, відносні та переважна кількість якісних.

Прикметники, як і іменники, творяться різними способами. Прикметники утворюються від іменників, дієслів, прислівників, числівників та інших прикметників префіксальним, суфіксальним, суфіксально-префіксальним способами та складанням основ або слів.

 

Спосіб творення	Приклад
Префіксальний	прегарний, невисокий, передчасний, праісторичний, замалий, безсилий, архіважливий, ультрачервоний, аполітичний
Суфіксальний	мідний, солодкий, щасливий, рухливий, одеський, чистісінький, кругленький, синюватий, жилавий, кучерявий, горластий, сріблястий, соковитий, гречаний, вівсяний, дубовий, вишневий, життєвий, історичний, космічний, архаїчний, Миколин, Маріїн,Василів, Сергіїв, Петрова, Василева, Віталієва, собачий, гусячий
Префіксально-суфіксальний	безмежний, зарубіжний, надмірний, сучасний, підшефний, придворний, достроковий,
Складання основ або слів	прісноводний, вічнозелений, півметровий, шеститомний, трамвайно-тролейбусний, червоно-зелений, північно-східний

 

Правопис прикметникових суфіксів

1) -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (після приголосних – -ин, після кінцевого Й – -їн): баба – бабин, Марія – Маріїн, Галя – Галин, Софія – Софіїн (приголосні г, к, х при цьому змінюються на ж, ч, ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, сваха – свашин);

2) -ів, що чергується з -ов, пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни твердої групи: батько – батьків, батькова; Дмитро – Дмитрів, Дмитрова;

-ів, -їв, що чергується з -ев, -єв, пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни м’якої чи мішаної групи: Мусій – Мусіїв, Мусієва, коваль – ковалів, ковалева;

3) -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від назв тварин: бджола – бджолиний, змій – зміїний;

4) -ов пишеться, якщо твірна основа закінчується на твердий приголосний або якщо наголос падає на закінчення: бір – боров и й, річ – речов и й, край – крайов и й;

5) -ев пишеться, якщо твірна основа закінчується на м’який чи шиплячий («щ е ї ждж у») приголосний, а наголос падає на основу: жовтень – жовтн е вий, груша – груш е вий;

6) -єв пишеться, якщо твірна основа закінчується Й або подовжений м’який приголосний, а наголос падає на основу: суть – сутт є вий, алюміній – алюм і нієвий.

 

Перехід прикметників в іменники

Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація, відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.

Субстантивовані прикметники відповідають на питання х т о? щ о?

Субстантивація буває повною, коли прикметник постійно вживається в ролі іменника: набережна, лісничий, пальне, їдальня, учительська, колискова, Рівне, Лебедин, Гур’їв, Підмогильний, Стельмах. При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменна частина складеного присудка) можуть вживатися й у ролі іменників (підмет або додаток): Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко). Хіба минає все минуле? (Леся Українка). Старі правду кажуть: два хитрих мудрого не переважать (Нар. тв.).

 

 

Відмінювання прикметників

Прикметники мають форми роду й числа та змінюються за відмінками.

Відмінки	Чол. рід	С. рід	Жін. рід	Мн.	Чол. рід	С. рід	Жін. рід	Мн.
Н.	який?	яке?	яка?	які?	чий?	чиє?	чия?	чиї?
Р.	якого?	якої?	яких?	чийого?	чиєї?	чиїх?
Д.	якому?	якій?	яким?	чийому? (чиєму?)	чиїй?	чиїм?
З.	який?, яке? (Н.) або якого (Р.)	яку?	які? (Н.) або яких? (Р.)	чий?, чиє? (Н.) або чийого? (Р.)	чию?	чиї? (Н.) або чиїх? (Р.)
О.	яким?	якою?	якими?	чиїм?	чиєю?	чиїми?
М.	(на, у) якому? (якім?)	(на, у) якій?	(на, у) яких?	(на, у) чийому? (чиїм?, чиєму?)	(на, у) чиїй?	(на, у) чиїх?

 

Складні слова (прикметники) із компонентами -лиций мають закінчення обох груп – твердої і м’якої.

Відмінки	Однина	Мн.
	Чол. рід	С. рід	Жін. рід
Н.	білолиц-ий	білолиц-е	білолиц-я	білолиц-і
Р.	білолиць-ого	білолиць-ого	білолиць-ої	білолиц-их
Д.	білолиць-ому	білолиць-ому	білолиц-ій	білолиц-им
З.	білолиц-ий (Н.) або білолиць-ого (Р.)	білолиц-е	білолиц-ю	білолиц-і (Н.) або білолиц-их (Р.)
О.	білолиц-им	білолиц-им	білолиць-ою	білолиц-ими
М.	(на) білолиць-ому	(на) білолиць-ому	(на) білолиц-ій	(на) білолиц-их

Правопис частки НЕ з прикметниками

 

ОКРЕМО

РАЗОМ

1) якщо НЕ заперечує лексичне значення прикметника: не корисний, не потрібний, не твердий; 2) якщо є протиставлення, виражене сполучником а і антонімічні прикметники: не великий, а малий; не глибока, а мілка; не дорогий, а дешевий; 3) якщо при прикметнику є залежне слово: зовсім не потрібний, ще не великий; 4) якщо прикметник виступає присудком: Хлопець не великий. Костюм не дорогий.

1) якщо НЕ становить з прикметником нове поняття і його можна замінити синонімом без НЕ: недешевий костюм (дорогий), невеликий хлопчик (маленький), неглибока річка (мілка); 2) якщо слово без НЕ не вживається: немічний, невпинний, неугавний, нечестивий, невмирущий, незламний, незмірний; 3) якщо далі йде наголошений суфікс -анн, (-янн), -енн (-єнн): нездоланний, невблаганний, нездійсненний, несказанний, незрівнянний.

 

Правопис Н і НН у прикметниках

У прикметниках пишеться нн:

1) якщо збігається кінцевий основи [ н ] і суфікс -н-: осінь – осінній, день – денний;

2) якщо наголошені суфікси -енн-, -анн-, -янн- указують на збільшену ознаку або неможливість дії: стар а нн ий, числ е нн ий; незрівн я нн ий, невблаг а нн ий, несказ а нн ий;

Якщо немає збігу н або прикметники утворені від основ іменників за допомогою суфіксів -н-, -ан-, -ян-, -ин-, -їн-, то пишемо н: надій н ий, літ н ій, греч ан ий, глин ян ий, лебед ин ий, солов’ їн ий.