Близнюківщина після проголошення незалежності України.

17 серпня 1991 р. газета «Нове життя» опублікувала матеріал, в якому запрошувала громадськість до обговорення проекту Програми КПРС – готувалися до з’їзду КПРС. 20 серпня в газеті надали рішення виконкому Харківської облради народних депутатів «Про організацію та забезпечення виборів президента Української РСР на території Харківської області». В наступному номері було опубліковане звернення державного комітету по надзвичайному стану в СРСР до радянського народу, в якому говорилося про кризу влади, та вже 24 серпня газета надала інформацію про повернення М.Горбачова, президента СРСР – 72 години він був у ізоляції від народу, як там зазначалося. І тільки 29 серпня в газеті була надана Декларація про державний суверенітет України. Вона була прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. Декларацією було проголошено державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Район же в той час продовжував жити своїм життям. У колгоспах збирали картоплю, готувалися до копання буряків, на фермах робота теж йшла у звичному руслі. Тільки почали з’являтися матеріали на кшталт «чи потрібні нам колгоспи?». А 3-го вересня на першій шпальті привертає увагу роз’яснення відділу внутрішніх справ про те, що чутки про начебто «господарювання» працівників райкому партії у кабінетах (всі кабінети опечатано та вони знаходяться під охороною) не відповідають дійсності. Вже проведено інвентаризацію основних фондів та майна КПРС (КПУ) райкому партії. Потому в газеті пішли світлини, на яких ветерани вчитуються в рядки проекту нової конституції – про партійність цих активістів тепер не говориться. Поволі з’являються розповіді про орендарів – нове віяння на селі. Люди починають вчитися господарювати самостійно.

На сесії районної ради було заслухано питання про газету «Нове життя», в якому зазначено про припинення діяльності партійного органу – одного із засновників районки, недоцільність у заголовку девізу «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» та про нового засновника – Близнюківську районну раду. В районі створили групу підтримки Л.Кравчука – претендента у кандидати на пост Президента України.

Життя змінилося: на площу вийшли мітингувати медики, яким не виплачується заробітна плата, селянам пропонують товари замість грошей за вироблену продукцію. Вже й про економіку говорять, що вона в кризовому стані. Паралельно йдеться й про ринкові відносини, в яких до пуття ніхто нічого не розуміє, кооперативи, самофінансування, занедбаність сіл. Привернула увагу замітка «Товари розподілено» - привезені до універмагу пальта, халати, білизна розподілені по організаціях, навіть поштучно вказано, хто, що отримав. Про це відзвітувала створена комісія по розподілу товарів. Між тим, спеціалістів залучали до написання статей на теми ефективних методів господарювання – такими почали вважати приватизацію. Паралельно ж громадян закликали підтримати Акт проголошення незалежності України та сказати «так!» державній незалежності України. Рік, коли була проголошена незалежність, для району закінчувався «надзвичайними заходами стабілізації економіки» - люди почали звертатися в редакцію, органи місцевої влади. Їх хвилювало одне: як буде з роботою, чи вистачить продуктів, та й взагалі, як жити далі….

1 травня 1993 р. офіційно, урочисто відзначали 90 - річчя Близнюків. Хоча тут підкреслювали, що 110 років тому, тобто у 1883 р. засновано станцію Надеждино, а ще раніше 1863 р. згадувалося, що на трасі від Харкова до Ростова на 163-й версті є поселення Близнюки І та Близнюки ІІ. Однак тоді вважалося, що день офіційного заснування селища – 30 квітня 1903 р. і для проведення різних урочистих заходів виділили 100 тисяч карбованців [А.А. Синиця, персональне інтерв’ю].

У 1993 р. в район проведено природній газ, підключено дев’ять підприємств, 8 хлібопекарень, 12 олійниць, 6 млинів, 4 крупорушки.

За даними 1993 р. у Близнюках налічувалося 5700 жителів. На той час було прокладено 33 км. доріг з твердим покриттям та більш як 20 км. тротуарних доріжок, підведено газ до котелень «Черемушки» та «Віри Складнєвої», зведено перші чотириповерхові будинки. А ще до селища прийшла дніпровська вода.

Селищна рада на чолі з головою В.Г.Грищуком подбала про те, щоб кожна сім’я, окрім присадибної ділянки, мала в своєму розпорядженні ще не менше 15 соток землі для вирощування городини. До 250 гектарів землі вже розподілили жителям селища для вирощування городини і зробили запаси на зиму [32].

Традиційними стали суботники з благоустрою вулиць селища. Активно розвивалося приватне підприємництво. Особливою популярністю серед населення користувалися такі фірми «Надія», «Гарантія», «Базис», «Стимул». Вони були джерелом поповнення бюджету і перераховували кошти до селищної ради на благодійні заходи. Попри всі економічні негаразди на повну потужність працювали маслозавод і комбікормовий завод.

До речі, останнє з названих підприємств було збудовано в 70-і роки минулого століття. Близнюківський комбікормовий завод за радянських часів неодноразово визнавався одним з кращих серед споріднених підприємств галузі. Провідним залишається і нині. У такій винятковій стабільності велика заслуга директора Володимира Івановича Лисяка, який очолив Близнюківський комбікормовий завод у 1978 р. Новозбудоване підприємство було розраховане на 150 тис. тон комбікормів, та вже після реконструкції виробляли до 600 тис. тонн кормів. Вантажили комбікорми не тільки по Україні, а й в Росію, Прибалтику. Навіть за межі Радянського Союзу вийшли. Одинадцять разів колектив комбікормового заводу визнавався переможцем у трудовому суперництві серед споріднених підприємств не тільки Харківщини, а й України.

23 грудня 1996 р. десята сесія Близнюківської селищної ради народних депутатів ХХІІ скликання вирішила розширити межі Близнюків, включивши 60 гектарів земель запасу в межі селища Близнюки, у зв’язку з тим, що їх використано під забудову житлових будинків, підсобних споруд та гаражів. За пропозицією топонімічної комісії на забудованій території дано назву вулиць. Одну з таких названо іменем Миколи Олександровича Добровольського – залуженого лікаря УРСР.

26 квітня 1997 р. в райцентрі відкрито знак «Пам’яті чорнобиля», як вічна шана і повага до тих, кого чорним крилом зачепило лихо Чорнобиля [46].

У 2000-х рр. було газифіковано Садовську школу, реконструйовано опалювальну систему дитсадка «Сонечко». Робота по впорядкуванню Близнюків та інших населених пунктів селищної ради відзначена двома дипломами переможців обласного змагання серед населених пунктів такого типу.

13 листопада 2001 р. рішенням Близнюківської районної ради було затверджено герб Близнюківського району. Автор герба художник О.Помазан.

КП «Комунальник» було створено у 2004 р. Мета - організувати на сучасному рівні обслуговування житлового фонду селища і комплексно вирішувати проблеми, пов’язані з благоустроєм Близнюків. Починаючи з 2006 року КП «Комунальник» послідовно розширює перелік послуг, що надаються населенню, гарантуючи при цьому високу якість виконуваних робіт. Окрім всього іншого, підприємство взяло на себе обов’язок безперебійно вивозити сміття та побутові відходи з приватного сектора, провадити косметичний ремонт житлових будинків. Відновлено в селищі вуличне освітлення. У зразковому стані утримуються дороги комунального значення, поліпшено якість транспортних послуг. На якісно вищому рівні функціонують нині і системи водопостачання в житловому секторі [32].

Селищна рада створила режим найбільшого сприяння і для розвитку інших структур незалежно від форми власності. Найбільш успішні в комерційному плані-Близнюківський елеватор, торгові центри ПП «Левківський К.І.»,ПП «Гринько М.В» [32].

У районі діє 59 малих підприємств, в яких працює 404 чол. В сільському господарстві це складає 32% працездатного населення району, в торгівлі 28%, будівництві - 10%, у сфері послуг - 10%.

На території району працює 115 магазинів, 1 ринок, 1 торгівельний майданчик, які налічують 206 торгівельних місць. Приміщення магазинів будуються і реконструюються відповідно до сучасних вимог.

Близнюківський район має розвинену спортивну базу. Працюють 1 стадіон на 1500 місць в селищі Близнюки, 68 спортивних майданчиків, 34 футбольних поля, 18 спортивних залів, 23 майданчики з тренажерним обладнанням приміщень для фізкультурно - оздоровчих занять, 1 майданчик зі штучним покриттям. Наймасовіші та найпопулярніші види спорту-футбол, волейбол, легка атлетика, гирьовий спорт, настільний теніс, шахи та шашки.

Близнюківська районна спортивна організація постійно посідає призові місця в обласній спартакіаді.

За роки незалежності на території Близнюківського району зареєстровано і діють 8 релігійних громад Харківської Єпархії Української православної церкви Московського Патріархату. За підтримки місцевої влади збудовано 2 храми. Для богослужіння надані 4 пристосованих приміщення. Віруючим повернуто Казанський Ікони Божої Матері Храм.

Дві релігійні громади Адвентистів сьомого дня Східно-Дніпровської конференції мають два молитовних приміщення.

Засоби масової інформації в районі представлені газетою «Нове життя», тираж якої складає 2300 екземплярів. Населення району має змогу приймати телевізійні програми як загальнодержавних каналів, так і програми комерційних радіокомпаній. З лютого 1997 р. по 2006 р. видавалася газета «Близнюківський тижневик».

В районі зареєстровано 45 організацій політичних партій, із них 44 районних. Мережа закладів культури налічує 53 установи, з них: 24 клубних заклади, 28 бібліотечних закладів, Дитяча музична школа.

Районний Будинок культури і центральна районна бібліотека забезпечені комп’ютерами, дитяча музична школа шумовим оркестром, на 24,тис.грн. придбано музичної апаратури в районний Будинок Культури.

В районі функціонує Музей історії району, 5 шкільних краєзнавчих музеїв, 157 клубних формувань, в яких бере участь 1373 чол. Послугами бібліотек користуються 11,4 тис.читачів, книжкові фонди нараховують 271,6 тис.примірників.

У дитячій музичній школі діти мають можливість навчатися по класам баяну, фортепіано, акордеону, гітари та хорового співу. Наші самодіяльні артисти є неодноразовими учасниками переможцями Всеукраїнських та обласних оглядів-конкурсів аматорів народної творчості, беруть активну участь у суспільному житті району та області.

На стражі правопорядку в районі стоять 10 правоохоронних структур і їх підрозділів, починаючи з прокуратури Близнюківського району і районного суду та закінчуючи відділом РАГС.

Кредитно-фінансові послуги надають у відділеннях банків, зокрема ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк».

Окрім банківських в Близнюківському районі працюють інші фінансові установи:

-Лозівська об’єднана податкова інспекція;

-Управління державного казначейства в Близнюківському районі;

-Контрольно-ревізійний відділ у Близнюківському районі.

Система охорони здоров’я району включає в себе комунальне підприємство «Близнюківська центральна районна лікарня», у складі якої 7 клінічних відділень та комунальне підприємство «Близнюківський районний центр первинної медичної допомоги», до складу якого входять 9 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 23 фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів. В медичних закладах працює 324 чол., із них 40 лікарів, які мають: 11-вищу кваліфікаційну категорію, 17-першу та 6-другу. Молодших спеціалістів 86.

В районі прийнято масштабну програму «Здорова мати - здорова дитина». За останній час значно зросла матеріально-технічна база. З державного бюджету отримано 2 автомобілі УАЗ, апарат УЗД, пересувний флюорограф, придбано іншого медичного обладнання та інвентаря на суму понад 260 тис.грн.

Потенціал району обчислюється такими показниками: загальна кількість закладів освіти — 42, з яких 16 дошкільних, 26 загальноосвітніх (I-II ст.- 8, I-III ст.-17, ліцей-1), в яких навчається і виховується 2736 чол. Загальна кількість педпрацівників 401 (з них 325 жінок).Більшість з них має вищу освіту.

Територія району насичена залізничними і автомобільними дорогами, трубопроводами. Протяжність доріг із твердим покриттям складає 368 км, залізничних колій 45 км. Загальна протяжність газопроводів становить 114,7 км, газифіковано 14 населених пунктів, 3520 квартир і приватних будинків. Телефонізовано 3866 квартир, працює 23 сільські автоматичні телефонні станції, встановлено 2675 радіоточок. Поштові послуги населенню надають 26 поштових відділень. Через територію району проходять нитки Донецької та Придніпровської залізниць.

З листопада 2005 р. по березень 2006 р. включно проведено капітальний ремонт вокзалу ст.Близнюки. Це співпало з 100-річчям відбудови і введення в дію вокзалу під назвою Близнеці замість згорілого Надеждине. Всі будівлі відновлені на європейський лад. Значний вклад було внесено службою будівельно - монтажних робіт та цивільних споруд залізниці.

Замінені і подовжені посадочні площадки. Комп’ютеризовані білетні каси, що значно прискорило запит і видачу білетів на дальні поїзди. Введені і інші новації в технологію виробничих процесів по з’єднанню перевезень України з Кавказом, Прикаспієм, Приазов’єм. В результаті нинішній колектив станції успішно продовжує кращі традиції близнюківських залізничників, добре справляється з завданням, зокрема як рубіжний об’єкт відносно Донбасу.

Близнюківський район відносно небагатий на корисні копалини. В основному це корисні копалини місцевого значення: глина, пісок. В 2013 р. компанія «Shell» спільно з ПАТ «Укргазвидобування» проводила на території району пошуково-розвідувальні роботи на сланцевий газ.

Вкрай незначний процент лісистості району - 3,68%, що становить 1080 га. На території району розташовані 5 заказників місцевого значення:

• Ботанічний заказник місцевого значення «Бурбулатівський». Площа 99,1 га. Розташований біля с. Бурбулатове.
• Ентомологічний заказник місцевого значення «Варварівський». Площа 3,0 га. Розташований у селі Варварівка, являє собою ділянку на південному степовому схилі балки. Тут живе приблизно 20 видів груп корисних комах — запилювачів люцерни: джмелі, дикі бджоли.
• Ентомологічний заказник місцевого значення «Добровільський». Площа 5,0 га. Розташований біля с. Новоукраїнка. Це ділянка на степовому схилі балки, де живуть більше 20 видів груп корисних комах — запилювачів люцерни.
• Ентомологічний заказник місцевого значення «Острівщанський». Площа 5,0 га. Розташований біля с. Близнюки. Являє собою ділянку на степовому схилі балки, де ростуть ковила, шавлій, чебрець. Тут живуть більше 30 видів корисних комах — запилювачів сільськогосподарських культур, у тому числі рідкі, які потребують охорони (дибка степова, поліксена, джмелі, земляні одинокі бджоли, богомол звичайний).
• Гідрологічний заказник місцевого значення «Семенівський». Площа 185,6 га. Розташований біля с. Іванівка Барвінківського району та с. Семенівка Близнюківського району [10].

Незначні і ресурси тваринного світу. Природні умови більш сприятливі для господарської діяльності людини. Система розселення історично сформувалась вздовж основних шляхів переміщення та річних долин. Отже, вплив на навколишнє середовище в основному в районі виникає в процесі виробничої діяльності сільгосппідприємств, господарсько-побутової діяльності населення району, сфери соцкультпобуту району та підприємств і організацій району, діяльність яких в основному направлена на задоволення потреб населення району.

Близнюківський район виділяється серед інших районів в області високим рівнем виробництва зерна. Провідною галуззю економіки району є сільське господарство. Під сільськогосподарськими угіддями зайнято 125,5 тис.га, з них рілля 103,1 тис.га. По площі ріллі район займає четверте місце в області. Після реформування аграрного сектора в районі нині діючими є 78 агроформувань всіх форм власності (в тому числі 43 фермерських господарств).

У 2003 р. голова Близнюківської селищної ради М.І.Савченко доклав багато зусиль і до 60-річчя визволення Близнюків у центрі селища в урочистій обстановці було відкрито пам’ятник Т. Г. Шевченку. У цьому ж році Близнюківська загальноосвітня школа отримала статус ліцею селища Близнюки.

До 2005 р. в районі припинили свою виробничу та фінансово-економічну діяльність 44 агроформування, в т.ч 19 фермерських господарств. В результаті відбулося не тільки зменшення кількості орних земель в обробітку, чисельності поголів’я (у юридичних осіб), а й зменшення наповнення бюджету, скорочення робочих місць, погіршення демографічної ситуації та інше.

Готуючись до 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників, районна рада ветеранів, рада музею у вересні 2004 року порушила питання перед громадськістю, владними структурами про нагородження Юрка Старостіна медаллю «Захиснику Вітчизни» посмертно. Клопотання задоволено. І вже через деякий час нагороду за існуючими правилами було вручена його родичу і близькому товаришеві О.А.Хільку, а він передав її на вічне зберігання до Близнюківського районного історико-краєзнавчого музею [М.А. Мороз, персональне інтерв’ю].

Близнюківською селищною радою V скликання започатковане щорічне святкування Дня селища за участю регіональних артистів. Близнюківська селищна рада є членом Всеукраїнської асоціації сільських, селищних рад. За підсумками роботи у 2006 р. нагороджена Дипломом за активну участь в обласному конкурсі «Краща сільська, селищна, міська (міста районного значення) рада» [32].

14 лютого 2012 р. Близнюківська районна рада затвердила прапор Близнюківського району.

У 2006 р. головою Близнюківської селищної ради було обрано Геннадія Степановича Короля. За останні вісім років його головування селище змінилось просто на очах. Завдяки зусиллям селищного голови було вирішено питання водогону, відремонтовано привокзальну площу, проведено газифікацію вулиць та с. Садове, споруджено гарні майданчики, створено ОСББ у багатоквартирних будівлях. На будинках почали з’являтись гарні дахи з метало черепиці, що не тільки одразу поліпшило загальний вигляд житлових масивів, а закрило багаторічну проблему протікань. Проведено вуличне освітлення, причому, ефективно – зі спеціальними лічильниками, що надають неабияку економію. У найближчих планах створення (бо раніше ніколи не було) рейсового автобусного маршруту селищем. Під час АТО почав підтримувати українську армію та місцевих хлопців, які виконують свій громадянський обов’язок на захисті країни. Завдяки його турботі наші земляки отримали бронежилети, обмундирування і ще багато чого вкрай необхідного для війни.

Багато наших чоловіків виконують свій патріотичний обов’язок у зоні бойових дій. Мужні воїни, які боронять східні рубежі України потребують підтримки та допомоги. Добре розуміють це і місцеві волонтери. Серед них голова місцевої самооборони Олександр Таран, який вже понад рік після початку проведення АТО доставляє воякам продукти харчування, технічні засоби та інші необхідні у зоні бойових дій речі. В зборі посилки на фронт беруть активну участь і багато близнюківців. Точкою відліку, з якої, власне, і почалася волонтерська діяльність на Близнюківщині, можна вважати березень 2014 року, коли в районі Алісівської сільської ради розмістилися сили 17-ої окремої танкової бригади. Тогочасна допомога полягала в доставці продуктів харчування та необхідних в побуті речей. Із загостренням ситуації на сході країни коло потреб змінилося і набуло інших масштабів. близнюківські волонтери мають досить широке коло підопічних, намагаючись допомагати не тільки воїнам-землякам, які несуть службу на східних рубежах. Так, в зоні їхньої уваги - добровольчі батальйони «Айдар» і «Азов», 92-а, 93-я, 28-а окремі механізовані бригади, 58-а окрема мотопіхотна бригада і, звичайно ж, 17-а окрема танкова бригада, з якої власне все і почалося.

На сьогодні в районному центрі чисельність жителів перевищує 6000 осіб. У всіх селах району пройшло реформування сільського господарства, внаслідок чого селяни одержали право на землю.

Будемо сподіватися, що наш сільськогосподарський район буде процвітати. Наш край, як частина великої незалежної України прагне зберегти і розвинути свій потенціал, робить свій посильний внесок у розбудову рідної держави, підтримуючи курс її реформ, дбаючи про добробут кожної людини.

Висновки

Історія— це сукупність ланок життя та діяльності багатьох поколінь у ланцюгу розвитку суспільства. Поколінь далекого та недавнього минулого, сьогодення та прийдешнього майбутнього.

У пропонованій праці представлені життя та розвиток невеликого регіону на Харківщині — Близнюківського району. Дослідження викладене у вигляді художньо – публіцистичного твору, в якому автор зробив спробу викласти зібрані ним матеріали, узагальнивши відомі факти й доповнивши їх живими спогадами очевидців. Такий підхід, на думку автора, дає більше можливостей аналізувати, порівнювати, зіставляти, робити власні висновки, а також створює підґрунтя для продовження вивчення історії краю.

Викладення роботи у художньо-публіцистичному стилі буде кращим для сприйняття школярами та більшістю читачів. У своїх дослідженнях автор приділив велику увагу спогадам очевидців, особливо у розділах стосовно голодомору 1932-1933 рр., Другої світової війни та післявоєнного періоду (голоду 1946-1947 рр.). Свідки тих подій більш яскраво і детально змалювали ті пережиті події у сплеску емоцій. Хоча є дослідники, які стверджують, що свідченням очевидців не можна точно довіряти. З цим можна погодитись, але у ситуації в якій опинився автор при написанні роботи, архівних матеріалів майже немає і взагалі дослідження історії району проводилась частково і вибірково по окремих групах соціуму в тих чи інших історичних умовах.

Хочу згадати колишнього директора Близнюківської школи, учителя історії Петра Юхимовича Панасовського, який проводив дослідницьку роботу з історії краю і підготував до видання роботу під назвою «Близнюківщина з найдавніших часів до наших днів». На жаль, працю так і не видали. Я ознайомлювався з роботою Петра Юхимовича, вона являє собою значний історико-краєзнавчий здобуток, зокрема в ній проведені дослідження з тематики Голодомору 1932-1933 рр. на прикладі села Софіївка. Попередні дослідники цю тематику не підіймали, бо жили в іншій країні, де панувала марксистсько-ленінська методологія викладання і з цієї та ряду інших причин не могли досліджувати і висувати на показ теми голодомору, колективізації, періоду Першої світової та громадянської воєн. Хочеться згадати інших дослідників історії Близнюків, які були співавторами «Історії міст та сіл України. Харківська область. Близнюківський район» видання 1967 р. та російськомовного 1976 р., вищеназваний П.Ю.Панасовський, Й.Д.Фурсенко, М.Д.Козьміна; Н.К.Корсун, В.І.Чепелєв (с.Добровілля). Автор використовував їхні статті, вони стали початком дослідження історії Близнюків та району. У близнюківській районній газеті «Нове життя» публікувалися і публікують матеріали з історії населених пунктів району та різних періодів з історії краю місцевими істориками та краєзнавцями, а також звичайних близнюківців, що цікавляться своїм минулим. Серед таких статей наприклад матеріали «Історія села Верхня Самара» колишнього вчителя Верхньосамарської школи Д.Л.Потапенка; дослідження Голодомору 1932-1933 рр. та голоду 1946-1947 рр. на Близнюківщині історика з с. Верхньоводяне М.Гладкого; статті з історії села Добровілля Л.А.Мухіна, Л.В.Горбань, С.Ільченко та ін. Під час написання роботи автор, слід вказати, використовував матеріали письменника І.М.Шаповала, присвяченні звичаям та традиціям, революційним подіям 1917 р., громадянській війні та встановленню радянської влади на Близнюківщині. Велику допомогу у наданні матеріалів з Близнюківського історико-краєзнавчого музею надав колишній його працівник Мухін Лазар Абрамович. Крім документів, фото гід надавав автору власні спогади та ділився своїми дослідженнями з історії краю різного періоду. Хочеться подякувати Організації ветеранів України за допомогу у пошуку матеріалів періоду Другої світової, особливо Волкову Михайлу Яковичу, Синиці Анатолію Андрійовичу та всім іншим активістам організації. Вони надавали автору фотоматеріали, ділилися спогадами і допомагали у написанні праці. Завдяки матері Синиці А.А, Анастасії Марківні Синиці, автор, а потім всі близнюківці зі шпальт районної газети дізналися про історію села Зубове.

Взагалі робота виявилась важкою. Багато часу було витрачено на відвідини учасників війни, запису спогадів, збір усього матеріалу докупи, проведені дні у районній бібліотеці та музеї. Але це все виявилось не дарма. Велика кількість відвіданих старожилів поділились власними спогадами та фото з особистого архіву, деякі з них були використанні у роботі. Приємно, що більшість близнюківців погодились на співпрацю і допомогли чим змогли. Але, насамперед, хочеться особисто висловити подяку людині яка перша почала мені допомагати у написанні нарису - це бібліотекар Близнюківського ліцею Коркач Раїса Миколаївна. Першу літературу і найголовніше альбом з історії Близнюківської школи, авторами якого були колишні вчителі школи Й.К. Ільченко та О.Г.Ільченко, були надані автору саме бібліотекарем. Також матеріали були взяті з фондів музею - кімнати історії Близнюківщини, вони стали одними з перших джерел при написанні Нарису. Автор працював з фондами Харківського обласного державного архіву, Харківської наукової бібліотеки ім.Короленка, Дніпропетровської універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила та Мефодія, Дніпропетровської бібліотеки історичного музею та Дніпропетровського обласного державного архіву. При роботі у Харкові автор знайшов матеріали періодів Голодомору 1932-1933 рр., Другої світової війни та післявоєнного періоду. Так, як Близнюківський район було приєднано до Харківської області лише у 1934 р. матеріалів більш ранніх часів не знайшлося. При роботі у Дніпропетровську автор ознайомився з науковою літературою, починаючи з другої половини ХІХ ст. і до 1917 р.. Там вдалося знайти матеріали з історії сіл району, про поміщиків, які мешкали на цих землях, списки населених пунктів та кількість населення. У фондах історичного музею — листи І.В. Коростовцева до Д.І.Яворницького, фото Олексієнко Н.І..

Під час написання монографії автор використовував на той час старі радянські терміни, як «Жовтнева революція», «громадянська війна», «петлюрівці», «махновці», «Велика Вітчизняна війна», «німецько-фашистська окупація», які до останнього часу були в офіційній українській історіографії. Але під час підготовки роботи до видання старі терміни були замінені на «Жовтневий переворот», «Другу світову війну», «Німецько-радянську війну» «німецько-нацистських загарбників». Термін фашисти більше відповідає, на думку автора, режиму Беніто Муссоліні, а не німецьким окупантам, тому слово «фашисти» замінено на «нацисти». Термін «колективізація» автор помістив в лапки. Радянській владі потрібно було виправдати власні злочини проти українського селянства, депортацію, пограбування, насильство тощо, тому вони і вигадали термін колективізація.

 

Нарис з історії Близнюківщині – це перша спроба автора узагальнити роботи всіх дослідників - краєзнавців і при цьому самому збирати власні матеріали, працювати в архіві та музеях. Результатом цієї праці стала більш повна історія селища Близнюки та району, на відміну від попередніх стислих публікацій.

В роботі використані матеріали різних періодів радянської доби та незалежності. Над питанням достовірності матеріалів автору довелось дещо розмислити і співставити усі «за» та «проти». Кожні дослідники, як і автор, мають власну позицію та думку. При написанні зустрічались люди, які одну і ту саму подію обґрунтовували по - різному, наводили докази, кожен свої. Автор цієї роботи залишив за собою право викладати та аналізувати події на основі власної позиції.

Якщо робота буде непогано оцінена провідними істориками, за особистою рекомендацією автора, «Нарис з історії Близнюківщини» можна наочно використовувати у школах району для викладення історії рідного краю.