Порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Заміщення приватного нотаріуса.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Міністерством юстиції Республіки Крим, управліннями юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - орган юстиції) за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.В заяві про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності повинно бути вказано:прізвище, ім'я, по батькові особи та місце її проживання;назва нотаріального округу та адреса розташування робочого місця.До заяви додаються:свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю та його копія;дві фотокартки розміром 3х4 см.Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю з відміткою органу юстиції про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності повертається особі, яка його подала.Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допускається.Реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності (далі - реєстраційне посвідчення) видається органом юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви.У реєстраційному посвідченні вказуються прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, територія його діяльності (нотаріальний округ) та адреса розташування робочого місця.Реєстраційне посвідчення заповнюється акуратно і розбірливо від руки або друкується на машинці.При одержанні реєстраційного посвідчення особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в органі юстиції в урочистій обстановці приносить присягу.Про зміну адреси розташування робочого місця приватний нотаріус зобов'язаний у 5-денний термін повідомити орган юстиції для внесення відповідних відомостей у реєстраційне посвідчення.При зміні адреси розташування робочого місця більше 3-х разів приватному нотаріусу видається нове реєстраційне посвідчення під тим же номером.Про видане реєстраційне посвідчення, а також про зміни адреси розташування робочого місця нотаріуса орган юстиції кожного разу повідомляє податкову інспекцію за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса.Реєстраційне посвідчення є підставою для виготовлення печатки нотаріуса, відкриття розрахункового та інших рахунків в установах банків тощо.Для обліку виданих реєстраційних посвідчень в органі юстиції ведеться Журнал реєстрації приватної нотаріальної діяльності.Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється наказом органу юстиції у випадках:подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов'язків протягом двох місяців і не повідомив про це орган юстиції;невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.Копія наказу органу юстиції про припинення приватної нотаріальної діяльності та анулювання реєстраційного посвідчення у триденний термін має бути видана або надіслана поштою нотаріусу, приватна нотаріальна діяльність якого припиняється.Про анулювання реєстраційного посвідчення орган юстиції вносить відповідний запис до Журналу реєстрації приватної нотаріальної діяльності та повідомляє податкову інспекцію за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса, приватна діяльність якого припинена.Рішення про анулювання реєстраційного посвідчення може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Одним із основних моментів, що відрізняє діяльність приватного нотаріуса від діяльності державного, є його особиста відповідальність за заподіяну шкоду. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі. Оскільки приватний нотаріус самостійно відповідає за заподіяну ним шкоду, йому необхідно мати для цього певні кошти, аби відшкодувати клієнтові у грошовому вигляді нанесені збитки.

Щоб наявність цієї суми не залежала від конкретних доходів чи витрат приватного нотаріуса у певний проміжок часу, передбачається існування такої грошової суми (своєрідного фонду), яка має цільовий напрямок для її використання, або ж можливість отримання такої суми від інших органів, зокрема від страхової організації.

Страхування нотаріуса на випадок заподіяння шкоди клієнтові може провадитись у двох формах, а саме:

• приватний нотаріус може укласти з органом страхування договір службового страхування;

• приватний нотаріус може внести на спеціальний рахунок до банківської установи страхову заставу. Нотаріус має право вибрати з цих двох форм одну, яка є для нього найбільш прийнятною. Своє право вибору він повинен реалізувати протягом трьох місяців від дня отримання реєстраційного посвідчення. Такий строк встановлено приватному нотаріусу ч. 4 ст. 24 Закону України "Про нотаріат", щоб розпочати нотаріальну діяльність; у цей же строквін повинен вжити заходів для того, щоб створити для клієнтів можливість якнайшвидшого забезпечення покриття заподіяної шкоди.

Якщо приватний нотаріус не уклав договору службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення покриття шкоди, його приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється управлінням юстиції.

Страхова сума чи застава має чітко визначений розмір — 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 р." від 25 грудня 1998 р. за № 366-ХІУ мінімальну заробітну плату встановлено в розмірі 74 гривні. Отже, розмір страхової суми чи застави — щонайменше 7400 гривень. Визначаючи розмір страхової суми або застави, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, не плутаючи її з розміром неоподатковуваного доходу громадян.

Страхова сума — це сума, на яку приватний нотаріус укладає угоду зі страховою організацією і яка, в разі настання страхового випадку, має бути сплачена клієнтові.

Страхова застава — сума грошей, що міститься на спеціальному рахунку в банківській установі та може бути використана лише для погашення збитків, завданих особі приватним нотаріусом унаслідок незаконних дій або недбалості.

Законодавством установлено строк — один рік — на поповнення внесеної у банківську установу страхової застави в разі її витрачання.

Поповнюватися ця страхова застава повинна до початкового розміру. Якщо приватний нотаріус протягом одного року з дня витрачання не поповнить страхову заставу до початкового розміру, його приватна нотаріальна діяльність припиняється за рішенням управління юстиції, яке анулює реєстраційне посвідчення.

Розмір заподіяної приватним нотаріусом шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Якщо приватний нотаріус погоджується з тим, що його дії заподіяли шкоду особі, яка звертається за її покриттям, то за взаємною згодою вони визначають розмір цієї шкоди.

Якщо приватний нотаріус не погоджується з тим, що його дії були незаконними чи недбалими, то особа, яка бажає відшкодувати завдані їй збитки, має звертатися до суду.

Розмір заподіяної шкоди може бути меншим чи більшим, ніж розмір страхової суми чи застави. Якщо розмір суми, яка підлягає виплаті заінтересованій особі, менший від розміру страхової суми чи застави, то для її погашення використовуються ці суми.

Якщо ж розмір суми, що підлягає сплаті, перевищує розмір страхової суми чи застави, суд повинен вирішити, в який спосіб провадитиметься покриття заподіяної шкоди.

Слід, однак, зауважити, що наявність у приватного нотаріуса страхової суми чи застави не змушує його обов'язково використовувати їх для погашення збитків, за умови, що він повністю погоджується з доказами іншої сторони.

Якщо приватний нотаріус справді вважає, що його дії аподіяли матеріальної або моральної шкоди клієнту, і якщо сторони досягли згоди щодо розміру заподіяної шкоди, то певні суми можуть бути виплачені особі без використання страхової суми чи застави з доходу приватного нотаріуса.

Про проведену виплату суми, розмір якої встановлюється за домовленістю сторін і яка поменшує завдані збитки, може бути складений відповідний документ (наприклад, акт), за підписом приватного нотаріуса та особи, якій було заподіяно шкоду.

Цей документ може підтверджувати:

• факт наявності підстав для матеріальної відповідальності приватного нотаріуса;

• досягнення згоди між нотаріусом та особою, якій заподіяно шкоду, щодо встановлення розміру заподіяної

шкоди;

• факт сплати приватним нотаріусом і отримання особою певної грошової суми для погашення завданих збитків.

У цьому документі повинен міститись опис випадку, коли нотаріус допустив недбалість чи вчинив незаконні дії, прізвища, імена та по батькові, адреси заінтересованих осіб і приватного нотаріуса, округ його діяльності, докази сторін щодо завданої шкоди, розмір суми, яка підлягає сплаті за досягнутою згодою особі, підписи про сплату і отримання коштів тощо.

Саме поняття заміщення приватного нотаріуса врегульоване чинним законодавством з огляду на добросовісність приватного нотаріуса, відданість його складеній присязі, заінтересованість в утвердженні авторитету його як приватного нотаріуса та намагання не створювати перешкод громадянам, які саме у нього вчинили ті чи інші нотаріальні дії у доступі до оформлених документів. У осіб, від імені чи відносно яких учинялися нотаріальні дії, може виникнути необхідність отримати дублікат посвідченої цим приватним нотаріусом угоди, отримати відомості про дійсність посвідченого заповіту тощо. Приватний нотаріус зобов'язаний повідомити управління юстиції про те, що він має намір припинити виконання своїх обов'язків на строк більше одного тижня.

Необхідність цього повідомлення полягає в тому, що саме управління юстиції контролює законність виконання приватними нотаріусами їхніх обов'язків.

Заміщення приватного нотаріуса можливе тоді, коли він має намір тимчасово, на строк більше одного тижня припинити виконання своїх обов'язків. Причини, за яких він бажає тимчасово припинити свою діяльність, можуть бути різними — відпочинок, лікування тощо. Але основне, що відіграє роль у вирішенні питань заміщення, це: по-перше, ініціатива самого нотаріуса тимчасово припинити діяльність; по-друге — повернення до неї після вирішення питань, які стали підставою для зупинення діяльності; по-третє — неможливість, навіть заборона йому особисто виконувати обов'язки приватного нотаріуса і в період заміщення його на посаді іншим нотаріусом.

Приватний нотаріус може укласти угоду з іншим приватним нотаріусом про його заміщення. З огляду на те, що сам нотаріус має бути заінтересований у тому, аби його заступала на посаді відома йому особа, законодавство регулює відносини заміщення посади на договірних засадах між нотаріусами. Про укладену угоду приватний нотаріус повідомляє управління юстиції. Отже, за угодою, приватні нотаріуси мають змогу заміщати один одного і мати, в разі необхідності, доступ до документів, посвідчених іншим нотаріусом.

Повідомлення управління юстиції в усіх випадках є обов'язковим. Для того, щоб інформувати громадян, управління юстиції повинно мати необхідні відомості про діяльність приватного нотаріуса.

Управління юстиції, отримавши повідомлення приватного нотаріуса про припинення на певний строк його діяльності в разі, коли нотаріус не уклав угоди з іншим нотаріусом про заміщення його на посаді, може вжити заходів для того, щоб відсутність приватного нотаріуса на робочому місці не заподіяла шкоди законним інтересам громадян. Ці заходи можуть полягати в тому, щоби примірники посвідчених приватним нотаріусом угод були передані до державного нотаріального архіву, до державної нотаріальної контори, розташованої в окрузі діяльності приватного нотаріуса або суміжного з ним, або в призначенні приватного нотаріуса, який заміщатиме того приватного нотаріуса, який тимчасово припинив свою діяльність.

У таких випадках таємниця вчинення нотаріальних дій поширюється й на того нотаріуса, який заміщає відсутнього, і на тих осіб, які мають право доступу за рішенням управління юстиції до посвідчених чи засвідчених документів.

Отже, заміщення приватного нотаріуса — це можливість виконання обов'язків приватного нотаріуса певного нотаріального округу іншим приватним нотаріусом цього ж нотаріального округу на підставі укладеної угоди чи наказу управління юстиції, яке має на меті забезпечити доступ передбачених законодавством осіб до архівних документів тимчасово відсутнього на строк більше одного тижня приватного нотаріуса. Треба мати на увазі, що угода про заміщення на посаді не може бути укладеною нотаріусами, які мають різні нотаріальні округи, бо тоді порушувалися б положення законодавства про те, що нотаріусові надається для провадження діяльності тільки один нотаріальний округ, та положення про розташування робочого місця приватного нотаріуса в межах його нотаріального округу.

У такому випадку, оформлюючи документи при заміщенні, у посвідчувальному написі приватний нотаріус, який заміщає відсутнього, має посилатися на укладену угоду про заміщення чи на наказ органу юстиції, але на всіх документах він проставляє свою печатку.

При цьому нотаріус, якого заміщують, не має права виконувати свої службові обов'язки.

 

Третє питання: