Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

Екологічне право

Тема № 19. Правовий режим континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Мета: дати студентам чітке поняття виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу як об’єктів правового регулювання, використання й охорони. Студенти повинні знати законодавство про виключну (морську) економічну зону. Студенти повинні орієнтуватись в законодавстві про континентальний шельф.

План заняття:

1. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як об’єкти правового регулювання, використання й охорони.

2. Поняття, склад і юридична природна виключної (морської) економічної зони.

3. Законодавство про виключну (морську) економічну зону.

4. Поняття, склад і юридична природа континентального шельфу.

5. Законодавство про континентальний шельф.

6. Правовідносини в галузі охорони використання виключної (морської) економічної зони.

7. Юрисдикція та суверенні права держави щодо охорони та використання виключної (морської) економічної зони.

8. Правовідносини щодо охорони і використання багатств континентального шельфу.

9. Право власності на природні багатства континентального шельфу.

10. Особливості правового регулювання і використання природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

11. Правове регулювання наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі.

Питання для самостійного вивчення:

1. Управління та державний нагляд в галузі охорони та використання природних багатств континентального шельфу.

2. Відповідальність за порушення законодавства про континентальний шельф та виключну (морську) економічну зону.

Рекомендована література до теми:

1№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28. 06. 96р.
	Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.
	Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.
	Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.
	Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.
	Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.
	Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.
	Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.
	Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.
	Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.
	Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.
	Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.
	Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.
	Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.
	Земельний кодекс України від 25.10.01 р.
	Кодекс України про надра від 27.02.94 р.
	Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.
	Водний кодекс України від 06.06. 95 р.
	Кодекс України про адміністративні порушення
	Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.
		Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.
	Допоміжна	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.
	Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.
	Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.
	Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.
	Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.
	Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

ЛЕКЦІЯ

1. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як об’єкти правового регулювання, використання й охорони. Поняття, склад і юридична природна виключної (морської) економічної зони.

Конвенція 00Н з морського права 1982 р. створила по суті новий міжнародно-правовий вид простору Світового океану — виключну економічну зону.

Відповідно до ст. 55 Конвенції виключна економічна зона — це район, що розташований за межами територіального моря і прилягає до нього6. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря (ст. 57 Кон­венції).

Аналогічне положення міститься в ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України», згідно з якою морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України.

Отже, виключна (морська) економічна зона України має такі складові:

1) морські райони, включаючи дно та води, що його покривають;

2) райони, прилеглі зовні до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.

Екологічне право

Тема № 19. Правовий режим континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Мета: дати студентам чітке поняття виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу як об’єктів правового регулювання, використання й охорони. Студенти повинні знати законодавство про виключну (морську) економічну зону. Студенти повинні орієнтуватись в законодавстві про континентальний шельф.

План заняття:

1. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як об’єкти правового регулювання, використання й охорони.

2. Поняття, склад і юридична природна виключної (морської) економічної зони.

3. Законодавство про виключну (морську) економічну зону.

4. Поняття, склад і юридична природа континентального шельфу.

5. Законодавство про континентальний шельф.

6. Правовідносини в галузі охорони використання виключної (морської) економічної зони.

7. Юрисдикція та суверенні права держави щодо охорони та використання виключної (морської) економічної зони.

8. Правовідносини щодо охорони і використання багатств континентального шельфу.

9. Право власності на природні багатства континентального шельфу.

10. Особливості правового регулювання і використання природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

11. Правове регулювання наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі.

Питання для самостійного вивчення:

1. Управління та державний нагляд в галузі охорони та використання природних багатств континентального шельфу.

2. Відповідальність за порушення законодавства про континентальний шельф та виключну (морську) економічну зону.

Рекомендована література до теми:

1№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28. 06. 96р.
	Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.
	Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.
	Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.
	Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.
	Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.
	Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.
	Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.
	Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.
	Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.
	Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.
	Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.
	Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.
	Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.
	Земельний кодекс України від 25.10.01 р.
	Кодекс України про надра від 27.02.94 р.
	Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.
	Водний кодекс України від 06.06. 95 р.
	Кодекс України про адміністративні порушення
	Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.
		Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.
	Допоміжна	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.
	Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.
	Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.
	Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.
	Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.
	Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

ЛЕКЦІЯ

1. Виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф як об’єкти правового регулювання, використання й охорони. Поняття, склад і юридична природна виключної (морської) економічної зони.

Конвенція 00Н з морського права 1982 р. створила по суті новий міжнародно-правовий вид простору Світового океану — виключну економічну зону.

Відповідно до ст. 55 Конвенції виключна економічна зона — це район, що розташований за межами територіального моря і прилягає до нього6. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря (ст. 57 Кон­венції).

Аналогічне положення міститься в ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України», згідно з якою морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України.

Отже, виключна (морська) економічна зона України має такі складові:

1) морські райони, включаючи дно та води, що його покривають;

2) райони, прилеглі зовні до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.

Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

Відповідно до ст. З Закону «Про виключну (морську) економічну зону» делімітація цієї зони проводиться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з державами, побережжя яких протилежні побережжю України або суміжні з ним, на підставі принципів і критеріїв, загальновизнаних у міжнародному праві, з метою досягнення справедливого вирішення цього питання.

Особливість правового режиму виключної (морської) економічної зони полягає в законодавчому закріпленні суверенних прав України щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності з економічної розвідки та розробки зазначеної зони, у тому числі виробництва енергії шляхом використання води, течій і вітру.

Це означає, що ніхто, крім України, або без її згоди не може проводити розвідку і розробку природних ресурсів в її виключній (морській) економічній зоні.

Крім суверенних прав на природні ресурси, Закон «Про виключну (морську) економічну зону України» передбачає юрисдикцію України у своїй виключній (морській) економічній зоні стосовно створення і використання штучних островів, установок і споруд; здійснення морських наукових досліджень; захисту та збе­реження морського середовища.

У силу такої юрисдикції Україна як прибережна держава має виключне право споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення і експлуатацію штучних островів, установок і споруд (наприклад, платформ і бурових вишок для розвідки і видобутку нафти, платформ та інших споруд для збирання океаністичних відомостей щодо морських течій, взаємодії океану і атмосфери) в межах економічної зони. Над усіма такими установками і спорудами прибережна держава здійснює виключну юрисдикцію, у тому числі юрисдикцію щодо митних, податкових, санітарних і імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються безпеки.

Враховуючи положення Конвенції 00Н з морського права 1982 р., Україна в Законі «Про виключну (морську) економічну зо ну України» закріпила свої суверенні права щодо використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.

Водночас у чинному законодавстві України (розділ VI Декларації про державний суверенітет України, ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону «Про економічну самостійність Української РСР», ст. 9 Закону «Про власність»4, ст. 4 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища») природні ресурси виключної (морської) економічної зони визнано власністю народу України.

З огляду на це, чинне законодавство України в цій частині не обхідно привести у відповідність до норм міжнародного права та спеціального законодавства про виключну (морську) економічну зону, враховуючи пріоритетність останніх.

Гарантією реалізації прав та обов'язків інших держав (як прибережних, так і тих, що не мають виходу до морів) у виключній (морській) економічній зоні України є закріплення в національному законодавстві та загальновизнаних нормах міжнародного права свободи судноплавства і польотів, прокладання підводних кабелів і трубопроводів та інших видів використання морського простору.

Виключна (морська) економічна зона України має такі юридичні ознаки:

1. Визначення в установленому порядку меж виключної (морської) економічної зони.

2. Закріплення суверенних прав та юрисдикції України у своїй виключній (морській) економічній зоні.

3. Затвердження умов і порядку використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони як українськими, так і іноземними юридичними і фізичними особами.

4. Врахування прав інших держав у виключній (морській) економічній зоні відповідно до норм міжнародного права та національного законодавства.

Виключна (морська) економічна зона є об'єктом суверенних прав та юрисдикції України, об'єктом комплексного використання, управління та охорони.

Враховуючи специфіку цього комплексного об'єкта природи, відносини, що виникають у сфері використання та охорони виключної (морської) економічної зони, врегульовані як спеціальними Нормативними актами, так і нормами гірничого, водного, фауністичного законодавства.

Континентальний шельф географічне є підводним продовженням континенту (материка). Шельф багатий на природні ресурси, які включають мінеральні ресурси морського дна і його надр (нафта, газ), а також живі організми, що належать до «сидячих видів» (краби та інші ракоподібні, губки, корали і т.ін.).

Коли науково-технічні досягнення дали можливість здійснювати розвідку і промислове освоєння природних ресурсів континентального шельфу, виникла необхідність у визначенні правового статусу, режиму континентального шельфу та його юридичних кордонів. Це було здійснено в результаті укладення Женевської Конвенції 1958 р. про континентальний шельф, а потім Конвенції 00Н з морського права 1982 р.