Розрахунки засновані на платіжній гарантії

Розрахунки, засновані на платіжній гарантії – це інтеграційна форма розрахунків, що існує як альтернативний спосіб отримання платежу бенефіціаром за контрактом з платником-принципалом.
Підхід до банківської гарантії виключно з погляду забезпечувальної функції у майнових зобов’язаннях є вузьким сприйняттям практики використання цього господарського інструменту. Згідно зі ст. 341 ГК України, ст. 1088 ЦК України і ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки здійснюють розрахунки не тільки у формах, встановлених НБУ, але й прийнятих у міжнародній банківській практиці.
При цьому відповідно до ст. 200 ГК України, главою 49 ЦК України, Уніфікованими правилами з договірних гарантій 1978 р. та Уніфікованими правилами для гарантій на першу вимогу 1992 р. Міжнародної торгової палати розрізняється банківська гарантія та поручительство (солідарне або субсидіарне). При простому поручительстві зобов’язання поручителя виникають лише тоді, коли основний боржник зазнає банкрутства або йому надана відстрочку у зв’язку зі спадковим процесом тощо.
Що ж до банківської гарантії та такої її особливої форми як платіжна гарантія, то окрім забезпечувальної функції такий інструмент виконує платіжну функцію. Остання полягає в тому, що банк приймає неакцесорне (пряме) абстрактне зобов’язання, тобто незалежно від виконання принципалом певних зобов’язань обов’язок здійснити платіж бенефіціару при настанні певних умов. При платіжній гарантії такою умовою виступає, як правило, проста письмова заява бенефіціара про невиконання принципалом зобов’язань за договором у строк і надання документів, вказаних у гарантії. У цьому випадку, як і при акредитиві, діє принцип «спочатку платити, а потім вести судовий розгляд».
Правова природа платіжної гарантії володіє всіма властивостями документарного акредитиву, але зі спрощеною схемою документообігу. Основна відмінність полягає в тому, що бенефіціар має право вибору: отримати платіж від контрагента безпосередньо, чекаючи банківського переказу платника, або реалізувати таку форму розрахунку як банківська гарантія. При акредитиві такої альтернативи не передбачено.

 

 

71. Мета, цілі та основні засади державного регулювання інвестиційної діяльності. Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади і управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:- подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв - державних норм і стандартів; - заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції; - роздержавлення і приватизації власності - визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; - політики ціноутворення; - проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва; Відповідно до ст. 19 Закону України “Про інвестиційну діяльність” захист інвестицій — це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективної діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на одержання прибутку (доходу) від інвестицій.Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.