Комп’ютерно-технологічний коледж національного технічного університету

«ХПІ»

 

МЕТОДИЧНІ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

До виконання практичних робіт

З дисципліни

«Охорона праці в галузі»

 

Харків 2011

 

 

Методичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни «Охорона праці в галузі» розроблені викладачем Гончаренко О.В.

Затверджені на засіданні циклової комісії технології верстатобудування, охорони праці та навколишнього середовища

Протокол № від «» 2011 р.

 

Голова комісії технології

верстатобудування, охорони праці

та навколишнього середовища Н.М.Лисенко

 

Заступник директора

з навчальної роботи І.І. Дідух

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………….…………………………………………...6

Практична робота № 1

Методи аналізу, прогнозування, профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань ……………………….…..7

Практична робота № 2

Перевірочний розрахунок природнього освітлення

виробничого приміщення ………………………………….…….14

Практична робота № 3

Розрахунок штучного освітлення виробничого

приміщення…………………………………………….……….…23

Практична робота № 4

Розрахунок захисного заземлення……………..…………….....33

Практична робота № 5

Розрахунок зони блискавковідводу……………………………..42

Список джерел інформації……………………………………....55

Додаток А…………… …………………………………………..57

Додаток Б ………………………………………………………...63

Додаток В…………………………………………………….......65

Додаток Г………………………………………………………...66

Додаток Д………………………………………………………...68

Додаток Е………………………………………………………...69

 

 

ВСТУП

Практичні заняття - це форма навчальних занять, які сприяють формуванню навичок практичної роботи студентів.

В ході виконання практичної роботи студент оволодіває засобами практичного застосування теоретичних положень дисципліни, самостійної роботи з навчальним матеріалом, ознайомлюється з методикою пошуку рішень та закріплює теоретичні знання

Практична робота № 1

Методи аналізу, прогнозування, профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань

 

1 Тема роботи: Ознайомлення з методами аналізу прогнозування, профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань. Освоєння методики розрахунку основних показників травматизму на виробництві.

 

2 Мета роботи: Сформувати вміння визначити коефіцієнт частоти травматизму для конкретних умов на основі даних щодо травматизму і кількості працюючих.

 

Теоретичний матеріал

Методи аналізу виробничого травматизму та професійної захворюваності.

Статистичний метод — вивчаються причини травматизму по документам (актах по формі Н-1, листках непрацездатності) за певний період часу (квартал, півріччя, рік). Для оцінки рівня травматизму користуються відносними статистичними показниками частоти та тяжкості.

Топографічний метод полягає у вивчені причин нещасних випадків на місцях нещасних випадків, які систематично наносять умовними знаками на плані цехів. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою.

Монографічний метод включає детальне дослідження всього комплексу умов праці в яких трапився нещасний випадок.

Груповий метод оснований за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем, джерелами травмування і т. п. Обробка та аналіз одержаних результатів дозволяє визначити професії, види робіт, устаткування, механізми, технологічні процеси тощо, на які припадає найбільше число випадків травматизму, виявити основні його причини та розробити заходи щодо його запобігання.

Економічний метод заключається у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом

Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, в основному, причини психофізіологічного характеру.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів

Статистичний метод. Даний метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження. Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні коефіцієнти (показники):

К_ч=п•1000/р, (1.1)

де К_ч — коефіцієнт частоти травматизму;

п — кількість випадків травматизму на підприємстві (цеху, дільниці) за звітний період;

р — середньоспискова чисельність працюючих за цей же період;

К_т=Д/п, (1.2)

де К_т — коефіцієнт тяжкості травматизму;

Д — кількість днів непрацездатності у потерпілих (у робочих днях);.

п — кількість випадків травматизму на підприємстві (цеху, дільниці) за звітний період.

Інтегровану оцінку рівня виробничого травматизму проводять за коефіцієнтом загального травматизм

К_заг= К_чК_т, (1.3)

де К_заг — коефіцієнт загального травматизм;

К_ч — коефіцієнт частоти травматизму;

К_т — коефіцієнт тяжкості травматизму

Коефіцієнт частоти травматизму показує скільки випадків травматизму за відповідний період (півріччя, рік) припадає на 1000 середньоспискових працівників підприємства (цеху, дільниці), що працювали за цей період, а коефіцієнт тяжкості травматизму— скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один випадок травматизму за відповідний період.

 

Вихідні дані до роботи

Для виконання практичної роботи необхідно визначити показники частоти, тяжкості нещасних випадків та коефіцієнт загального травматизму на основі приведених даних в таблиці 1.1, згідно з варіантом.

Таблиця 1.1 – Вихідні дані

№ варіанта	Номер підпри-ємства	Данні
Кількість працівників	Кількість нещасних випадків	Загальна кількість днів непрацездатності

 

 

Продовження таблиці 1.1

Продовження таблиці 1.1