Діаграми стану: STD-моделі: призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови, приклади.

Діаграми станів (STD) відображають опис поведінки системи у часі з використанням опису станів системи. За допомогою цих діаграм моделюють поведінку системи; діаграми переходів станів, які окремими випадками мереж Петрі, тобто система, що моделюється в будь-який заданий момент часу знаходиться точно в одному з кінцевої множини станів. Далі ці стани змінюються, але переходи між цими станами повинні бути точно визначені.

STD складається з таких об'єктів:

1)СТАН, який може розглядатись як умова стійкості для системи. Знаходячись у визначеному стані, ми маємо достатньо інформації про історію поведінки системи для того, щоб визначити черговий стан в залежності від поточних вхідних подій. Ім'я стану повинно відображати реальну ситуацію, в якої знаходиться система, наприклад, ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ, ЗВІТНІСТЬ тощо.

2)ПОЧАТКОВИЙ СТАН – вузол STD, що є стартовою точкою для початкового системного переходу. STD має тільки один початковий стан.

3)Ім'я переходу ідентифікує подію, що є причиною переходу і яка управляє цим переходом. Ця подія звичайно складається з управляючого потоку (сигналу), що виникає як в зовнішньому середовищі, так і внутрішньому середовищі системи при виконанні деякої УМОВИ. Таким чином УМОВА представляє собою подію (або події), яка викликає перехід. Вона ідентифікується ім'ям переходу.

На схемі STD стани представляються вузлами, а переходи – дугами.

Рекомендовані правила побудови STD:

1) будувати STD на як можна більш високому рівні деталізації DFD;

2)будувати як можна більш простіші STD;

3)за можливістю деталізувати STD;

4)використовувати ті ж принципи іменування станів, подій та дій, що і при іменуванні процесів і потоків.

STD представляє собою специфікацію управління якщо кількість станів та/або переходів є великим, то для проектування специфікацій управління можуть бути використані таблиці та матриці переходів станів.

ПРИКЛАД. Таблиця переходів станів для задачі використання банкомату.

ПОТОЧНИЙ СТАН	УМОВА	ДІЯ	НАСТУПНИЙ СТАН
Початковий стан	Активується кожний раз		ЧЕКАННЯ
ЧЕКАННЯ	Введена кред. картка	Отримати пароль	ОБРОБКА
ОБРОБКА	Некоректний пароль	Відправити кредитну картку	ЧЕКАННЯ
ОБРОБКА	Коректний пароль	Здійснити сервіс з повернення картки	ЧЕКАННЯ

Поняття проблеми системи. Аналіз цільових установок розробки системи.

Проблема системи – різниця між діючою системою і тою яку хочуть створити.

Формування проблеми і аналіз цільових установок – один з підрівнів аналізу проблеми, який в свою чергу є одним з етапів системного аналізу.

Системний аналіз надає можливість прийняття рішень по ефективному шляху розв’язання цієї проблеми.

Особливості СА полягають у тому, що він допомагає розглядати та проектувати системи з формалізованими та неформалізованими просесами.

СА проводиться на основі проектування об’єктивних і суб’єктивних факторів.

Суб’єктивні фактори визначають, як правило, суб’єкт системи, яким в нашій системі є особа, що приймає рішення (ОПР) або системний аналітик.

Суб’єкт визначає особливу точку зору на вимоги до умов побудови системи. Системний аналіз застосування для дослідження об’єктів, в яких вагомою частиною, є людський фактор при керуванні цією системою

Дослідження діючої системи. Побудови моделей опису діючої системи.

Поняття архітектури системи. Побудова ієрархічних моделей цілей функціонування системи, функцій, процесів; виконавців, користувачів та зовнішніх об’єктів. Опис та класифікації функцій та процесів системи. Наведіть приклади.

Систе́мна архітекту́ра або архітектура систем — це сукупність зв'язків між частинами системи. Чіткого визначення, з яких аспектів складається системна архітектура, немає, і різні організації описують ії різними способами.

Емерджентні властивості системи формулюються (задаються) при системному аналізі суб'єктом (замовником) у вигляді сукупності умовно незалежних якостей системи, яким вона повинна відповідати в процесі свого функціонування і взаємодії із зовнішнім середовищем. Їх можна спробувати сформулювати, застосувавши на початку базову максимально укрупнену модель організаційної АГС у вигляді "узагальненої моделі" (див. п. 1.2).

Побудова дерева цілей ОСУ здійснюється з позицій УЕ і з урахуванням аналізу відношень УЕ з ЕЗС.

Основним відправним моментом побудови дерева цілей ОСУ є формулювання основних емерджентних властивостей організаційної АГС, що забезпечують її виживання в зовнішньому середовищі та/або виконання поставлених ззовні вимог. Будь-яка ціль може бути сформульована як задоволення поставлених вимог або обмежень. При створенні нових організаційних АГС це стосується насамперед ЕЗС. Проте для існуючих ОСУ і тих, що розвиваються в процесі функціонування, це положення поширюється і на елементи внутрішньої структури організаційної АГС.

Для подальшої декомпозиції встановлених основних емерджентних властивостей і глобальної та/або основних цілей функціонування АГС в зовнішньому середовищі визначається перелік основних факторів, що необхідно враховувати для забезпечення основних емерджентних властивостей і досягнення виявлених цілей. Врахування цих факторів має забезпечити проведення декомпозиції виявлених глобальної та/або основних цілей вищого порядку.

Розглянемо такі приклади.

Приклад 37. Проектується до випуску деяка нова газета. Основними заданими емерджентними властивостями газети як системи в цілому має бути її здатність до виживання в зовнішньому середовищі, а також, скажімо, задана галузева спрямованість. Якщо ці дві властивості задані суб'єктом-замовником строго, тобто обидві властивості вважаються незалежними одна від одної, то подальше виявлення глобальної і основних цілей вищого порядку має враховувати цю обставину. Здатність до виживання будь-якої системи в умовах ринку забезпечується досягненням такої глобальної цілі: забезпечення найбільш ефективним чином потреб споживачів. Галузева спрямованість газети фіксує деяку максимально можливу множину потенційних споживачів (покупців) газети. Тому вищою ціллю, скажімо, може бути залучення до числа реальних споживачів якомога більшої кількості потенційних (збільшення тиражу в деяких лімітах). Основними незалежними факторами досягнення глобальної і вищої цілей можуть бути роздрібна ціна примірника газети, а також, скажімо, рубрики газети, що містять інформацію, в якій зацікавлені ті або інші групи потенційних споживачів. Вибір оптимальної структури і обсягу рубрик газети (як врахування фактора) може бути забезпечений, скажімо, ціллю наступного (низького) рівня: підвищення якості матеріалу відповідно до рейтингу тієї чи іншої рубрики. Врахування фактора "роздрібна ціна" може бути забезпечене, скажімо, ціллю: збільшення обсягів продажу газети за рахунок встановлення ефективної роздрібної ціни. Далі аналогічно здійснюється декомпозиція цілей: "підвищення якості…" і "збільшення обсягів продажу…" і т.д.