Судді Верховного Суду України Гошовської Т. В. по справі № 5 – 7 к 14

- предметом розгляду Європейського суду було виключно рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 серпня 2011 року про зміну під час розгляду справи в суді міри запобіжного заходу ОСОБА_1 з підписки про невиїзд на тримання під вартою та наступні рішення цього ж суду щодо відмови в клопотаннях про зміну цього запобіжного заходу;

- встановлені Європейським судом порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання національним судом норм процесуального права, оскільки питання обрання та зміни запобіжного заходу регламентуються кримінально – процесуальним законом України;

- постановлений по справі ОСОБА_1 вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року та відповідність Конвенції вчинених при цьому судом дій не були предметом розгляду Європейського суду та не вплинули на зміст його рішення.

- Отже, станом на 28 лютого 2014 року законодавчий орган України - Верховна Рада України, дійшовши висновку про політичну вмотивованість кримінального переслідування ОСОБА_1 і посилаючись на виконання рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Тимошенко проти України» від 30 квітня 2013 року, повністю відновила права ОСОБА_1 і встановила спеціальний особливий порядок реабілітації певного кола осіб, у тому числі і її.

- Верховний Суд України вправі переглядати судові рішення та за наявності для цього підстав втручатися в них лише у випадку, коли міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановить порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом (справа № 5 – 4 кс 11, № 6 – 89 цс 13, № 21 – 488 а 13), тобто, коли міжнародною судовою установою встановлено такі порушення Конвенції, які вплинули на кінцеве рішення у справі (у даному випадку на вирок Печерського районного суду міста Києва і рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій).

Суддів Верховного Суду України Кліменко М. Р., Л. Ф. Глос Л. Ф., Кузьменко О. Т., Канигіна Г. В., Заголдний В. В., Скотарь А. М., Редька А. І., Тітов Ю. Г., Сімоненко В. М., Ковтюк Є. І., Балюк М. І. по справі № 5-7кс14

Вважаємо постанову ВСУ від 14 квітня 2014 року, прийняту простою більшістю суддів, помилковою (такою, що не відповідає вимогам закону), оскільки не було підстав для допуску справи ВССУ до розгляду ВСУ, а ВСУ не був судом, уповноваженим розглядати цю справу, не мав підстав для перегляду і скасування зазначених вище судових рішень щодо ОСОБА_1 та підстав для закриття за відсутністю події злочину кримінальної справи відносно неї за ч. 3 ст. 365 КК за процедурою, яка була застосована ВСУ.

Зазначені помилки пов’язані, на нашу думку, з невірним тлумаченням норм права і рішення Європейського суду з прав людини від 30 квітня 2013 року, яке набуло статусу остаточного 30 липня 2013 року, по справі «Тимошенко проти України» за її заявою № 49872/11.

Таким чином, за наведених обставин, коли законність ухвалених у справі остаточних рішень (вироку, апеляційної і касаційної ухвал) не могла бути піддана сумніву у зв’язку з ухваленим ЄСПЛ рішенням з інших питань, скасування Верховним Судом України судових рішень національних судів у кримінальній справі є таким, що не відповідає змісту закону.

Судді Верховного Суду України Пошви Б.М. по справі № 5 – 7 к 14

Погодився, але надав додаткове обґрунтування.

Суддів Верховного Суду України по справі № 5-7кс14 М.І. Гриців, О.В. Кривенда, О.А. Коротких, О.Б. Прокопенко

Не погодилися по процесуальним аспектам.

Питання 4. Кваліфікація службового підроблення з ознаками корупції за КК України, його відмінність від злочину, передбаченого ст. 358 КК України.

Службове підроблення (ст. 366 КК), тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, є формальним складом злочину. Особливістю цього діяння є й те, що норма закону (ст.366 КК) не передбачає кримінальної відповідальності за наступне використання підроблених офіційних документів.

Службове підроблення полягає в умисному перекручуванні істини в офіційному документі, яке вчинене службовою особою, що діяла при цьому з використанням свого службового становища. Тяжкими наслідками службового підроблення (ч.2 ст.366 КК), якщо вони були виражені в заподіянні матеріальних збитків, визнаються збитки, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (далі також - НМДГ). Це може бути і порушення основних функцій діяльності установ, підприємств чи організацій, банкрутство, розкрадання майна в великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, яке було пов’язане з підробленням офіційних документів, тощо.