Класифікація зобов’язань згідно П(С)БО

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Довгострокові	Поточні
Довгострокові кредити банків	Інші довгострокові фінансові зобов’язання	Відстрочені податкові зобов’язання	Інші довгострокові зобов’язання	Короткострокові кредити банків	Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	Векселі видані	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	Поточні зобов’язання за розрахунками	Інші поточні зобов’язання

Власний капітал і зобов'язання відображають у балансі з правої сторони і називають пасивами.

Отже, власний капітал і зобов'язання є важливими об'єктами бухгалтерського обліку.

 

Доходи і витрати обліковуються і класифікуються відповідно до видів діяльності підприємства.

Доходи від господарської діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за видами діяльності (Рис. 2.3). Це дає можливість визнавати дохід, ураховуючи особливість і сутність кожної операції, і забезпечує підставу для подальшого аналізу діяльності підприємства і контролю за нею, для прийняття управлінських рішень.

Склад доходів, які відносяться до кожної групи, установлено П(С)БО 3.

 

Рис. 2.3. Класифікація доходів за видами діяльності згідно П(С)БО

 

За кожним видом діяльності дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. У той же час не визнаються доходами надходження від інших осіб:

• сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

• сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

• сума попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг;

• сума задатку під заставу або на погашення позики, якщо це передбачене відповідним договором;

• надходження від первинного розміщення цінних паперів;

• сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

• інші надходження, що належать іншим особам.

Указані вище надходження збільшують активи підприємства, але не приводять до збільшення власного капіталу і тому не вважаються доходом.

За кожним видом діяльності дохід визнається як збільшення економічних вигід, які отримані чи підлягають отриманню в результаті реалізації товарів, продукції, послуг, інших активів, а також у результаті використання активів підприємства іншими сторонами (у вигляді процентів, дивідендів, роялті)

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших активів визнається у разі наявності всіх наведених нижче умов (П(С)БО 15):

• покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на товар (продукцію, актив);

• підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами);

• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства;

• витрати, пов'язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Якщо підприємство отримало грошові кошти чи відбулося збільшення інших активів, але не виконана хоча б одна з наведених вище умов, то в бухгалтерському обліку дохід не визнається.

 

Витратами звітного періоду визнаються зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були понесені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідальними звітними періодами.

Витрати класифікуються в бухгалтерському обліку залежно від характеру та видів діяльності (Рис. 2.4).

Не визнаються витратами звітного періоду:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічни­ми договорами на користь комітента, принципала тощо;

• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

• погашення одержаних позик;

• інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не призводять до зменшення власного капіталу;

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

 

 

Рис. 2.4. Класифікація витрат

 

При наданні інформації про елементи витрат операційної діяльності слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 січня 2000 року за № 27/4248. Витрати операційної діяльності групуються за такими елементами:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включається вартість використаних у господарській діяльності:

• матеріалів у сфері виробництва, адміністративних витрат, збуту, інших опе­раційних витрат;

• палива, паливно-мастильних матеріалів;

• матеріалів, використаних для ремонтних робіт (запасні частини);

• будівельних матеріалів;

• інвентаризаційні відмінності по сировині, допоміжних та інших матеріалах,

• тари і тарних матеріалів.

Матеріальні витрати відображаються незалежно від сфери їх виникнення (виробництво, управління, збут), але які віднесені до складу операційних витрат.

У підприємствах сфери послуг до матеріальних витрат відносяться матеріальні витрати, понесені при наданні послуг. Слід звернути увагу на те, що торговельні організації собівартість реалізованих товарів до матеріальних витрат не включають, хоч зрозуміло, що собівартість реалізованих товарів уключається до операційних витрат.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включається заробітна плата за окладами й тарифами, премії і заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Відображення витрат на оплату праці здійснюється не залежно від того, за яку роботу, у якій формі була видана зарплата. За даною статтею відобража­ються суми зарплати, одержаної в натуральній формі, і всі компенсаційні вип­лати, в основу яких покладено трудові відносини. У цю статтю включаються всі види основної і додаткової зарплати, крім виплати дивідендів.

Якщо підприємство нараховує резерви на оплату відпусток, то сума нарахованих резервів включається до статті «Витрати на оплату праці».

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються відра­хування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, стра­хові внески на випадок безробіття, відрахування на соціальне страхування пер­соналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

За даною статтею відображаються всі обов'язкові нарахування на заробітну плату, яка відображена за статтею «Витрати на оплату праці». Якщо підприєм­ство нараховує резерв на оплату відпусток, то необхідно до складу витрат уключати і резерв нарахувань на обов'язкове соціальне страхування, сума якого відображається за даною статтею.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Сума амортизації, яка відображена за даною статтею, повинна відповідати сумі нарахованої амортизації за звітний період відповідно до обраного підприємством методу нарахування амортизації. Вказана сума може відрізнятися від суми, відображеної в балансі, оскільки при списанні необоротних активів коригується сума накопиченої амортизації.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вище перерахованих елементів витрат, а саме:

• собівартість реалізованих оборотних активів та іноземної валюти;

• втрати від операційної курсової різниці;

• списана безнадійна дебіторська заборгованість і сума нарахованих резервів сумнівної дебіторської заборгованості;

• уцінки запасів;

• списані нестачі та втрати від псування цінностей;

• суми визнаних штрафів, пені, неустойки.

Інформація про витрати операційної діяльності за елементами витрат є необхідною для користувачів фінансової звітності, оскільки надає можливість аналізу і передбачуваності з погляду їх стабільності і прогнозування фінансових результатів.