Вимоги до змісту структурних елементів основної частини

У вступі дається загальна характеристика стану виробництва i задоволення потреби на даний момент часу i на перспективу в тій продукції, що пропонується для виробництва; їх значення в споживанні та забезпеченні робочих місць; висвітлюється важливість та актуальність реалізації бізнес-плану як для даного виробництва, так i для економіки регіону i національної економіки в цілому; формулюється мета i визначаються завдання, що мають становити зміст курсової роботи (проекту); визначаються предмет та об’єкт дослідження (проектування); надається характеристика інформаційної бази i методів, якi будуть використані для обґрунтування рентабельного виготовлення продукції.

Обсяг вступу – 2-3 сторінки.

У першому роздiлi проводиться пошук підприємницької ідеї та вибір сфери підприємницької діяльності. Підставою для цього можуть бути: вивчення запитів i побажань споживачів, літератури та патентної інформації, результати власних досліджень та розробок. Як основний спосіб організації виробництва рекомендується створення підприємства „з нуля”, хоча можуть розглядатися i iншi способи за умови відповідного обґрунтування такої постановки питання з боку студента перед кафедрою, про що має бути завчасно подана відповідна записка.

У пiдроздiлi 1.1 аналізується виробнича, фінансова та загальноекономічна інформація та з’ясовуються сприятливі можливості і загрози розвитку певного виду виробництва у зовнішньому середовищі. Тобто проводиться аналіз галузі, до якої відноситься обраний студентом напрямок діяльності підприємства. Для цього на підставі опрацювання інформації за останні 3-5 років виконується оцінка поточного стану справ у галузі та очікуваних тенденцій її розвитку.

Перш за все доцільно дослідити зміни макроекономічних факторів і спрогнозувати їх напрямок, приймаючи до уваги розвиток елементів державного регулювання економіки тощо.

У подальшому докладно досліджується регіональна частина галузевого ринку, для чого визначається його потенціал (можливості продажу), тенденції розвитку за останні роки і фактори, що мали вплив на цей розвиток, i будуть впливати у майбутньому. Визначається структура ринку та надається порівняльна оцінка привабливості кожного його елементу. Доцільно провести сегментацію споживачів за рівнем доходів, демографічною ознакою тощо з метою вибору сегментів для нового підприємства. Тут мають бути використані методи, викладені в літературних джерелах [13;22;27;37;38] і прикладні комп’ютерні програми, які дають змогу спрогнозувати потенціал галузі і певного ринкового сегменту.

Маркетингові дослідження мають з’ясувати в якому стану знаходиться ринок продукції, якi абсолютні розміри ринку, тенденції його розвитку, які основні сегменти ринку (групи споживачів). Потрібно визначити наскільки чутливим є ринок до різних змін внутрішніх і зовнішніх факторів, чи впливають на нього циклічні і сезонні коливання. Необхідно описати своїх конкурентів, частку ринку, яку вони захопили, сегменти, на які слід орієнтуватися, врахувати інші галузеві фактори.

Закінчується підрозділ 1.1 висновком щодо загальної привабливості галузі і регіонального ринку та наявності вільної ринкової ніші для організації нового бізнесу.

У пiдроздiлі 1.2 має бути детально охарактеризована продукція нового підприємства, визначена його місія, сильні та слабкі сторони.

Продукція має бути описана в наступній послідовності:

- конкретна характеристика продукції і способів її застосування у споживача, включаючи перелік хімічних, фізичних та інших властивостей, дизайн, упаковка;

- тенденції застосування обраного товару, прогноз споживання;

- діапазон пропозиції подібних продуктів (послуг) з боку конкурентів, визначення ступеня унікальності або специфічності товару, встановлення конкурентних переваг даного товару;

- рівень захисту товару (наявність патенту, авторських прав, товарної марки);

- стратегія НДДКР (життєвий цикл продукції, потреба в розробках та їх напрямок з позицій потреб споживача і сучасного розвитку НТП, зв’язки з науковими організаціями, витрати на дослідження і розробки (у т.ч. як % від обсягу продажу за останні декілька років).

Оцінку конкуренції та смаків споживачів у поточному і майбутньому періодах можна здійснити на підставі матриці конкурентного профілю [10; 27].

У цьому ж підрозділі можна запропонувати приблизні ціни, можливості післяпродажного технічного обслуговування тощо. Тут мають бути відображені основні функціональні види діяльності та використання ресурсів, узагальнені у вигляді балансу сильних та слабких сторін, SWOT– аналізу та аналізу стратегічних альтернатив [4; 11].

У пiдроздiлi 1.3 наводиться порівняльна характеристика основних конкурентних стратегій розвитку підприємства, що створюється.

Визначення стратегічних альтернатив і вибір стратегії підприємства є одним iз важливих питань, яке потребує використання арсеналу методів, що застосовуються для розробки стратегiчних планiв: моделi бостонської консультацiйної групи, багатофакторнi матрицi “МакКінсі“, комплексного дiлового аналiзу (ПІМС) [18;31;34]. Слiд зауважити, що на цьому етапi, як i при виконаннi роботи в цілому, не може бути суворо визначеної послiдовностi розрахунків та обґрунтувань. Тут можуть бути використані рiзнi моделi, якi дають можливість простежити очікувану динамiку розвитку підприємства.

Стратегiя розвитку пiдприємства вирішується як полiварiантна задача: із множини можливих має бути вибрано найбiлъш ефективний її варіант. Слiд зауважити, що опрацювання стратегії розвитку підприємства вiдiграє важливу роль в ефективному функцiонуваннi виробництва. Визначенi на даному етапі цiлi мають стати своєрiдними нормативами, з якими мають спiвставлятися результати майбутнъої виробничо-господарсъкої діяльності.

Вибрана стратегiя має орiєнтуватися на конкретних споживачiв, їхнi потреби, вiдображати всi сильнi сторони підприємства, включати методи, спрямованi на подолання слабких сторiн та загроз iз зовнiшнього середовища.

У тому ж підрозділі на пiдставi результатів дослiдження ринку, отриманих у підрозділі 1.1, має бути визначена стратегiя збуту продукції, полiтика цiноутворення та визначенi прогнозованi обсяги реалiзацiї у розрізі номенклатури та асортименту продукції на п’ятирічний перiод в натуральному i вартісному виразi. Тут потрiбно оцiнити ступiнь достовiрностi прогнозних показникiв на підставі вiдомих статистичних методiв оцiнювання. Для кожного продукту має бути наведена методика розрахунку ціни, визначений підхід до застосування системи знижок і пільг для різних груп покупців, зазначені основні канали реалізації товарів, обґрунтовано вибір посередників, розроблені заходи для ефективного просування товарів підприємства, складено рекламний бюджет, передбачена необхідність сервісного обслуговування.

Обсяг першого розділу – 10 – 12 сторінок.

Розділ 2 має розкривати сутнiсть виробничого планування з викладенням комплексу необхідних технiко-економiчних розрахункiв та обґрунтувань можливості випуску продукції (або надання послуг).

У підрозділі 2.1 потрiбно викласти технологiю виробництва і розкрити змiст основних технологiчних операцій, їх послiдовнiсть, зазначити методи організації виробництва й методи контролю якості продукції. Структуру виробничого процесу краще представити за допомогою схеми виробничих потоків. Важливим є також визначення місцеположення виробництва (місця знаходження необхідних будівель або площадки для будівництва).

Необхiдно визначити, якi i в якій кількості потрiбнi машини, обладнання та iнструменти для організації виробничого процесу, основні виробники (постачальники) обладнання. Обґрунтовується розмір необхідних виробничих потужностей та їх динаміка з урахуванням розвитку ринкової ситуації. Тут же має бути з’ясовано перелік необхідних для виробництва матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, обґрунтовано потребу в них і визначено основні постачальники та умови постачання.

Відомості щодо розрахованої потреби в основних засобах, оборотних і нематеріальних активах слід подавати у виглядi таблиць з вiдповiдним групуванням. Окремі форми таблиць наведенi в додатках до цих Методичних вказівок (додаток А), iншi можна запозичити з рекомендованих лiтературних джерел, підручникiв та методичних рекомендацiй до розробки бізнес-планiв.

У пiдрозділі 2.2 обґрунтовується органiзацiйний план підприємства. Перш за все має бути визначена органiзацiйна форма бізнесу у вiдповiдностi з чинним законодавством [1]. Тут необхiдно подати відомості про форму власності, про власникiв та ключовий управлінський персонал підприємства, у тому числі побудувавши матрицю управлінських здібностей. Крім того, має бути наведена коротка характеристика повноважень управлінського персоналу. Слiд також показати на яку зовнiшню допомогу може розраховувати апарат управлiння, в якiй формi та на яких засадах вона буде надаватися.

Органiзацiйна структура пiдприємства має бути подана у вигляді схеми, на якiй потрiбно показати взаємозв’язки мiж виробничими пiдроздiлами та розподiл повноважень в управлiннi. До схеми додаються короткi пояснения. Також необхiдно визначити стратегiю управління персоналом підприємства, з якої було б видно, як буде здiйснюватися добiр, пiдготовка та оплата працiвникiв пiдприємства та якi будуть застосовуватися пiльги стимулюючого характеру.

Як продовження попереднього виступає пiдроздiл 2.3. В ньому має бути подано зведений план щодо потреби в персоналі за категорiями та визначена потреба в коштах на оплату працi. Для обґрунтування показників чисельностi i фонду оплати праці можна використовувати як укрупнені, так і деталізовані (за методом прямого розрахунку) методики розрахункiв. При плануванні фонду оплати праці робітників доцільно скористатися однойменною комп’ютерною програмою. Розрахований рівень середньої заробітної плати необхідно порівняти із середньогалузевим показником.

Обсяг другого розділу – 15 -17 сторінок.

Розділ 3 має узагальнити показники бізнес-плану у грошовому виразі і відобразити економічну оцінку ефективності проекту, визначити розмір необхідного капіталу і джерела фінансування діяльності.

У пiдроздiл 3.1 має бути проведено аналiз i дана оцiнка майбутніх ризикiв. Тут повинна бути дана вiдповiдь принаймнi на два важливих запитання: чи достатньо глибоко розумiє i враховує студент ризики, пов’язані з органiзацiєю цього пiдприємства, i чи може вiн розробити вiдповiдний план дiй за умов невизначеностi, конфлiктностi i вiдсутностi певної iнформацi.

За допомогою кількісного та якісного аналiзу потрібно виявити чинники ризику i види дiяльностi, на якi вiн впливає. Кiлькiсну оцiнку ступеня ризику можна здiйснити за допомогою методів i моделей, викладених в [7;13;38].

За цiну ризику можна прийняти рiзницю мiж очiкуваним (без урахування ризику) прибутком i прибутком з iмовiрним ризиком конкретного варiанту проекту.

У подальшому розробляють заходи щодо нейтралізації або мінімізації можливих ризиків, що матимуть у прогнозованому періоді найбільший вплив на діяльність підприємства. Для нейтралiзацiї зовнiшних ризикiв застосовують хеджування та страхування, а для нейтралiзацiї внутрiшнiх – пiдвищення ефективностi управлiння пiдприємством, диверсифiкацiю, лiмiтування та самострахування.

У пiдроздiлi 3.2 виконуються розрахунки щодо планування витрат операційної діяльності, включаючи складання калькуляцій окремих видів продукції та кошторису витрат на весь товарний випуск.

Калъкуляцiї собiвартостi мають бути розроблені у вiдповiдностi з рекомендацiями щодо складу витрат, якi вiдносяться на собiвартість продукцiї [20] та визначеної у розділі 2 потреби у всіх видах виробничих ресурсів. Окремо мають бути наведені розрахунки витрат на сировину, матерiали, паливно-енергетичнi ресурси та амортизацiйних вiдрахуванъ. У багатономенклатурному виробництвi мають бути складенi вiдповiднi кошториси для визначення розмiру та розподiлу непрямих витрат, якi вiдносяться на окремi види продукції.

Поряд з показниками собiвартостi одиниці кожного виду продукції необхiдно розрахувати узагалънюючi та вiдноснi показники собiвартості, такi як собівартість виготовленої продукції та витрати на 1 грн. товарної продукції. Тут мають бути зробленi порівняння собiвартостi виробництва продукцiї з аналогiчними показниками конкурентiв, визначена динамiка витрат на перспективу.

Пiдроздiл 3.3 є ключовим, оскiльки вiн виступає фiнансовим планом пiдприємства. В ньому у вiдповiдних формах мають знайти вiдображення план доходiв та видаткiв, план грошових надходжень i виплат та плановий баланс. Для розробки фiнансового плану мають бути використані стандартнi форми, що широко застосовуються у плануваннi та рекомендовані в літературі [9;29;30].

План доходiв i видаткiв має бути складений на майбутнi роки п’ятирічного розрахункового перiоду. Особливу увагу слiд придiлити відповідності даного плану результатам попередніх розрахунків щодо обсягів продажу, витрат підприємства тощо. Деякі показники можна прийняти за припущеннями, які слід пояснити.

Головним завданням складання плану грошових надходжень i виплат є узгодження їх у часi задля забезпечення необхiдної лiквiдностi пiдприємства, тобто забезпечення його постiйної платоспроможностi. Для цього потрiбно визначити готiвковi кошти на початок року; розрахувати всi передбачуванi грошовi надходження за рік; обчислити обов’язкові платежi: купiвля товарiв, заробiтна плата, податки і нарахування на заробiтну плату, рентнi платежi, комунальнi послуги, рекламнi витрати, страховi платежi, придбання машин та обладнання, виплати боргу та процентiв тощо; визначити грошовий потiк як рiзницю мiж загальною сумою грошових надходжень та обов’язкових виплат; розрахувати суми готівкових коштiв на кiнець вiдповiдного року як алгебраїчної суми готiвкових коштiв на початок певного року та вiдповiдного (додатнього чи вiдємного) потоку готiвки.

Надзвичайно важливим пiдроздiлом фiнансового плану є плановий баланс пiдприємства, який має бути складено станом на 31 грудня першого року діяльності. Стартовий баланс має вiдобразити потребу у капiталi для започаткування виробництва. Радимо використати форму балансу, яка приведена у додатках. При складаннi планового балансу можуть бути прийнятi деякi припущення, змiст яких має бути викладено в текстi.

Складенi фiнансовi документи потрiбно ретельно проаналiзувати за допомогою показникiв, якi широко використовуються для оцiнки фiнансового стану пiдприємств: коефiцiєнтiв лiквiдностi, платоспроможності, рентабельностi. Отриманi показники мають бути вiдповiдним чином оцiненi з точки зору відповідності їх нормативам.

Поряд з аналiзом беззбитковостi у графічному вигляді має бути зроблена оцiнка економiчної стiйкостi пiдприємства.

Важливим етапом фінансового аналізу є оцінка ефективності інвестицій, яка виконується розрахунком показників: чистої теперішньої вартості, індексу прибутковості, терміну окупності, внутрішньої ставки доходності. Розраховані за проектом значення показників потрібно порівняти з середньогалузевими значеннями або з прийнятими нормативами.

У розрізі розробки стратегії фінансування мають бути визначені джерела капіталу для нової діяльності. З цією метою необхідно узагальнити та охарактеризувати потребу пiдприємства в фiнансових ресурсах, умови та порядок їх отримання, умови та строки повернення коштiв кредиторам та iнвесторам, а також розмiри їх передбачуваних доходiв. Інформація про джерела фінансування повинна бути пов’язана з використанням фондів цільового призначення.

У цій частині потрібно визначити проектовану систему фінансування та її інструменти (банківські кредити, акції, векселя тощо), величину відсотків і основних виплат по борговим зобов’язанням, гарантії або заставу, показники фінансового важеля, список кредиторів, суми і терміни виплат по кредитах. Слід звернути увагу й на те, що при визначенні джерел фінансування рекомендується використовувати різноманітні способи отримання необхідного капіталу (від банківських позик до пошуку допомоги у державних і регіональних органів управління).

Обсяг третього розділу – 12 -15 сторінок.

До кожного із роздiлiв курсової роботи (проекту) мають бути зробленi стислі висновки з виокремленням назви окремим рядком як «висновки по розділу…».

Завершують роботу висновки-резюме, у яких в активнiй формi слiд викласти стислий змiст розробленого бізнес-плану. Це значить, що в цiй частинi (на 2-3 стор.) має бути дана вiдповiдь на такі питання як: з якою метою розроблявся бізнес-план, які його завдання та інноваційні ознаки, коротке обґрунтування актуальності, яка основна суть проекту, узагальнення факторів майбутнього успіху підприємства. Iз висновків подібного характеру кожна зацікавлена у проекті сторона має сформувати уявлення про усі ключові елементи бізнес-плану (напрямок діяльності, прогноз попиту, вартість проекту, джерела фінансування тощо).