Основи кошторисного фінансування дошкільного виховання дітей

Видатки дошкільних установ здійснюються на підставі затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання.

Кошторис – це документ, який надає повноваження розпоряднику коштів на отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів на виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетний розпис - це документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Здійснення видатків установ та одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань і щомісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

У процесі складання розпису фінансовим органом головні розпорядники коштів мають право брати участь в обговоренні та узгодженні помісячних обсягів.

Копія затвердженого розпису подається в друкованому і електронному вигляді місцевим відділенням Державного казначейства для казначейського обслуговування доходів і міжбюджетних трансфертів місцевих бюджетів, а оригінали залишаються в бюджетному/фінансовому управлінні.

Місцевий фінансовий орган протягом трьох робочих днів після затвердження розпису доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань.

З метою посилення фінансово-бюджетної дисципліни і створення умов для своєчасної виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, інших соціальних виплат посилюється бюджетний контроль за використанням коштів бюджетними організаціями. Установлена така черговість здійснення виплат і платежів:

— заробітна плата та прирівняні до неї платежі;

— оплата харчування та медикаментів;

— оплата комунальних послуг;

— інші платежі.

Бюджетним організаціям забороняється витрачати кошти на цілі, не передбачені затвердженими кошторисами доходів і видатків, та допускати понадлімітне використання бюджетних асигнувань; розміщувати за рахунок відповідного бюджету замовлення на продукцію, роботи і послуги, фінансування яких не передбачене відповідними бюджетами чи затвердженими в установленому порядку кошторисами доходів і видатків.

Одержувачі коштів державного бюджету подають щоквартальний і річний бухгалтерські звіти, а на вимогу - оперативні звіти щодо цільового використання бюджетних коштів.

Складання та подання звітності про використання бюджетних коштів здійснюється за формами та порядком, установленими Державним казначейством України.

На теперішній час коштів, які виділяються державою для надання освітніх послуг на кожну територію, не вистачає навіть на покриття базових статей витрат: зарплату, нарахувань на зарплату, плату за енергоносії. Дефіцит бюджетних коштів, які виділяються щороку на дошкільну освіту в містах України, за останні три роки становить по різних регіонах від 10 до 20%. Такий стан речей є не тільки несправедливим щодо місцевих органів влади, які не мають достатніх ресурсів, аби виконувати делеговані їм функції. Він є також аморальним щодо населення, якому обіцяють освітні послуги, але обсяг цих послуг, а також розмір доплати, потрібної для того, щоб дитина могла отримати належну освіту, зі споживачами заздалегідь не обговорюються. Більшість доплат батьків: —добровільне пожертвування“ на ремонт або плата за репетиторство“, стягуються у неофіційний спосіб, тому ці витрати не можна підрахувати наперед. Як наслідок не існує відкритої конкуренції між дошкільними закладами, які пропонують платні послуги, отже, немає й можливості порівнювати та робити вибір між ними.

За подальшої диференціації платоспроможності батьків збільшуватиметься кількість дітей із малозабезпечених родин, батьки яких не можуть сподіватися на надання своїм дітям якісної освіти не через відсутність у дітей здібностей, а передусім через неспроможність батьків доплачувати за освіту. Таким чином, державна освіта посилюватиме і без того зростаючу соціальну нерівність.