Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розкрити значення бухгалтерського обліку та його основних функцій.Стр 1 из 9Следующая ⇒
Розкрити роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі. Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому. Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний — законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності. 9. Визначити завдання бухгалтерського обліку. 10. Визначити користувачів облікової інформації та надати їх характеристику. Внутрішніми користувачами облікової інформації є: • власники підприємства; • управлінський персонал; • робітники і службовці підприємства. Зовнішніми користувачами облікової інформації: • ділові партнери підприємства на ринку (дійсні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські й небанківські кредитні установи; інші кредитори); • органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби; органи державної статистики; органи державних і міжнародних цільових фондів; органи державних і міжнародних комісій і комітетів);
• фінансові аналітики та радники; • широка громадськість (громадські організації, профспілки). 12. Визначити вимоги, що ставляться до бухгалтерського обліку.Вимоги: 1)строга докумениальність 2)своєчасність 3) точність, об’єктивність та достовірність 4)простота, ясність та доступність 5)економічність при веденні б.о. 13. Визначити предмет та об’єкти бухгалтерського обліку. Об'єктами бухгалтерського обліку підприємства є господарські засоби й джерела господарських засобів а також господарські процеси. 14. Надати класифікацію господарських ресурсів (активів) підприємства. Дати характеристику типам змін в балансі, що зумовлені господарськими операціями. Типи господарських операцій
1:A+Z-Z=П;2:A=П+Z-Z; 3:A+Z=П+Z; 4:A-Z=П-Z де А= актив,П=пасив, Z= Зміни у балансі Класифікація витрат З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрат підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат.
Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства. Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом. За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на: основні витрати; витрати на обслуговування; витрати на управління. Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції. Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соц. характеру. Витрати на управління – включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати). За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі. Непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства. Непрямі витрати протягом звітного періоду обліковуються на збірно-розподільчих рахунках, а потім за встановленою методикою деякі з них розподіляються між окремими видами продукції, а деякі списуються безпосередньо в Дт результативного рахунка. У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі утворюють комплексні статті, які складаються з витрат, що містять кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття “Витрати на охорону”. Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску продукції. Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий результат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні – збільшується. За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні. До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 95 і 96.
До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 – 979 з’ясовується що не всі з них можна зарахувати до “Інших звичайних витрат”. Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до “інших витрат”, оскільки насправді є для страхових організацій основними. До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99. Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 “Податок на прибуток”, то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак. Витрати підприємства класифікуються: за економічними елементами; за статтями калькуляцій. 101. Надати класифікацію витрат виробництва за статтями та відобразити їх облік. матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальне страхування; амортизація; інші операційні витрати. Вартість матеріальних ресурсів за елементом “матеріальні затрати” формується виходячи з цін на їх придбання без урахування ПДВ, включаючи всі витрати, які супроводжують таке придбання. Від вартості використаних у виробництві матеріальних ресурсів віднімаються поворотні відходи. Процедура бухгалтерського обліку використання матеріалів залежить від характеру виробництва, порядку подання матеріалів на робочі місця та інших умов, створеного на конкретному підприємстві. Підставою для віднесення певних сум на рахунки витрат є первинні документи: вимоги, лімітно-забірні карти, акти списання матеріалів, акти приймання робіт, наряди на виконання робіт, розрахунково-платіжні відомості. На підставі даних цих документів складаються розробні таблиці розподілу витрат матеріалів, поворотних відходів, заробітної плати і інших елементів, що становлять собівартість певних видів продукції. Загалом метод угрупування витрат тільки за економічними елементами є вельми сумнівним є погляду його доцільності. Адже в такому угрупуванні “тоне” показник собівартості продукції, зокрема, якщо йдеться про різні ступені її формування, починаючи від цехової собівартості. Тому з метою планування й обліку витрат, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, групують за статтями калькуляції. Це дозволяє формувати виробничу і повну собівартість продукції. Витрати за статтями калькуляції за своїм складом ширші за елементи, оскільки враховують характер і структуру виробництва, створюючи базу для економічного аналізу та визначення ціни.
Калькулювання собівартості – це обчислення в грошовому вираженні витрат на виробництво та реалізацію продукції, робіт і послуг за встановленими статтями витрат. Принципова відмінність угрупування витрат за статтями калькуляції від угрупування за економічними елементами полягає в наявності в ній комплексних статей, що об’єднують різнорідні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцями їх виникнення і способами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягів виробництва кожного виду. Угрупування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов’язані з технічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва і управління. Типова номенклатура калькуляційних статей витрат:Сировина і матеріали; Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів); Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати; Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції; Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об’єднати з попередньою); Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова); Відрахування на соціальні цілі; Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва; Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх списання зі статті витрат майбутніх періодів); Витрати на утримання й експлуатацію обладнання; Загальновиробничі витрати; Адміністративні витрати; Втрати від браку; Інші виробничі витрати; Позавиробничі витрати (витрати на збут). З перерахованих калькуляційних статей суто елементами є такі: Сировина і матеріали; Поворотні відходи; Куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати; Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві; Відрахування на соціальне страхування працівників, зайнятих у виробництві; Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо у процесі виробництва; Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції; Паливо й енергія, спожиті в технологічних цілях; Витрати на підготовку й освоєння виробництва; Загальновиробничі витрати; Витрати на утримання й експлуатацію обладнання; Адміністративні витрати; Втрати від браку; Інші виробничі витрати; Позавиробничі витрати (витрати на збут). До кожної з цих статей можуть входити будь-які з перерахованих вище економічних елементів.
Загальновиробничі витрати, включаючи витрати на утримання й експлуатацію обладнання, обліковуються за кожним цехом (дільницею) окремо, а та їх частина, що розподіляється, наприкінці звітного періоду списується в аналітичному розрізі відповідних видів продукції. Адміністративні витрати обліковуються по підприємству загалом.
Документальне оформлення та облік розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість (ПДВ) Облік зобов’язань з ПДВ забезпечений комплектом облікових і звітних документів. Усі вони пов’язані між собою й утворюють повний інформаційний обліковий цикл. До них належать: · податкова накладна і додатки до неї, які є первинними документами, що реєструють відносини між платниками; · книги продажів і придбання, що виконують роль облікових регістрів; · декларація з ПДВ, яка узагальнює показники і служить для спілкування платників податків з державними податковими органами. Для фіксації господарських операцій одним з головних таких документів для обліку розрахунків з бюджетом є податкова накладна. Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи, податковий номер підприємства, місце розташування юридичної особи, повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку на відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у 2-х примірниках. Оригінал податкової накладної віддається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Об’єктами оподаткування є доходи (прибуток),додана вартість продукції, робіт, послуг, вартість продукції в т.ч. митна. або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти,визначені Законом України “Про систему оподаткування”. Для виконання Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” використовуються такі періоди: – звітний (податковий) рік (з1 січня поточного року і закінчується 31 грудня цього ж року); – звітний квартал. Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його платниками по суті є кінцеві споживачі товарів і послуг. Існує закон“Про податок на додану вартість” Підприємство справляє податок за формулою: СПДВ = (В + З + М) х ; та СПДВ = (В + З) х ,де СПДВ – сума ПДВ; В – митна вартість; З – митні збори; М – мито; П – ставка податку на додану вартість. Облік ПДВ У б/о для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету призначено рахунок 64. На субрахунку 641 ведеться облік усіх бюджетних податків (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо). Зокрема, для обліку ПДВ до субрахунку 641 відкривається окремий аналітичний рахунок “Розрахунки за податком на додану вартість” (наприклад, 6412 “Розрахунки за ПДВ”). До речі, також можливо запровадити ведення аналітичного обліку з іншою потрібною деталізацією обліку розрахунків з ПДВ (з використанням рахунків третього, четвертого порядку), що дозволить забезпечити узагальнення інформації, необхідної для складання податкової декларації та оперативного контролю розрахунків за цим податком. За кредитом субрахунку 641 аналітичний рахунок “Розрахунки за податком на додану вартість” відображається виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, а за дебетом - сума податкового кредиту з ПДВ та суми ПДВ, перераховані до бюджету. Крім того, Інструкцією № 291 для обліку ПДВ передбачено ще два субрахунки, а саме: 643, на якому ведеться облік суми податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми одержаних авансів (передоплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню); 644, на якому ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання. Облік витрат У плані рахунків для обліку витрат залучено клас 9 ”Витрати діяльності” Рах. 90: дебет(Виробнича собівартість готової та реалізованої продукції, робіт, послуг Фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), кредит (Списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати») Рах. 91: Дебет(сума визнаних витрат), Кредит(Щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рах. 23 або 90) Рах. 92: дебет(сума визнаних адмін витрат), кредит (Списання в порядку закриття на рах. 79) Рах. 93: Дебет (сума визнаних витрат), кредит(Списання в порядку закриття на рах. 79) Рах. 94: Дебет(сума визнаних витрат), кредит(Списання в порядку закриття на рах. 79) Рах. 95: Дебет(сума визнаних витрат), Кредит(Списання в порядку закриття на рах. 79) Рах. 96: Дебет(сума визнаних витрат), Кредит(Списання в порядку закриття на І рах. 79) Рах. 97 Субрах. 971—977: Дебет (Нарахована сума податку на прибуток), Кредит (Списання в порядку закриття на рахунок 79) Рах. 99: Дебет(сума визнаних витрат), Кредит(Списання в порядку закриття на рахунок 79) Розкрити значення бухгалтерського обліку та його основних функцій. Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік виконує такі функції: інформаційну, контрольні, оціночну, аналітичну. 6. Визначити функції бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік як наука і практична діяльність тісно пов'язаний з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін. Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання. Бухгалтерський облік спирається на широку законодавчу базу, яка регулює діяльність підприємства. Математика в сучасних умовах автоматизації обліково-аналітичних робіт відіграє важливу роль в алгоритмізації облікового процесу, моделюванні господарських процесів, розробці й використанні економіко-математичних методів аналізу. Соціологія, психологія та етика — це блок дисциплін, які дають можливість формувати суспільний імідж та авторитет професії бухгалтера, забезпечувати узгодженість його особистої поведінки та міри відповідальності, об'єктивно властивої представникам цієї професії.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 169; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.21.114.230 (0.058 с.) |