Бізнес і бухгалтерський облік

В темі розглядаються наступні питання:

1.1. Форми та види бізнесу

1.2. Бухгалтерський облік як мова бізнесу та інформаційна система

1.3. Користувачі облікової інформації

Функції та завдання бухгалтерського обліку

Суб’єкти бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік та бухгалтерія: взаємозв’язок понять

Розмова студента з бухгалтером

Форми та види бізнесу

Сфера застосування бухгалтерського обліку надзвичайно широка, але в будь-якому випадку її можна назвати одним словом – БІЗНЕС. Всі учасники ринку, займаючись певним видом діяльності, бажають знати, скільки вони витрачають коштів, а скільки вкладають у цю діяльність, скільки віддають державі через податки, а скільки залишається їм особисто. Вони прагнуть отримувати цю інформацію постійно. І саме бухгалтерський облік надає їм таку можливість.

Бухгалтерський облік є всюди, де здійснюється господарська діяльність. Під господарською діяльністю відповідно до законодавства розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, в свою чергу, поділяється на: господарську комерційну діяльність (підприємництво) та некомерційну господарську діяльність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних результатів та з метою одержання прибутку, є господарською комерційною діяльністю (підприємництвом), а особи, які займаються підприємницькою діяльністю – підприємцями.

Некомерційна господарська діяльність – це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. [ГКУ]

Підприємницьку діяльність здійснюють суб’єкти господарювання. Суб’єкт господарювання – зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, крім органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності.

Юридичними особами єпідприємства, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати зобов’язання, бути позивачами та відповідачами в господарському або в третейському судах. Діяльність суб’єктів підприємництва – фізичних осіб іноді називають їх власною справою або бізнесом.

Ознаки юридичної особи:

1. наявність відокремленого майна, яким володіє юридична особа на правах власності;

2. самостійність і цілісність її організаційної структури, що закріплені в Статуті і впливають на діяльність юридичної особи;

3. можливість вступати в договірні відносини;

4. наявність печатки, рахунку в банку, самостійного балансу та ідентифікаційного коду та інших кодів, які підтверджують реєстрацію у відповідних органах.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

До підприємств відносяться заводи, фабрики, шахти, магазини тощо. Всі вони, в свою чергу, класифікуються за декількома ознаками.

Залежно від форм власності, передбачених законодавством України, можуть діяти підприємства таких видів:

Ä приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

Ä підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

Ä комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

Ä державне підприємство, що діє на основі державної власності;

Ä підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законодавством.

У разі, якщо в статутному капіталі підприємства іноземні інвестиції становлять не менше як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземні інвестиції становлять сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення та формування статутного капіталу в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до законодавства статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, чи релігійної організації, або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятидесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках залежності одного підприємства від іншого перше визнається дочірнім.

Коли ми говоримо про юридичну особу, визначившись із її формою власності, способом утворення та величиною, необхідно визначитися із організаційно-правовою формою. Інформацією про організаційно-правову форму юридичної особи зазначається в найменуванні. В Україні діють наступні види господарських товариств (табл. 1).

Таблиця 1. Види господарських товариств в Україні.

Назва господарського товариства	Характеристика
1	2
Товариство з обмеженою відповідальністю	господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном
Товариство з додатковою відповідальністю	господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчим документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного х учасників
Приватне акціонерне товариство	товариство, акції якого розподіляються між засновниками, членами трудового колективу та не можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки, купуватися і продаватися на біржі
Публічне акціонерне товариство	товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах

Продовження табл. 1.

1	2
Повне товариство	господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном
Командитне товариство	господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники)

 

Наявність у підприємства статусу юридичної особи означає, що воно є суб’єктом цивільних прав та обов’язків, що, в свою чергу, призводить до ведення бухгалтерського обліку за певними принципами.

 

Принцип бухгалтерського обліку – це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Перелік таких принципів існує в більшості країн, де регулюється ведення бухгалтерського обліку.

Незалежно від того, яке підприємство створюється, його власники сподіваються, що діяльність підприємства буде тривати вічно, безперервно. Так само й в житті, якщо дві людини створюють сім’ю, вони не думають про те, що їх шлюб колись розпадеться, вони вірять і сподіваються, що він буде тривати вічно. Адже навіщо створювати сім’ю, знаючи про те, що вона завтра розпадеться. Аналогічно і з підприємством. Воно створюється заради отримання прибутку, який власник бажає отримувати завжди. В цьому й реалізується перший принцип бухгалтерського обліку – безперервність.

Запам’ятайте!

Принцип безперервності – перший принцип бухгалтер-ського обліку.

Будь-яка юридична особа задля здійснення підприє-мницької діяльності повинна мати певну матеріальну базу (майно). Проте, майно, що належить підприємству, повинно бути відокремленим від майна власника (власників) цього ж підприємства. Це означає, що власник не має права, наприклад, за кошти підприємства купувати дружині та дітям подарунки або повертати кошти сусіду, в якого раніше брав у борг тощо. Саме в цьому реалізується наступний принцип бухгалтерського обліку – автономність.

 

Запам’ятайте!

Принцип автономності – другий принцип бухгалтер-ського обліку.

Нагадаємо: перший принцип – безперервність діяльності підприємства.

Згідно з чинним законода-вством України всі підприє-мства, незалежно від форм власності, виду діяльності, масштабності тощо, повинні забезпечити постійне ведення бухгалтерського обліку. Облік повинен відповідати єдиним принципам і вимогам, використовувати один і той же вимірник (грошовий), мати єдину систему ведення. Проте йому притаманна певна специфіка залежно від виду здійснюваної діяльності, виду та форми господарювання.

Передусім, зупинимось на організаційно-правових формах підприємництва. Практика розвитку бізнесу виробила багато підходів до класифікації форм бізнесу, найрозповсюдженішим з яких є наступний (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація форм бізнесу

Приватне підприємство (ПП) – це найдавніша форма організації бізнесу, якій притаманна повна відповідальність і компетентність окремого власника. Власник підприємства один займається підприємницькою діяльністю. Він самостійно знаходить необхідний капітал для здійснення діяльності, керує підприємством, відповідає за зобов’язаннями підприємства своїм майном і майном підприємства, несе ризик, отримує прибуток. Головна перевага цієї форми бізнесу – простота створення та реєстрації.

Сферу колективного бізнесу складають колективні підприємства та деякі господарські товариства, такі як: товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ), товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ), повні та командитні товариства.

Акціонерні товариства (АТ) відкритого та закритого типів представляють акціонерний бізнес.

Перевагами акціонерного бізнесу є:

а) обмеженість відповідальності акціонерів;

б) безперервність існування;

в) простота передачі права власності (акцій);

г) можливість залучення необхідного капіталу шляхом випуску та продажу великої кількості акцій.

Разом з тим, акціонерне товариство не позбавлене й недоліків, а саме:

а) втрачається безпосередній зв’язок з власниками;

б) прибуток товариства підлягає подвійному оподаткуванню (спочатку оподатковується прибуток, а потім дивіденди, одержані акціонерами).

Найбільш розповсюдженими з товариств є ТзОВ і АТ. Їх коротка порівняльна характеристика представлена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1