Тема 9. Облік виробничих витрат

План самостійної роботи

Платні послуги, які можуть надаватися бюджетними установами. Особливості послуги як продукту діяльності бюд­жетних установ. Собівартість послуги, її склад. Облік витрат і методика калькулювання освітніх послуг

Слід зазначити, що платні послуги, які можуть надава­тися бюджетними організаціями, становлять одну з груп їх влас­них надходжень. Власні надходження належать до спеціального фонду бюджетної установи.

Платні послуги, які можуть надаватися бюджетними ор­ганізаціями, регламентуються законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вони мають постійний характер і обов'язково плануються в надходженнях бюджету. Група платних послуг містить такі підгрупи.

1. Плата за послуги, що надаються бюджетними організаціями згідно з функціональними повноваженнями.

Сюди належать кошти бюджетних установ, що надійшли як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням ос­новних функцій і завдань бюджетної організації, наприклад:

• плата за навчання у вищих навчальних закладах;

• плата за надання інформаційних, рекламних та полі­ графічних послуг;

• вхідна плата до музеїв, виставок, картинних галерей, планетаріїв, заповідників;

• кошти, одержані установами ветеринарної медицини від проведення терапевтичних, хірургічних, акушерсько-гінекологічних, протиепізоотичних, санітарно-гігієнічних заходів;

• плата за медичне обслуговування осіб у спеціалізо­ваних прийомних відділеннях закладів охорони здоров'я тощо.

2. Кошти, що отримуються бюджетними організаціями від господарської чи виробничої діяльності.

Сюди належать:

■надходження від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств і господарств, що відповідають профілю роботи установи й передбачені поло­женням про цю установу;

■кошти, що одержуються згідно з договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і спеціальних робіт;

■кошти, що надійшли до установи від підприємств, організацій за виконану їхнім контингентом роботу (хворими,студентами та ін.) та від працевикористання спецконтингенту, а також за роботу в майстернях цих установ і залишаються в установах відповідно до законодавства;

■кошти установ спеціального забезпечення, що надхо­дять від діяльності допоміжних сільських господарств і ліку­вально-виробничих майстерень при будинках-інтернатах для людей похилого віку та інвалідів;

■квартирна плата, плата за гуртожиток тощо.

3. Плата за оренду майна бюджетних установ.

Сюди належать кошти бюджетних організацій, які надій­шли як орендна плата від експлуатації будівель, приміщень, ін­ших основних засобів, що безпосередньо їм належать.

4. Кошти, що отримуються бюджетними установами
від реалізації майна.

Сюди входять кошти бюджетних установ, отримані:

■від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (зокрема списаних);

■за здані у вигляді брухту та відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (зокрема відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння в розмірах, що згідно із законодавством залишаються в бюджетній організації.

Потрібно зауважити, що надходження перших двох під­груп мають формуватися за видами, визначеними в переліках платних послуг, що затверджуються Кабінетом Міністрів Ук­раїни у відповідній галузі.

Слід зазначити, що в економічній літературі подаються різні визначення продукту праці бюджетних установ - послуги. Послуга - це особлива споживча вартість, корисна як конкретна діяльність, покликана задовольнити суспільні та особисті соці­ально-культурні, побутові потреби. Послугу також можна визна­чити як корисний ефект праці суб'єкта сфери нематеріального виробництва.

Таким чином, під послугою бюджетних установ слід ро­зуміти діяльність, спрямовану на задоволення потреб у соці­ально-культурних та інших суспільних благах, що конститу­ційно гарантовані державою щодо її громадян. Необхідно з'я­сувати особливості послуги як продукту діяльності бюджетних установ.

Потрібно зауважити, що упродовж досить тривалого періоду потреби у визначенні грошово-вартісної оцінки послуги не було, оскільки бюджетні установи отримували фінансування з бюджету і витрачали кошти відповідно до затвердженого кошторису на здійснення відповідного виду діяльності. Але проблема перманентного недофінансування і досить стійкий де­фіцит державного бюджету викликали потребу вирішення пи­тань фінансового забезпечення установ науки, культури, освіти, охорони здоров'я тощо. Варіантом вирішення даної проблеми стало надання платних державних послуг, а, отже, постала потреба визначення собівартості послуг.

Собівартість послуг - це сума витрат установи, що безпосередньо пов'язані з наданням послуг.

Собівартість є основою ціноутворення послуг бюджетних установ. Визначення (розрахунок) собівартості певної послуги являє собою калькуляцію. Номенклатура калькуляції - це пере­лік статей, за якими складається калькуляція витрат. Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" перелік і склад статей калькулювання встановлюються власне підприємством, організацією, устано­вою. Складовими повної собівартості послуги за системою національних стандартів є:

· виробнича собівартість, що включає:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· прямі відрахування на соціальні потреби;

· інші прямі витрати;

· змінні загальновиробничі витрати;

· постійні розподілені загальновиробничі витрати;

· інші витрати, що включають:

· нерозподілені постійні загальновиробничі;

· наднормативні виробничі витрати.

Для визначення собівартості використовується відповід­ний метод калькулювання послуг - це сукупність способів відображення, групування й узагальнення даних про витрати на надання послуг у системі бухгалтерського обліку, які забез­печують визначення фактичної собівартості послуги. Основ­ними методами калькулювання є:

1) позамовний;

2) попроцесний;

3) нормативний;

4) “директ-костінг”.

Слід з'ясувати сутність кожного методу.

Розглянемо більш детально облік витрат і методику калькулювання освітніх послуг.

Основним суб'єктом надання платних освітніх послуг виступає освітня галузь. Вищі навчальні заклади надають платні послуги відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України. Потрібно ознайоми­тися з переліком освітніх послуг, які можуть бути віднесені до платних.

Головним об'єктом напряму обліку витрат виступає освітня послуга, яка являє собою суму спеціальних та загальних знань (а також певною мірою виховний вплив), які надаються споживачеві зазначеного продукту навчальних закладів різного рівня.

Інструментом регламентації відносин між виробником (навчальним закладом) та споживачем (студентом) послуги виступає договір, розроблюваний на основі Типового договору, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України. Договором передбачені обов'язки сторін, визначено плату за надання освітніх послуг, терміни внесення та порядок розра­хунків. При цьому розмір плати встановлюється за весь строк надання освітньої послуги і не може бути змінений. Розмір плати за навчання визначається планово-економічним відділом на наступний навчальний рік в останньому кварталі поточного навчального року звітного року звітного періоду. Об'єктом калькулювання виступає підготовка студента певної форми навчання, відповідної спеціальності та рівня підготовки. Кальку­ляційною одиницею є один підготовлений студент у розмірі зазначених характеристик. Калькуляція складається на основі зведених норм умовно-прямих видатків за кодами економічної класифікації видатків. Слід ознайомитись із порядком розра­хунку собівартості калькуляційної одиниці.

Визначена величина є підставою для внесення планових даних за доходами й видатками спеціального фонду навчального закладу. Облік витрат здійснюється бухгалтерією установи в порядку, визначеному головним бухгалтером за об'єктами витрат - факультетів, кафедр та інших структурних підрозділів. З метою забезпечення обліку розрахунків із замовниками навчальні заклади ведуть картки аналітичного обліку отриманих авансів, інформація за якими фіксується за присвоєним умовним кодовим позначенням студента, яке відображається надалі у всіх прибуткових документах з надходження авансів.