Основи бюджетного устрою, встановлення принципів побудови бюджетної системи, виділення окремих видів бюджетів.

 

Бюджетний устрій – це організація та принципи побудови бюджетної системи, її структури, розподіл доходів і видатків між окремими ланками, правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру взаємовідносин між бюджетами, взаємозв`язок між окремими ланками бюджетної системи.

 

Бюджетний устрій України визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом країни.

 

Бюджетний устрій залежить від державного устрою. Україна – унітарна держава, відповідно до ст.7 Конституції визнається і гарантується місцеве самоврядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливо.

 

У зв`язку з цим, бюджетна система України складається з 2х рівнів:

· Державний бюджет

· Місцеві бюджети

 

ДБ та МБ є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямків їх використання, відповідно до законодавства.

 

Бюджетне забезпечення фінансування господарського та культурного виробництва, здійснюваного органами місцевого самоврядування.

 

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин, структура яких така:

 

· Між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень, фінансування.

· Між державою і населенням у процесі розподілу та перерозподілу ВНП

· Між ланками БС при бюджетному регулюванні

 

Бюджетний устрій ґрунтується на таких засадах:

1. Виокремлення видів бюджетів, що створюються в даній країні.

2. Встановлення принципів побудови бюджетної системи.

3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

4. Визначення характеру і форм взаємовідносин між бюджетами.

Теоретично можливі три варіанти виокремлення видів бюджетів:

а) створення єдиного бюджету для всієї країни;

б) створення окремих регіональних бюджетів.

Як перший, так і другий варіанти мають суттєві недоліки і не знайшли застосування;

в) створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.

У відповідності з таким підходом у бюджетній системі виділяються:

• центральні бюджети;

• місцеві бюджети.

До центральних належать централізований бюджет країни (в Україні — Державний бюджет) і центральні бюджети федеративних утворень (наприклад, Республіканський бюджет Автономної Респуб­ліки Крим).

Місцеві бюджети розрізняються за рівнями адміністративного поділу і поділяються на:

• централізовані відповідно до певної адміністративної одиниці (обласні, районні, міські);

• децентралізовані (міст, сіл, селищ і районів у містах).

Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозв’язок і підпорядкованість бюджетів. Можливі два альтернативних варіанти:

а) принцип єдності;

б) принцип автономності.

Перший — принцип єдності — означає, що всі бюджети, які створюються у даній країні, являють собою одне ціле. Цей принцип забезпечується:

1) затвердженням на кожному рівні сукупного (зведеного, консолідованого) бюджету (наприклад, бюджету України, бюджету області і т. ін.);

2) єдиною системою доходів і видатків;

3) управлінням бюджетом з єдиного центру — Міністерства фінансів.

Принцип єдності дає можливість здійснювати централізоване управління бюджетом, однак не створює заінтересованості у місцевих органів влади.

Другий — принцип автономності — означає, що кожний бюджет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і формується незалежно від інших бюджетів.

За умов додержання принципу автономності втручання згори неможливо.

• Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюд­жетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб’єктом (наприклад, КНЕУ фінансується з Державного бюджету України, оскільки університет підпорядкований Міністерству освіти України).

• Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт фінансування.

На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

У процесі виконання бюд­жетів основними є зовнішні бюджетні потоки — вхідні і вихідні. Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюд­жетної системи — внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.

Форми взаємовідносин:

• Субсидіювання — передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види субсидування: субсидії, субвенції, дотації. Субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов’язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Субвенція — різновид цільової субсидії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Дотація — цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.

• Вилучення коштів — явище, зворотнє дотації, тобто передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюд­жету вищого рівня.

• Бюджетні позички — надання коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня на покриття тимчасового касового розриву (незбіг у часі фінансування видатків і надходження доходів).

Бюджетні позички мають такі ознаки:

безпроцентний характер;

мають бути погашені до закінчення бюджетного року;

видаються органами влади чи управління тільки безпосередньо підпорядкованим їм органам.

• Взаємні розрахунки — передача коштів з одного бюджету до іншого в зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів. При такому перерозподілі виникає надлишок коштів в одному бюджеті і нестача (в такому ж розмірі) в іншому.

За характером взаємовідносин між бюджетами вони можуть бути договірними чи обов’язковими. Субсидіювання та бюджетні позички здійснюються на договорній основі, вилучення коштів і взаємні розрахунки — в обов’язковому порядку. За напрямами проведення взаємні розрахунки розподіляються на вертикальні і горизонтальні. В Україні існують тільки вертикальні взаєморозрахунки.