ТЕМА 2. Загальна характеристика організації діяльності суб’єктів господарювання

ТЕМА 2. Загальна характеристика організації діяльності суб’єктів господарювання

 

 

2.1. Організаційно-правова форма господарювання. Поняттята основи правового статусу суб’єктів господарювання.

2.2. Створення суб’єктів господарювання, їхні установчі документи.

2.3. Правові засади державної реєстрації суб’єктів господарювання.

2.4. Правові засади процедури ліцензування господарської діяльності.

2.5. Припинення діяльності суб’єктів господарювання.

 

 

Організаційно-правова форма господарювання.

Рис.2.1. Класифікація організаційно-правових форм суб’єктів господарювання відповідно до ЦК України

 

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які провадять господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання (ГК України, ст. 8, 55).

В основу класифікації організаційно-правових форм суб’єктів господарювання відповідно до ст. 63 ГК України покладено форму власності. Відповідно виділяють суб’єктів господарювання приватної, державної, комунальної, колективної та змішаної форми власності (рис. 2.2). Решту суб’єктів господарювання, що не вписуються у зазначену ознаку класифікації, зачислено до інших.

Суб’єкти господарювання державного сектора економіки – суб’єкти, які діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єкти господарювання комунального сектора економіки – суб’єкти, які діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Внаслідок агрегування цих двох підходів, визначених у ГК України та ЦК України, було розроблено Державний класифікатор 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», (чинний від 01.01.2008).

Тут об’єктом класифікації є визначені чинним законодавством організаційно-правові форми юридичних осіб та їхні відокремлені підрозділи (філії, представництва), а також підприємці – фізичні особи, які не мають статусу юридичної особи.

Організаційно-правові форми господарювання поділено на такі групи (див. додаток 2.1).

1. Підприємства.2. Господарські товариства.3. Кооперативи.4. Організації (установи, заклади).5. Об’єднання підприємств (юридичних осіб).6. Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи.8. Об’єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації.9. Інші організаційно-правові форми.

Фізична особа – під-приємець

Приватне підприємс-тво

Господарські товарис-тва (ТОВ, ТДВ, АТ, повне та командитне)

Рис.2.2. Класифікація організаційно-правових форм суб’єктів господарювання відповідно до ГК України

 

Підприємство є основною організаційною формою господарювання. Зокрема, у ст.62 ГК України зазначено: «Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та інших видів господарської діяльності».

Підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємства можуть створювати для здійснення підприємництва та для ведення некомерційної господарської діяльності.

Підприємство має:

· розрахунковий та інші рахунки в установах банків;

· відокремлене майно;

· самостійний бухгалтерський баланс;

· печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом;

· інші атрибути.

Дореєстраційний етап.

1. Визначення засновника (-ів) та їхньої засновницької компетенції.

2. Визначення ключових правових атрибутів суб’єктагосподарювання.

3. Розробка та затвердження установчих документів.

4. Формування статутного капіталу.

5. Оформлення рішення про створення суб’єктагосподарювання.

Реєстраційний етап.

1. Державна реєстрація в ЄДР і одержання виписки з ЄДР.

2. Присвоєння коду ЄДРПОУ в органах державної статистики.

3. Реєстрація в органах ДПС як платника податків та у разі необхідності – як платника єдиного податку, платника ПДВ (заповнення форми 1-ОПП, 4-ОПП).

4. Реєстрація як платник єдиного соціального внеску у ПФУ.

Постреєстраційний етап.

1. Виготовлення печатки та штампу. Юридичні особи обов’язково повинні мати печатку, а фізична особа – за бажанням (у разі реєстрації фізичної особи-підприємця як платника ПДВ обов’язковою умовою правильності оформлення податкової накладної є скріплення її печаткою відповідно до Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну України від 01.11.2011 р. № 1379).

2. Відкриття рахунків в установах банків. Юридична особа обов’язково відкриває рахунки, а фізична – за бажанням.

3. Отримання дозволів органів державного пожежного нагляду та державного санітарно-епідеміологічного нагляду на початок роботи у разі необхідності.

4. Отримання ліцензій, патентів, сертифікатів відповідності, якщо цього вимагає законодавство щодо виду господарської діяльності даного суб’єкта.

Розглянемо перший етап детальніше.

1. Визначення засновника (-ів) чи уповноваженого ним (ними) органу та їхньої засновницької компетенції.

Засновником є особа, яка має право створювати у визначеному законодавчому порядку суб’єкт господарювання (підприємство, установу, організацію) як юридичну особу, або ж прийняти рішення про започаткування підприємницької діяльності без статусу юридичної особи.Таким правом наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна та уповноважені власником (власниками) органи, тобто фізичні та юридичні особи, які мають засновницьку право- і дієздатність. Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодо підприємств державної власності – це підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади (міністерства, відомства, ФДМУ), щодо комунальних підприємств – це територіальні громади в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

Засновницька компетенція охоплює: визначення порядку дій щодо створення підприємства; розподіл обов’язків між засновниками щодо створення підприємства; вибір організаційно-правової форми; визначення мети, основних напрямків діяльності підприємства; формування кадрової політики та інше.

2. Визначення ключових правових атрибутів суб’єкта господарювання передбачає:

1) вибір виду економічної діяльності (враховуючи вимоги законодавства щодо суб’єктних обмежень);

2) вибір відповідної організаційно-правової форми господарювання (враховуючи законодавчі обмеження, встановлені спеціальним законодавством: наприклад, для банків – це АТ відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», для страхової компанії – це АТ, повне, командитне товариство, ТзДВ відповідно до Закону України «Про страхування», для ломбардів – це державне підприємство та повне товариство відповідно до ст. 4 Закону України «Про підприємництво»);

3) вибір найменування. Вимоги до найменування суб’єктагосподарювання:

- повинно містити організаційно-правову форму господарювання та назву;

- не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи;

- не використовувати найменувань органів державної влади та місцевого самоврядування, історичних державних найменувань, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України;

- не використовувати слово «національний» у всіх відмінках, окрім закладів (установ), які набувають статусу національного закладу (установи) України;

- використовувати букви українського алфавіту;

- повне найменування повинно містити не більше, ніж 182 символи, а скорочене – не більше, ніж 38 символів

- враховувати вимоги спеціального законодавства щодо найменування (наприклад, до повних, командитних товариств, банків, страхових компаній, закладів освіти тощо).

ТЕМА 2. Загальна характеристика організації діяльності суб’єктів господарювання

 

 

2.1. Організаційно-правова форма господарювання. Поняттята основи правового статусу суб’єктів господарювання.

2.2. Створення суб’єктів господарювання, їхні установчі документи.

2.3. Правові засади державної реєстрації суб’єктів господарювання.

2.4. Правові засади процедури ліцензування господарської діяльності.

2.5. Припинення діяльності суб’єктів господарювання.