Тема заняття № 13. Дослідження небілкових азотовмісних компонентів крові. Патобіохімія жовтяниць.

Цілі заняття:

Трактувати біохімічні закономірності функцій печінки: вуглеводної, ліпід-регулюючої, білок-синтезуючої, сечовиноутворювальної, пігментної, жовчоутворювальної, детоксикаційної;

Аналізувати стан здоров'я людини на підставі змін біохімічних параметрів проміжних та кінцевих продуктів обміну небілкових азотовмісних компонентів крові.

Аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення жовтяниць.

Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників крові та сечі (вільний та кон'югований білірубін) з метою оцінки патобіохімії жовтяниць;

Пояснювати причини виникнення основних патологічних станів і порушень функції печінки, роль індикаторних ферментів у виявленні цих порушень. Коефіцієнт де Рітіса.

 

Теоретичні питання

1. Біохімічні функції печінки в організмі:

• вуглеводна (глікогенна) функція печінки;

• функція регуляції ліпідного складу крові;

• білок синтезуюча функція печінки;

• сечовиноутворювальна функція печінки;

• жовчоутворювальна та пігментна функції печінки;

• детоксикаційна функція печінки.

2. Катаболізм гемоглобіну та його простетичної групи — гему:

• розрив тетрапірольного кільця з утворенням вердоглобіну;

• розпад вердоглобіну до білівердину;

• перетворення білівердину на білірубін;

• транспорт білірубіну з клітин ретикуло-ендотеліальної системи в печінку;

• утворення глюкуронід білірубіну;

• біотрансформація білірубін-глюкуронідів в кишечнику;

• рециркуляція продуктів біотрансформації.

3. Патобіохімія жовтяниць:

• передпечінкова (гемолітична) жовтяниця;

• печінкова (паренхіматозна) жовтяниця;

• післяпечінкова (обтураційна) жовтяниця;

• ферментативні (спадкові) жовтяниці.

4. Клініко-біохімічна характеристика жовтяниць за показниками: вільний (непрямий) білірубін, кон'югований (прямий) білірубін, білірубін сечі, уробіліноген сечі, стеркобілін калу.

5. Біохімічні лабораторні показники, що використовуються у діагностиці печінкових захворювань: активність АлТ, AсT та глутаматдегідрогенази, вміст загального, вільного та кон'югованого білірубіну, функціональні проби.

 

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення білірубіну в плазмі крові за методом Бокальчука.

Принцип методу. Шляхом розведення сироватки знаходять найменшу кількість білірубіну, здатного давати забарвлення з діазореактивом (0,16 мг білірубіну). Враховуючи розведення сироватки, обчислюють вміст білірубіну.

Хід роботи. Беруть 8 пробірок. В одну наливають 1 мл сироватки, а в інші — по 0,5 мл фізіологічного розчину. З першої пробірки 0,5 мл сироватки переносять у другу і перемішують. З другої беруть 0,5 мл і переносять у третю і так далі. З останньої пробірки 0,5 мл виливають геть. До всіх додають по 0,5 мл діазореактиву та по 0,5 мл спирту і струшують. Відмічають останню пробірку, в якій є рожеве забарвлення — білірубіну в ній 0,16 мг. Це число помножують на номер останньої пробірки з рожевим забарвленням і одержують вміст білірубіну в мг/100 мл. Коефіцієнт перерахунку в одиницях СІ 17,104 мкмоль/л.

У нормі загальний білірубін 0,5-1,2 мг/дл, або 1,7-20,5 мкмоль/л.

Завдання 2. Визначення жовчних пігментів в сечі реакцією Гмеліна.

Принцип методу заснований на окисленні жовчних пігментів концентрованою азотною кислотою і появі різно забарвлених продуктів окислення (проби не струшувати).

Клініко-діагностичне значення. Жовчні пігменти — білірубін, білівердин, уробілін — з'являються лише при патології. Білірубінурію спостерігають при ураженнях печінки і жовчовивідних шляхів (хвороба Боткіна, механічна жовтяниця). Сеча за наявністю жовчних пігментів набуває темного жовто-зеленого кольору.

 

Завдання 3. Визначення уробіліну в сечі (за методом Флоранса і Богомолова).

Принцип методу. Уробілін здатний утворювати з сульфатом міді сполуку, яка має рожево-червоний або мідно-червоний колір і добре екстрагується хлороформом.

Хід роботи. В пробірки з 2-З мл сечі додають по 2-3 краплі насиченого розчину сульфату міді і по 0,5 мл хлороформу. Енергійно струшують. У присутності уробіліну хлороформ забарвлюється у рожевий колір (внизу пробірки).

Клініко-діагностичне значення. Уробілінурію спостерігають при паренхіматозних захворюваннях печінки (гепатити, цироз, отруєння), гемолітичних станах, кишкових захворюваннях (ентероколіт, закреп).